No name

За традицією, кожного року у жовтні я відправляюся на Поділля у пошуках золотої осені. Прокинувшись зранку в потязі десь між Вінницею і Хмельницьким, я зрадів: верхівки більшості дерев вже або жовті, або червоні, тобто з часом я вгадав – побачу подільську осінь у всій її красі. Всього за дві години у Кам’янці мене чекав м’який облом: в столиці Поділля і досі скоріше літо ніж осінь. Хоча тротуари вулиць і були майже повність вкриті килимом з жовтого листя, більшість дерев і вся трава встояли зеленими. Та не дивлячись на це, 4 дні, проведені в Кам’янці і околицях, запам’ятаються надовго. Цього разу я не став тягнути за 900 кілометрів свого...

Закінчую серію фото прогулянок по Трогіру. Сьогодні покажу архітектурні пам’ятки міста, про як не розповідав у попередніх матеріалах. Як вже писав, весь історичний центр міста з усіма його пам’ятками включений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Почнемо з центральної площі міста, яка названа на честь папи Іоанна Павла ІІ. Домінанта площі – катедра Св Ловре, про яку вже розповідалося раніше. Напроти – один з символів міста – годинникова вежа, яка найбільш імпозантно виглядає з дзвіниці катедри. Ратуша (XIV ст.) в Трогірі дуже стримана. Зате має аж три герби на фасаді. На площі розташовано два палаци Чіпіко – видатного полководця,...

В Турильче варто приїхати заради Петропавлівського костелу. Так, дійсно, в кожному селі навколо збереглися старі римо-католицькі храми, та костел в Турильчому – найгарніший. Щоправда, на фото ви цього не побачите: жодна фотографія не передасть вам відчуття його величі. Треба лише їхати і дивитися! Тим більш, умови дозволяють. Село хоч і не на трасі, але дорога до нього гарна: це та, що веде зі Скали-Подільської через Нивру на Гермаківку. Турильче вперше згадується в письмових джерелах у 1462 році. За півтисячоліття своєї історії село ні чим особливим не виділялося серед інших сіл Борщівщини. Входило до складу маєтків Сатанівського ключа,...

Якщо гори в Далмації трохи нагадують Кримські, то набережна в Трогірі – ялтинську набережну. Звісно, що тут набагато чистіше і приємніше, а пальми на трогірській набережній ефектніше. На у вже по кількості архітектурних пам’яток ялтинська просто відпочиває. А ще – тут дуже прозоре і чисте море, яке просто кишить рибою. Трогірці ласкаво називають свою набережною «Рівою». Особливо велелюдно тут по вечорах, а найбільш затишно – зранку. На набережній – декілька архітектурних пам’яток. Форт-монастир Св. Миколая: Домініканський монастир: Нормальна школа: Дзвіниця Св. Михаїла: Адміністративна споруда у венеціанському стилі: На...

Ви не оминете Глибочок, якщо будете прямувати до Більче-Золотого та Монастирку. Перша письмова згадка про село, що лежіть на березі Драпани, притоку річки Нічлави, відноситься до 1469 року. На території сільради відкриті археологічні пам’ятки палеоліту, поселення трипільської, черняхівської та давньоруської культур та поховання скіфськї доби на полі «Попові долини». В селі є мурована церква Пречистої Діви Марії 1896 року, але нас цікавить інша пам’ятка – костел, який добре проглядається з дороги. Як я і завжди кажу, майже всі костели на Тернопіллі неповторні. Костел Петра в Павла в Глибочку – не виключення: він дуууже довгий і, водночас,...

Найбільша і найвеличніша будівля Трогіру – катедра Св.Ловре (Лоренса). Дзвіницю висотою 47 метрів добре видно до декілька кілометрів від міста як з боку суші, так і з боку моря. Будували це диво упродовж століть – з XIII по XVI ст. Собор зведено на місце старого храму, зруйнованого сарацинами у 1123 році. Храм, виконаний переважно в романсько-готичному стилі, має три нави. Найбільша цінність храми – головний портал, виконаний майстром Радованом. Цей шедевр далматинського мистецтва закінчено у 1240 році. Його багато численні сюжети окрім біблейських, зображують різні види занять середньовічних далматинців. На дзвіницю можна піднятися за 20...

Фортеця Камерленго збудована венеціанцями протягом XIII - XV століть як військово-морська база для їхніх морських сил в цій частині Адріатики. Була названа ім’ям міського судді. З фортечних стін відкривається запаморочлива панорама Трогіра. Вартість вхідного квитка – 20 кун (30 грн). Зсередини: О 6 ранку навколо фортеці нікого. Ніхто не заважає фотографувати. Щоб побачити Трогір у всі красі, варто піднятися на замкову башту. Тут у нас вийшов дуже неприємний конфуз, із-за якого нам прийдеться повертатися до Трогіра ще раз: екран фотоапарата повністю накрився, і не можна було бачити, що фотографуєш. І краплю на об’єктиві я також не...

 Трогір найбільше сподобався мені з усіх міст Далмації. Незважаючи на те, що місто зовсім крихітне, йому буде присвячено декілька фото-розповідей. Так, саме фото-розповідей, бо описувати історію міста і його визначні пам’ятки я не буду. Про це написано багато. Якщо хочете – зазирніть у Вікіпедію чи на офіційний сайт міста. Я ж трохи поділюся своїми враженнями і фотографіями. Трогір дійсно мініатюрний, всього 10 тисяч мешканців. Його основна (історична) частина лежить на острові розміром приблизно 500 на 200 метрів і повністю включена до Списку світової спадщини Юнеско. Частина сучасного міста розташована також на материку (тут – супермаркет...

Всім привіт! Ми повернулися, все пройшло чудово, вражень – море, і майже всі вони – позитивні. Саме про них я і почну сьогодні розповідати. А ось коли закінчу, не знаю. Інформації купа. Здається, що ми прожили в Далмації цілу вічність, не зважаючи на те, що відпустка пролетіла, як один день. В Хорватію ми попали випадково. Ще 2 місяці тому ми й подумати не могли, що колись опинимося там. А причиною всьому став дешевий переліт через Відень та відсутність потреби у візі (до 31 жовтня між Україною і Хорватією буде діяти безвізовий режим). Оскільки основною і єдиною ціллю відвідання Далмації для мене був огляд визначних пам’яток (для Свєти ще...

З дерев’яними храмами Тернопіллю не дуже повезло. Хоча їх тут і вистачає, та майже всі вони спаскуджені уродливими костюмами з блях. Справжніх дерев’яних подільських церков в області залишилося лише декілька: дві в Чорткові та по одній в Скориках, Козині, Сапогові і… здається все. Ось з одним з шедеврів подільського народного дерев’яного зодчества ми сьогодні і познайомимося. Але спочатку трохи про село. Сапогів лежить над річкою Циганкою в декількох кілометрах від автодороги, що веде з Борщова до Кривче, а далі через Мельницю – до Хотина. Село лежить в низині: щоб попасти в нього і побачити красуню-церкву, доведеться невеличким серпантином...

Нивра розташована в 3 кілометрах на північний схід від Гермаківки у бік Скали-Подільської на березі маленької однойменної річки, що поруч з селом впадає в Збруч. Перша згадка про поселення – 1498 рік. Село цікаве: тут є Михайлівська церква (1871), маленький водоспад, Ниврянське джерело питної води, невелика гідроелектростанція поблизу села. Але катаючись Тернопільщиною, я полюю конкретно на костели. Тому сьогодні – про костел в Ниврі, що знаходиться в самому центрі села біля автобусної зупинки. А костел, до речі, дуже симпатичний. Реєстр місцевих пам’яток датує його 1910 роком. Він добре збережений відносно більшості римо-католицьких храмів...

Гермаківка – більше для любителів природи, ніж старовини. Відоме з 1641 року, село знамените, передусім, одним з найвідоміших дендропарків на Тернопіллі. Початок йому поклав ще за австрійських часів власник маєтку в Гермаківці граф Блюхер де Вальштадт. З різних кінців світу він завіз у подільське село більше 330 видів дерев і чагарників. На площі 56 га проростають представники з Сибіру, Африки, Індії. Особливо цінні – ясен білоцвітий, модрина польська, сосна кедрова європейська, сосна Станкевича, дуб австрійський, жостір фарбувальний, верба туполиста, клокичка периста, бузок східнокарпатський, тис ягідний, що занесені до Червоної книги...