14.06.2023 Те, що здоров'я - це так само важливо в житті, як і кар'єра, фінанси, відносини, особисте зростання, родина, відпочинок, духовність, я зрозумів зовсім нещодавно, буквально 2 - 3 роки тому. Я просто ніколи над цим не задумувався. Вперше про "колесо життєвого балансу" я випадково дізнався у 2020 році. Коли вирішив проаналізувати своє "колесо", то виявив, що в мене є результати і системне зростання в усіх сферах. В усіх, крім здоров'я. Чому? Я про не ніколи не замислювався. Я щодня займався своїм розвитком, роботою, родиною, з головою поринав у своє хобі - подорожі, але ніколи не думав про здоров'я. І не тому, що мене особливо нічого не турбувало. Такої категорії, як здоров'я і спорт для мене не існувало взагалі.
Та розуміння необхідності бути фізично активним та потрохи займатися спортом ні до чого мене не спонукало. Не стимулювало навіть те, що мої друзі і подруги, з якими ми були на одній хвилі, щодня відвідували спортзал і системно працювали над своїм тілом і енергію. Бо були в мене і інші друзі, які ні дня в житті на займалися спортом, а при цьому мали ідеальні фігури, не мали пивних животів та не відмовляли собі в алкоголі чи не щодня. При цьому мали, як мені здавалося, стабільне здоров'я.
Не те, щоб я зовсім був неактивним. Ні, насправді я багато рухався. То того ж я мандрівник, а багато мандрів - це завжди багато фізичних активностей. Під час подорожей я проходив щодня великі відстані. Наприклад, в Найробі ми з другом Андрієм Кучею за день пройшли 25 кілометрів. Під час трекінгу біля гори Фіцрой в Аргентинській Патагонії я пройшов 37 кілометрів. У 2018 році піднімався на Говерлу, коли було багато снігу. А ще - постійні підйоми на гори, пагорби з ціллю знайти нові ракурси і зробити небанальні фото. Я вважав, що цього достатньо.
З початком Covid-19 у 2020 році моя бізнес-коуч Олена нарешті переконала мене піти у спортзал. Ми з дружиною придбали дорогий річний сімейний абонемент у SportLife. З великим натхненням я почав ходити тренуватися. Навіть взяв собі тренера. Але все швидко закінчилося. По-перше, тренер дорого коштував. 600 гривень за одне зайняття, або 1800 в тиждень, або 7200 в місяць - це було занадто навіть при тому, що я непогано заробляв. По-друге, тренування були настільки виснажливими, що після них я більше думав про те, як знайти причину не прийти в зал наступного разу. Врешті решт так і відбулося: я кинув заняття в залі, і мій дорогий річний абонемент у SportLife не окупився навіть на 10 відсотків.
Згодом я знайшов інший спортивний клуб Apollo, який був трохи дешевшим. Заплатив один раз невелику абонплату за рік, можна було брати собі пакети на місяць, два, три і так далі. До того ж в мене був чудовий тренер - чемпіон України з жиму штанги. Ми ефективно тренувалися 2 місяці, поки я на тиждень не зліг з ковідом. Повернувшись в спортзал з наміром купити пакет тренувань на наступні 2 місяці, адміністратор клубу, не розібравшись в ситуації, вимагала від мене ще раз сплатити річну абонплату, тому що в мене виникла перерва між пакетами. Ця ситуація змусила мене не лише назавжди розпрощатися з цим клубом, але ще на декілька місяців відбила бажання ходити в будь-який спортзал.
Взимку 2021 року ми полетили з групою друзів в Танзанію. Я хоч не вперше в Африці, але це було щось неймовірне: сафарі в національних парках Серенгеті, Ндуту, Тарангіре кратері Нгоронгоро, Велика міграція тварин, дикі племена, до яких не возять туристів, Кіліманджаро на джипах, насичена програма у Занзібарі. Якось, прогулюючись по білому пісочку пляжу Джамбіані на березі Індійського океану, моя добра знайома сказала мені: "Чому ти не займаєшся спортом? В тебе все добре, ти класно організовуєш подорожі, з тобою так цікаво. Але твоя фігура, твій живіт - це могло би бути набагато краще". Це був перший дзвіночок, який змусив мене задуматися.
Влітку 2022 року ми з друзями пішли у похід Боржавським хребтом на Закарпатті. Ми мали пройти з Воловця до Пилипця, піднявшись на хребет і пройшовши через вершини Плай, Великий Верх і Гимбу. На Плай (1323 метри) я більш менш нормально піднявся. Але коли ми спустилися на сідловину між Плаєм і Великим Верхом і почали підніматися на гору, я відчув складності. Я повільно піднімався, але з кожним метром підйому я ставало все важче і важче. Врешті решт, буквально за 100 метрів від вершини, я здався...
Мої друзі, які бути такого ж віку, як я, без проблем піднялися на вершину Великого Верху (1598 метрів). А мені довелося обійти вершину по траверсу. Про підйом на сусідню Гимбу вже і мови не було... "Це ж всього лише 1500 метрів" - подумав я. "А як же я піднімусь на базовий табір Евересту (5364 метри) чи до кратеру вулкану Ньїрагонго (3470 метрів)"? Ця ситуація змусила мене зрозуміти, що без активних зайнять спортом я не зможу реалізувати мої мрії. До того ж, мені вже 46, а я ї хочу бути таким активним, як в 35, і насолоджуватися життям так, начебто мені 25. І я почав шукати мотивації, завдяки яким я буду із задоволенням ходити в спортзал і досягати результатів.
Врешті решт, у грудні 2022 року і нарешті знайшов спортзал, тренера, формат роботи, які є дня мене комфортними. І, звичайно, мотивацію для того, щоб стабільно тренуватися. З тих пір минуло півроку, а я ще не пропустив жодного тренування і отримую задоволення від кожного з них.
Які ж мотивації допомогли мені почати активно та ритмічно займатися спортом?
1. Розташування спортклубу.
Спортивний клуб Atletico не має і половини тренажерів і послуг від тих, що є в Спортлайфі. Але я обрав його, бо він розташований на моїй улюбленій вулиці Києва - Бульварно-Кудрівській. І до того ж в одній із моїх найулюбленіших будівель у стилі модерн - будинку власника булочної і кондитерської Августа Септера. Я знав, що буду ходити в цей спортзал лише із-за його місця розташування.
2. Легкість зайнять та мікродії.
Пам'ятаєте, я писав, що припинив зайняття у Спортлайфі, бо тренер давав мені великі навантаження, які не приносили задоволення? Цього разу було по-іншому. Мій новий тренер Микита з перших зайнять почав давати мені легкі навантаження. Я не стомлюються після жодного тренування. Натомість, утримую багато свіжої енергії.
3. Відчутний результат завдяки мікродіям
Позаймавшись у півроку у лайтовому режимі, ми виявили, що майже в усіх групах м'язів я збільшив обсяги навантаження вдвічі!
4. Тренер, як інструмент, щоб не кинути займатися і зростати.
Готуючи у 2020 році відкривати бізнес після 22 років державної служби, я зрозумів, наскільки важливо мати тренера чи ментора у будь-який сфері твого зростання. Тоді мною працювати бізнес-тренери (коучі) Аліна Михайлова та Олена Крисан, які самі успішні в бізнесі і мають клієнтів-мільйонерів. Завдяки роботі з тренерами я швидко запустив бізнес авторських подорожей (до цього ні дня будучі в бізнесі) і за рік перед війною організував 20 подорожей та експедицій в такі країни, як Колумбія, Замбія, Ірак, Бразилія, Зімбабве, Аргентина, Кенія, Танзанія, Уругвай, Парагвай, Йорданія, Чилі, Перу, Сомалі, Казахстан, Ботсвана та інші. Без тренера я б "злився" у важкі періоди організації цих подорожей і кинув усе на півшляху. Без тренера та заздалегідь призначених ним зайнять, як б не ходив в спортзал і не досяг результатів.
5. Економія коштів
Коли під час війни ти лишився бізнесу, а на основній роботі отримуєш зарплату нестабільно, питання економії дуже актуальне. Невисока абонплата і адекватна вартість (650 грн.) зайнять з тренером (250 грн.) не спонукають задавати питання, де ж знайти кошти на тренування у наступному місяці.
6. Нова енергія
Почав займатися системно, я виявив, що зайняття додають мені додаткової енергії щодня. Я став відчувати себе бадьоріше. Моя працездатність зростає. Мій мозок став працювати активніше і ефективніше: він став видавати набагато більше ідей і способів реалізації, ніж це було до цього. А це дуже важливо для топ-менеджера і людини, яка паралельно просувається у декількох сферах життя.
7. Залишатися здоровим і молодим
Я вже писав, що хочу продовжувати бути активним, як в 35 років, і радіти від життя, як в 25 років. І регулярні заняття спортом дають мені це.
Напишіть в коментарях, що вас стимулює регулярно займатися спортом?
Сподобався пост? Поділись з друзями!
