Підгайчики

21.07.2011

Я настільки люблю це село, що за останній рік приїжджав сюди вже двічі. Підгайчики знаходяться поруч з Теребовлею, їх можна оглядати вкупі з колишньою столицею Теребовлянського князівства і іншими довколишніми селами. Сюди з Тернополя декілька разів на день ходять автобус Тернопіль – Ласківці (6.20, 7.15, 9.45, 10.40, 13.10, 14.05, 15.15, 15.55, 17.24), а також автобус Тернопіль –Чортків (8.40, 11.10, 14.45, 18.30), за допомогою якого можна також подивитися замки в Буданові і Долині. А краще прийти в Підгайчики пішки з Теребовлі, оглянувши по дорозі Підгорянський оборонний монастир і гарний костел у Залав’ї.

Що дивитися? Чудовий палац графів Козібродських, їхню капличку-мавзолей, фігури на цвинтарі, шикарний неоготичний костел та незабутній вид на долину Серету з пагорба над костелом.

Перша письмова згадка про село датується 1508 роком. До 1940 року носило назву Підгайчики Юстинові. З історії села відомо дуже мало. В дорадянський період тут діяли товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші. До другої світової тут жили переважно поляки. А і її закінченні в Підгайчики та деякі інші навколишні села було примусово переселено лемків. Сьогодні населення села складає близько 900 мешканці. На північ від села по лівій стороні гостинця в напрямі Теребовлі є майже розорана могила, у якій було поховано кілька тисяч полонених, забраних татарами і волохами у 1508 році в Теребовлі та довколишніх селах і там помордованих.

Відомо, що у ХІХ столітті воно належало графам Козібродським. Ян Козібродський (помер у 1809 році) був графом Австро-Угорщини і власником замку в Кудринцях. Необароковий палац в Підгайчиках, ймовірно, збудував його онук Євгеній Козібродський (помер у 1877 році). Не знаю, чи встиг він пожити у своїй резиденції. Адже, якщо вирити надписам на палаці, саме у 1877 році він був збудований.

Серед нечисленних палаців Тернопільщини цей залишає найтепліші враження. Чотирьохколонний портик з колонами коринфського ордеру, по-бароковому пишно оформлені сандрики вікон, багата ліпнина на фасадах скупі з мініатюрністю роблять його, напевне, найцікавішим на Тернопіллі.

Історія палацу трохи відображена на інформаційному стенді поруч з ним, щоправда містить лише радянський період:
1944 – 1953 рр. – радгосп «Підгайчики»,
1954 – 1956 рр. – дитячий санаторій по реабілітації на поліомієліт,
1956 – 1959 рр. – протитуберкульозний санаторій,
1959 – 1977 рр. – Підгайчицька дільнична лікарня,
1977 – 2003 рр. – друге терапевтичне відділення центральної районної лікарні,
З 2003 року – геріатричне відділення.
На відміну від більшості подібних закладів, і персонал, і постояльці закладу привітні, дружелюбні і з задоволенням все покажуть і розкажуть.

В середині залишилося зовсім трохи старовини:

Разом з палацом навколо нього було закладено парк. Сьогодні його загальна площа складає 9,8 гектарів, з яких 1,7 гектари займає геріатричний заклад. Від колишньої розкоші парку залишилася частина огорожі, в’їзд та деякі види дерев: клен червонолистий, акація, дуб, ясень, сосна, ялина, тополя, явір. Найбільша цінність парку – шість зрослих між собою лип, які символізують єдність родини Козібродських.

На території парку споруджено сучасний пам’ятний знак «Соціальному захисту»:

В’їзна брама маєтку:

При в’їзді в село з південного боку на невеликому пагорбі на захаращеному цвинтарі стоїть напівзруйнована капличка-гробівець Козібродських, збудована у 1885 році. Парох православної громади у минулому році розповів, що незабаром візьме її під свою опіку. Сподіваюсь, вони туди не причеплять цибулясту баню, як це вже зробили з костелом в селі.

Над входом в гробівець – герби власників:

Трохи «інтер’єру»:

Цвинтар навколо каплички:

Римо-католицький костел з тесаного каменю у Підгайчиках збудовано у 1910 році. Костел напрочуд гарний. Навіть те, що його передали православній громаді і начепили оббиту бляхою цибулеподібну баню, не дуже зіпсувало його вигляд. Якісну і досконалу неоготику важко зіпсувати.