Вінниця

Вінниця - один з моїх найулюбленіших обласних центрів. Звичайно, за кількістю і якістю пам'яток його неможливо порівняти з Чернівцями, Львовом та Луцьком, проте охайність міста і вдала спроба його очільників і мешканців зробити з міста "цукерку" виправдала себе. Вінниця - місто, в яке постійно хочеться повертатися. Вона - чи не єдине місто, яке хочеться любити не за красу архітектури, а за його прагнення стати найкращим.

У 1362 році після розгрому татаро-монголів землі на Поділлі перейшли під владу литовського князя Ольгерда. Територія Побужжя була віддана в керування племінника князя Федора і Костянтина, які почали будувати на цих землях фортеці. Серед них була і Вінниця, літописання якої починається з 1363 року і пов'язане з прагненням Великого Литовського князівства затвердити своє панування на Поділлі.

У 1565 році місто стає повітовим центром Брацлавського воєводства. Перший замок було споруджено на високому місці лівого берега. У 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була збудована нова фортеця на острові Кемпа. В 1640 році Вінниця отримала Магдебурзьке право. Він міської оборонної системи у Вінниці збереглася фортеця "Мури" - комплексу середньовічних фортифікаційних споруд кляшторів домініканців, єзуїтів та капуцинів. Вона являє собою вежу і стіни, змуровані у 1617 р.

Велика частина стін з вежами, які оточували монастир, зруйнована. Збереглася лише кутова південно-західна вежа з південною і частиною західної стін. Вежа цегляна, квадратна в плані, із закругленими кутами, одноярусна, на високому цоколі, що розширюється донизу, укріплена контрфорсами, перекрита зведеннями. Стіни складені з цеглини, мають численні бійниці.

А так оновлена башта виглядає у 2022 році:

Найвеличніший храм міста - колишній костел домініканського монастиря. Приблизно у 1640 р. домініканці з розореного татарами містечка Черленків переселились до Вінниці. Кляштор збудовано в 1758 р. на кошти Міхала Грохольського; корпус келій збудовано у 1765 р. на кошти того ж Грохольського, костел - в 1779 р.

У часи визвольної боротьби Богдана Хмельницького вони залишили монастир та повернулись сюди лише наприкінці XVII ст. У 1758 році брацлавський земський суддя Міхал Грохольський (батько брацлавського воєводи Марціна) звелів побудувати для них кам'яний костьол. Але в 1831–1833 роках монастир скасували — Російська імперія, що зайняла Вінницю, вимагала затвердження православ'я на своїх нових територіях замість католицизму. Як пояснювала нова влада, монастир закривався через недостатню для його утримання кількість ченців.

Келії монастиря домініканів:

Зі сходу до костелу домініканів примикають корпуси монастиря єзуїтів:

Костел кляштору єзуїтів збудовано у 1610-1617 рр. Храмзгорів в 1778 р., але незабаром був відновлений. Будівля в 1907 р. була пристосована під гімназію, внаслідок чого головний фасад зазнав зміни. костел мав риси стилі барокко, цегляний, прямокутний в плані, з вежею-каплицею на південному фасаді, трехнефный, восьмистолпный, з підвалом. Перекриття головної нефи плоскі, бічних нефов - полуциркульні склепіння.

До комплексу єзуїтського кляштору входить колегіум (1610-1617 рр). З кінця XVIII ст. тут знаходилися учбові заклади - з 1785 р. повітова школа, з 1814 р. губернська польська гімназія, з 1832 р. російська гімназія, а з 1907 р. чоловіча гімназія. З 1920-х років в колегіумі розміщується обласний державний архів.

Келії монастиря укріплені потужними контрфорсами:

На протилежному боці вул. Соборної розташовані споруди кляштору капуцинів. Монастир, збудовани у 1760 р., складається з костелу, келій та мурів.

Вінницькі трамвайчики швейцарського походження - один з символів міста:

А річка Південний Буг створює природний ландшафт міста:

Острів Кемпа: тут колись стояв старий Вінницький замок:

Набережна:

Місце, з якого починалася Вінниця, зараз - нічим не примітний район на протилежному лівому березі Південного Буга, забудований переважно приватними будовами та носить назву Старе Місто.

В цьому затишному куточку старої Вінниці знаходиться дерев'яна Микольська церква — найдавніша та єдина церква міста української архітектури. Церква представляє типову тризрубну трибанну українську церкву подільської архітектурної школи доби бароко.

Церква тризрубна, трибанна, з опасанням (відкритою галереєю), на кам'яному підмурку, поставлена з дубових брусів. Всі три церковні зруби в плані восьмигранні. До західнього зрубу прибудований прямокутний притвір. Бабинець всередині поєднаний з центральною частиною за допомогою широкої арки. Підлога центрального зрубу вища за підлогу в бабинці. Церковні бані всередині церкви зведені за формою шатра, а ззовні мають заокруглення. Кожний зруб представляє самостійну вежу, яка має три яруси. Церква обшальована повздовжніми дошками, пофарбованими ззовні та всередині в блакитний колір.

Дзвіниця побудована як і в типових церквах українського типу, окремо від церкви. В плані чотирикутна, покрита пірамідальним чотиригранним дахом. Перший ярус дзвіниці кам'яний, укріплений контрфорсами.

А так виглядає нове місто за Старого міста:

Архітектурний символ міста - водонапірна башта. Знаходиться вона на Європейській площі в самому центрі міста:

Водонапірна вежа була зведена у 1912 році за проектом Григорія Артинова. Вона поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус.

Головна вулиця міста, яка є його обличчям - це вул. Соборна:

Вулиця забудована фешенебельними будинками кінця ХІХ - початку ХХ ст.:

Найвідоміша будівля Соборної - готель "Савой", збудований у1912 році за проектом того ж самого архітектора Алтинова:

Торгівельно-економічний інститут на Соборній:

Будівля обласної ради:

Синагога:

В закуточках центральної частини міста можна знайти багато цікавих прикладів модерну і еклектики. Головний модерновий шедевр Вінниці - особняк капітана Четкова на вул. Пушкіна:

Побудований він був в 1910 році за проектом архітектора Григорія Артинова.

Дуже цікаві деталі екстер'єру особняка:

В цій частині міста є багато інших цікавих особняків:

Ще один надзвичайно цікавий будинок у стилі модерн - особняк Длуголендського (поч. ХХ ст.) на вул. Магістратській:

На південно-західній околиці Вінниці в колишньому селі Вишня розташована садиба хирурга і науковця Миколи Пирогова. В одноповерховому садибному будинку Пирогов жив і працював останні 15 років свого життя. 

Садибний будинок, що має два фасади, збудований у 1866 році. Парадний фасад:

Парковий фасад:

Дерев'яна тераса:

В будинку рощташований Музей Пирогова. Але ми не змогли туди потрапити, оскільки музей приймає лише готівку, а банківські картки не приймає. А ми вже давно не користуємося готівковими коштами.

Проте вдалося прогулятися чудовим парком. В парку - 60 видів дерев і чагарників. Частину з них посадив особисто Микола Пирогов.

Альтанка в парку:

Територія дуже охайна з яскравими квітниками:

Церква-некрополь знаходиться в 1,5 кілометрах на захід від садиби. 

У церкві Миколи Чудотворця, збудованої у 1882 - 1885 роках, покоїться забальзамоване тіло Пирогова. Ініціатором бальзамування була його дружина Олександра. 

Тіло Пирогова збереглося краще, ніж тіло Леніна, хоча Пирогова забальзамували набагато раніше. Фотографувати у склепі, звичайно, не можна.

Найцікавіше прогулюватися Вінницею увечорі. Головні пам'ятки Вінниці підсвічуються.

Домініканський костел:

Водонапірна вежа:

Театр:

Набережна Рошен:

Гідне закінчення дня у Вінниці - насолодження музичним фонтаном "Рошен":

Вінниця нам там подобається, що у 2021 році я обрав її для святкування свого Дня народження.

Це ще далеко не все цікаве, що є у Вінниці. На півночі міста у передмісті П'ятничани знаходиться замок-палац Грохольських. Я вирішив присвятити йому окрему сторінку на сайті.

Щоб бути в курсі останніх матеріалів на сайті, підписуйтесь на мій телеграм-канал: https://t.me/andytravelclub