ТОП-10 місць України, які я відкрив для себе з початку війни

Попередня стаття
Гнатків: музей теслярства
Наступна стаття
Осінні Карпати: Ворохта і Буковель

Війна дала зрозуміти, що немає у світі нічого прекраснішого за Україну. І дійсно, за менше ніж 2 роки російської агресії, коли закордонні подорожі стали недоступними для чоловіків, я відкрив для себе стільки цікавих куточків України, скільки не бачив за 20 років моїх активних подорожей.

У рейтинг потрапили лише 10 найулюблениших міст (локацій), в яких до початку війни я ніколи не був.

Друзі, запрошую підписуватися на мій телеграм-канал. Так ви будете оперативно дізнаватися про нові пости на сайті: https://t.me/andytravelclub 

 

10. Китайгород: каньйон Тернави, товтри, костел та загадкові стовпи

Китайгород лежить між Кам'янцем та Бакотою. Природні та історичні пам'ятки колишнього містечка на Поділлі унікальні. Здавалось би, костел, палац і церква є в кожному подільському селі. А ось стовпи з дірками уздовж старої дороги зустрінеш не скрізь. Але природа тут взагалі приголомшує: каньйон Тернави нагадує фіорди, а Китайгородька стінка - природне відслоєння силурського періоду - чи не єдине у Східній Європі. Все це оточено Товтрами - невисокими горами, що є рифами колишнього Сарматського моря.

 

9. Володимир: княже місто на Волині

У Володимирі, на жаль, немає цілісного ансамбля історичної житлової забудови. Проте кількість і якість різноманітних культових споруд різних періодів просто зашкалює і компенсує усе. В місті є яскраво виражені вали давньоруського городища, давньоруський Успенський собор з романським замочком 15 століття, костели колишніх монастирів єзуїтів, капуцинів, домініканців, лютеранська кірха, декілька старовинних церков та будинків. 

 

8. Стіна: зворушливі краєвиди, Замкова гора, козацький цвинтар

Стіна була для мене найбільш очікуваною локацією подорожі «Туристичними шляхами Українського Поділля». Враження від Стіни перевершили очікування. Навіть при тому, що йшов дощ і не виходило гарних фото. На під'їзді до села зустрічає великий арт-об'єкт над урвищем жива "картина" з краєвидом Стіни. Краєвиди навколо - дійсно Карпатські!

Пагорб над каньйоном річки Русава - це Замкова гора, де у 17 столітті стояла фортеця тодішнього міста Янгород (стара назва Стіни). Зараз на місці замку можна побачити Миколаївську церкву та старовинний козацький цвинтар. У Стіні багато автентичних подільських хаток! Кожна з них вже сама по собі є музейним експонатом. В селі виготовляють надзвичайно смачний хліб, олію та... найякісніший самогон, який мені доводилося куштувати. 

 

7. Гайворонська вузькоколійка: єдина працююча вузькоколійна залізниця в Україні

З дитинства цікавлюсь вузькоколійними залізницями. У 2012 році встиг проїхатися Боржавською вузькоколійкою, цього року вже був на вузькоколійці в Колочаві, а ще до того пощастило побувати на історичних залізницях в АргентиніНідерландах, Естонії, КеніїЗамбії і Зімбабве. Але Гайворонська вузькоколійка - найдовша і єдина в Україні, на якій ще залишилося пасажирське сполучення. Але зустріч з нею я відкладав до останнього. Мабуть, так було б і надалі, яким не війна і закриті кордони. 

 

6. Бакота: скельний монастир та Дністровські краєвиди колишньої столиці Пониззя

Сьогодні від колишнього головного міста Пониззя (пізніше - Поділля) майже нічого не залишилося. Крім неповторних краєвидів скель, Дністровського водосховища та скельного монастиря. Поселення Бакота більше немає. Його повністю поглинули води Дністра на початку 1980-х років, коли радянська влада збудувала Новодністровську ГЕС. Але попри це, Бакота сьогодні - одне з найвражаючих місць на Поділлі.

 

5. Колочава: карпатське село з найбільшою кількістю цікавих пам'яток

Крім чудових карпатських краєвидів у Колочаві - безліч музеїв і пам'яток. Думаю, що не буде перебільшенням, якщо я напишу, що рівного Колочаві села за кількістю пам'яток у Карпатах немає. Ось лише деякі з них: Колочавська вузькоколійкаскансен "Старе село", лінія "Арпада", бункер командира УПА Штайєра, радянська та чеська школи-музеї, фантастична за стрункістю і об'ємами дерев'яна церква.

 

4. Ніжин: столиця українського бароко

Ми відвідали Ніжин наприкінці травня 2022 року під час війни і нещодавньої окупації Чернігівщини російськими фашистами. Здивувався, що місто живе таким життям, начебто війни тут немає і не було. Ще півтора місяці тому Ніжин був майже звідусіль оточений російськими військами. Але навіть зараз, під час війни в Ніжині можна попити каву в інстаграмній кав'ярні і зробити сотні фото серед десятків храмів і стильних старих будинків.

В середмісті Ніжина в радіусі одного кілометра розташовано аж 11 (!) старовинних церков 17-18 століття, що само по собі унікально. Переважно всі вони - у стилі козацького (українського, мазепинського) бароко. Середмістя - це клондайк міщанської архітектури минулих століть. Добре збережений грецький квартал, комплекс старовинної поштової станції. 

 

3. Субіч: найгарніші краєвиди Дністра

Краєвиди Дністра тут просто неймовірні! Мабуть, найгарніші на всьому відрізку від Кам'янця до Бакоти. Незадовго до війни тут знимали кліп мого улюбленого гурту THE HARDKISS на пісню "Серце".

Високі скелі над Дністром - чудове місце для фото. Щоразу ми проводимо тут більше години, влаштовуючи один одному фотосесії. Золотою осінню Субіч стає ще красивішим.

 

2. Добромиль: ратуша, Гербурти, костел та вілли

Добромиль - одне з найстаріших міст ще з княжих часів. Сюди я мріяв потрапити давно. Адже все навколо: ХирівФельштинНове МістоНижанковичі я давно об'їздив. А Добромиль був білою плямою на моїй мапі привабливих історичних містечок Старосамбірщини і українсько-польського прикордоння. І ось, в серпні 2023 року ми з друзями вирішили відвідати Добромиль і містечка навколо. Добромиль виправдав мої очікування: одна з найкрасивіших ратуш в Україні, передгір'я Карпат навколо, стара забудова площі Ринок, костел, монастир і замок на горі - виглядає все дуже гармонійно.

 

1. Калачківці: меандри річки Студениця

Якщо запитати, яке місце в Україні стало відкриттям для мене цього року, то я однозначно скажу, що Калачківці. Перед впадінням в Дністер річка Студениця утворює тут меандри, які створюють краєвид, з яким можуть конкурувати світові фотолокації.

Дуже чекав осені, щоб побачити красу Калачківців у яскравих осінніх фарбах! І очікування виправдали себе: осінньому каньйону Студениці немає рівних!

Друзі, щоб бути в курсі останніх матеріалів на сайті, підписуйтесь на мій телеграм-канал: https://t.me/andytravelclub

Попередня стаття
Гнатків: музей теслярства
Наступна стаття
Осінні Карпати: Ворохта і Буковель