No name

Мостиська вражають своїми сакральними пам'ятками і, передусім, діючими римо-католицькими: 2 шикарних середньовічних костели в центрі, колишня філіальна каплиця поблизу, костел в передмісті Закостелля і аж 4 каплички на цвинтарі. Ще є 3 відносно нових, але дуже симпатичних греко-католицьких храми, дерев'яна церква і гарний палац в передмісті Рудники. Якщо ви попали в Мостиська без власного авто, то розраховуйте на те, що огляд усіх пам'яток забере чи не весь день. Місто дуже витягнуте з півночі на південь. Щоб побачити все, доведеться пройти пішки від вокзалу до південних передмість кілометрів 10 (і це тільки в один кінець). Та враження від...

Щирець - одне з найдавніших галицьких поселень, що виникло в період існування Русі. З давньоруського літопису відомо, що місто існувало вже у 1113 році. Саме тут у 1131 році звенигородський князь Володимирко уклав угоду з іншим руським князем з Перемишля Ростиславом. У той час Щирець був укріпленим містом, оточеним з усіх боків мурами. Крім мурів місто мало і природний захист: з трьох боків його оточували болота, річка Щирка та її приток. З північного боку міста-фортеці було вирито рів. Щоб посилити захист жителі додатково споруджували греблі на річках. Давньоруська історія міста закінчилася всередині XIII столітті, коли воно було знищено...

Вважається, що село Семенівка, що знаходиться між Пустомитами та Щирцем, засноване у 1397 році. Неподалік села є залізнична зупинка з однойменною назвою. Основна дорога зі Львова на Щирець проходить трохи осторонь села, але час від часу маршрутки через Семенівну курсують. Але ми йшли сюди пішки з Пустомитів. Вказівник у центрі Пустомитів «Семенівна – 1» нахабно бреше: звідси до села мінімум 4 кілометри, а основної пам’ятки – костелу Св. Мартина, всі 7. Але село з його пам’ятками варте того, щоб пройти цей шлях. Перший костел у Семенівці постав у 1460 році разом із заснуванням римо-католицької парафії. У 1532 році храм став філією парафії в...

Початок туристичного сезону-2011 виявився «веселим». Ідея подорожувати нерозкрученими місцями електричками та «одинадцятим номером» у 15-градусний мороз прийшла Назару Ланко. А я, як фанат подібних екстримів, не міг не погодитися на таку «смачну» пропозицію. Уявіть собі: субота, ранок, ще темно, а ми з Назаром плетемося з зупинки електрички в Пустомитах в присілок Лісневичі шукати якійсь примарний палац. Закинутий палац ми такі знайшли, але про це пізніше. Спочатку про самі Пустомити. Я був ще далеко не в усіх райцентрах Львівщини. Але уява про те, що Пустомити – далеко не найцікавіше місто області, вже встигла ствердитися десь всередині....

6 лютого: Дубно, Білокриниця, Кременець 7 лютого: Вишнівець, Старий Вишнівець, Збараж, Старий Збараж, Залужжя, Тернопіль 8 лютого: Київ, Depeche Mode 16 травня: Немирів, Сокілець, Печера, Шпиків, Шаргород, Мурафа 17 травня: Котюжани, Муровані Курилівці, Новодністровськ, Ломачинці, Білоусівка, Галиця, Сокиряни, Сербичани, Романківці, Грубна, Комарів, Дністрівка, Нагоряни, Грушівці 18 травня: Кельменці, Стальнівці, Мамалига, Новоселиця, Маршинці, Лунка, Могилівка, Герца, Молниця, Годинівка, Мала Буда, Велика Буда, Круп’янське, Валя Кузьмина 19 травня: Чернівці 20 травня: Мамаївці, Лужани, Шипинці, Дубівці, Глиниця, Берегомет, Снятин,...

Отже, однією ногою я вже на Львівщині. Другу планую остаточно перетягти туди менш ніж за 2 тижні. А на цих вихідних разом з новообраним головою Львівської обласної ради Олегом Панькевичем ми провели першу робочу поїздку, яка була присвячена закинутим пам’яткам Бродівського району Львівщини. Вдалося трохи оглянути і Броди. Місто надзвичайно цікаве, але часу на його вивчення майже не було. Встиг подивитися лише половину пам’яток міста. Станом на позавчора костел у Язлівчику має такий вигляд: Унікальний дерев’яний млин в селі Бовдури мені показав сам голова обласної ради. Виявилося, що Олег Панькевич сам є великим оцінювачем архітектурних...

Це був мій другий візит у Чорнокозинці за останні півроку. Сюди ми йшли пішки з Кудринців з . Йшли пішки, по єдиний «зручний автобус» з Кам’янця вирушає о 13.00 і відразу ж о 14.25 повертається назад. Власне, йти з Кудринців пішки не смертельно, навіть приємно. Надзбручанські краєвиди тут гарні (як і скрізь на колишньому кордоні двох імперій). Особливо добре, якщо є навігатор. З навігатором – десь 2 – 2,5 години. Без нього, напевне, довше :) Тільки майте на увазі, що якщо спізнитесь на автобус, повернутися буде проблематично: Чорнокозинці – тупиковий пункт ґрунтовки, ще автівки – досить нечасте явище. Поселення Чорнокозинці вперше...

Від Язловця до містечка Золотий Потік, що на протилежному боці Стрипи, веде досить складна ґрунтова дорога. Щоправда, можна об’їхати і через райцентр Бучач асфальтовими дорогами, та я все ж раджу більш коротку, важку, але неймовірно цікаву дорогу. Проїхати тут можна будь-якою легковушкою: вмикаємо першу передачу і обережно спускаємося крутим серпантином у долину річки Стрипа. Хоч до Карпат звідси ще далеко, але види дорогою типово карпатські. Після мосту через річку минаємо село Скоморохи, невеликий підйом на гору і незабаром ми у Золотому Потоці, який, на щастя, лежить поза туристичних трас. На щастя, тому що завдяки його віддаленості від...

Сьогодні Язловець – маленьке село у Бучацькому районі Тернопільщини з населенням трохи більше 600 мешканців. А колись одне з найстаріших поселень Західного Поділля було містечком, яке називали «ключем Поділля». Коли воно виникло, невідомо: в давньоруських літописах згадка про Язловець відсутня. Але вірогідно, що дерев’яна фортеця в ті часи тут все існувала. Для початку розберемося з назвою. «Яз» – так в давнину називали огорожу у вигляді вкопаного частоколу. В його сиділи вартові – «ловці». Симбіоз двох слів дає «Язловець». Є і інша легенда про чоловіка на ім’я Яз, який був мисливцем, заблукав в лісі серед трьох пагорбів, осів тут і заснував...

У селі Кошилівці, що лежить на березі річки Джурин на шляху з Товстого (Тлустого) до Язлівця, знаходиться ще один оборонний середньовічний храм. Як і Георгіївська церква у Касперівцях, Успенський храм в Кошилівцях нещодавно був зіпсований попами. Але спочатку, про приємне: з Кошилівців родом відома усім Баба Параска (Королюк Параска Василівна) – активна учасниця так званої Помаранчевої революції у 2004 році. Щоправда, шукати там її годі: проживає вона у селі Дорогичівка, так само Заліщицького району. А ще, у 1870 році біля Кошилівців археологічні розкопки, які дали поштовх для відкриття та вивчення Трипільської культури на території Східної...

Касперівці лежать в долині Серету неподалік від його впадіння у Дністер на шляху з Борщова до Заліщиків. Дорога сюди багатообіцяюча: складний серпантин, так само як і архітектурна пам’ятка – стара оборонна церква, заради якої їдуть в село. Але там внизу, за серпантином, буде розчарування: вас зустріне спаскуджений місцевими чи то мешканцями, чи то попами, чи то горе-реставраторами храм… Офіційно свій початок поселення бере у 1469 році, хоча до того життя тут вирувало ще не одне століття. На території Касперівців виявлені археологічні па¬м'ятки пізнього палеоліту, трипільської, гава-голіградської, липицької, слов'янської, давньоруської...

Вітаю, друзі! Щойно повернувся зі Львова (візит туди і був основною причиною моєї неактивності в останній тиждень). Я завжди боявся, що закохаюся в це місто, і що Чернівці і Кам’янець перестануть бути для мене “the must” після того, як я ближче познайомлюся зі Львовом. Тому і боявся глибше вивчати його, захоплюватися ним. Так і відбулося. На сьогодні Львів для мене – найкраще місто. Відразу ж хочу попросити вибачення у всіх моїх львівських друзів і знайомих за те, що не з ким так і не зустрівся. Поїздка була не краєзнавчою, а робочою. Часу дійсно не було. Якщо він і був, то тільки тоді, коли нормальні люди ще або сплять, або працюють. Але є...