Хирів

Попередня стаття
Стара Сіль
Наступна стаття
Нове Місто

У серпні 2023 року знову побував на Старосамбірщині і Хирові. За 12 років, поки не був тут, все кардинально змінилося. При чому, у кращий бік. Конвікт єзуїтів відреставрували, ратушу відбудували, костел теж переніс реставрацію. Єдини мінус - припинила функціонувати залізнична станція. Тепер через один з найбільших в Україні вокзалів не курсують дві пари приміських поїздів з Самбора до Нижанковичів. Але й тут є перспективи: вже у 2023 році обіцяють відновити регіональні поїзди до польського Сяноку

Навряд чи можна знайти на Львівщині куточок цікавішій і загадковіший за Старосамбірщину. Мова не лише про кількість пам'яток, але й про їх якість (якщо це слово доцільне, звичайно). Додатковий інтерес до району у туриста стимулює невивченість цілого ряду пам'яток, обмеження джерел інформації про них. Одним з прикладів такого малодослідженого мандрівниками куточка є містечко Хирів.

За період своєї більш ніж шістсотрічної історії Хирів нічим особливим не виділявся. тут не ні було замку, ні оборонних дворів, ні визначних культових чи цивільних споруд. Саме тому, напевне, дослідники старовини Орест Мацюк і Володимир Пшик, які в своїх джерелах докладно описують історію і памятки чи не кожного села Старосамбірщини, а про місто Хирів не згадують взагалі. А місто, між іншим, дійсно було маловідомим і незначним навіть на фоні навколишніх сіл. І так було, поки не настав кінець ХІХ століття. В місті з'явився величезний комплекс єзуїтського колегіуму і необґрунтовано велика споруда залізничного двірця.

Перша письмова згадка про Хирів відноситься до 1374 року. Магдебурзьке право він отримав у 1528 році. Рамо-католицька парафія була заснована трьома роками пізніше. В той період власником Хирова був Андрій Тарло. На початку XVIII століття місто належало Йосипу Мнішеку. Сьогодні населення Хирова складає всього 4,5 тис. мешканців.

У 1883 році на південній околиці Хирова розпочалося будівництво комплексу кляштору (монастиря) і конвікту (колегіуму) єзуїтів. 1 вересня 1883 року було освячено перший наріжний камінь. Повністю будівництво було завершено у 1906 році.

Триповерхові будинки конвікту важко віднести до якогось архітектурного стилю, хоча, безумовно, тут домінує неоренесанс. Корпус келій завершує необароковий аттик.

Північно-східна частина комплексу завершується монастирською каплицею, збудованою і освяченою у 1906 році.

Бічна башта конвікту:

Комплекс конвікту з боку парку:

Деталі оформлення фасадів:

В радянські часи на території колишнього єзуїтського конвікту розмішувалася військова частина. Сьогодні каплицю передано монастирю, а сам комплекс - під дитячий заклад відпочинку.

 

Друга за значущістю споруда Хирова - залізничний двірець, збудований, очевидно, на зламі ХІХ - ХХ століть. Важко сказати, навіщо для такого маленького містечка було будувати такий великий вокзал? Напевне, керувалися думкою "якщо є непомірно великий єзуїтський колегіум, то вокзал має не поступатися йому". Насправді, залізничний вокзал у Хирові не поступається за розмірами вокзалам більшості обласних центрів України.

Щоб оцінити його розміри, панорама вокзалу з пагорба, на якому знаходиться конвікт єзуїтів.

Для підсилення враження про вокзал додам ще два факти: 1. Вокзал в Хирові не один, є ще другий, який мало поступається за розмірами вокзал "Хирів-Посада" (про нього буде пізніше). 2. Через Хирів на добу проходить всього два поїзди. Обидва - приміські і складаються з двох вагонів. На жаль, з початку війни ці поїзди прининили курсування((

Старий австрійський перон чекає на відновлення поїзду до польського Сяноку:

Вид на колегіум єзуїтів з вокзалу:

Тепер перенесемося до центру міста. Традиційно, центром є Ринкова площа, на якій раніше стояла ратуша. 

Ще 12 років тому ратуші не було, але зараз її відновили:

Частково збереглися і кам'яниці на площі Ринок:

Сама площа, до речі, дуже охайна.

В північно-східному куті площі розташовано костел Св. Лаврентія. Перший костел у Хирові, який був дерев'яний, було збудовано у 1531 році завдяки власнику міста Андрію Тарло. У 1642 році вам мав два вівтарі - головний та новий бічний з Образом матері Божої. У другій половині 40-х років костел згорів, а на його місці спорудили невелику капличку з вівтарем зі скульптурою Божої Матері з Дитятком та дерев'яною дзвіницею. У 1710 році на кошти власника міста Йосипа Мнішека постав мурований костел, збудований парохом о. Іваном Фабіянковським і освячений під титулом св. Лаврентія. Костел мав два вівтарі. У 1795 - 1796 роках храм відремонтували і добудували, а на початку ХІХ століття дерев'яну дзвіницю замінили мурованою. У 1859 році було проведено ґрунтовний ремонт, під час якого було встановлено новий головний вівтар та оновлено бічні вівтарі. під час розбудови 1910 - 1912 року з'явилася вежа, каплиця Пресвятого Серця Господнього та чотири нові необарокові вівтарі з дуба.

У 1945 році храм закрили, перетворивши його на склад. З 70-х років використовувався, як будинок культури, до костелу добудували будинок музичної школи. тільки декілька років в костелі відновлено богослужіння.

Нещодавно костел відреставрували:

Трохи осторонь від колишньої Ринкової площі знаходиться костелоподібна церква Різдва Пресвятої Богородиці. Парафіяльна церква у Хирові існувала вже у 1507 році. У 1514 році вона отримала ерекційну грамоту від Андрія Щекаровича, хорунжого львівського. Попередня дерев’яна церква св. Миколи, збудована на початку XVIII ст., була розібрана у 1846 р. На її місці у 1846 - 1847 pp. зведена теперішня мурована, терезіанського типу, двосхилий дах якої над західним причілком вінчає одноярусна восьмигранна у верхній частині вежа, вкрита банею з ліхтарем і маківкою. У 1882 р. пожежа, що знищила місто, сильно пошкодила церкву, яку відновили у 1884 р. У 1922 р. храм відреставрували.

В центрі міста зберігся ряд старих будинків.

У 1908 - 1909 році у передмісті Посада-Хирівська на цвинтарі отцями-єзуїтами збудовано і освячено каплицю Собору св. Івана Хрестителя. Сьогодні вона також використовується православною громадою.

У 1910 році поруч постала не одна невелика, прямокутна в плані каплиця. Вона вкрита двосхилим дахом з ліхтарем і маківкою на гребені. По другій світовій війні не була зачинена, але використовувалася лише для відправи похоронів.

Надгробки на цвинтарі:

І на прощання, що один обіцяний вокзал в Хирові - Хирів-Посада. Тут два рази на день зупиняється поїзд з двох вагонів, що курсує до Нижанковичів і назад. З початку війни поїзд вже не курсує((

Попередня стаття
Стара Сіль
Наступна стаття
Нове Місто

Коментарі

весь комплекс передано православним? чи тільки та частина, де каплиця? А двірець будували великим обгрунтовано. До 1944 Хирів не був прикордонним містом і пранувався як великий залізничний вузол. Доречі ще 1951 року в обмін на Забужжя з його Кристинополем-Червоноградом поляки просили не Устріки-Дольні, які їм Сталін впарив, а саме Хирів
Звичайно, губа не дура у поляків, та й Вісаріонич мудро поступив, по-українськи! :)
Але, уяви, якою б лялею зараз був Хирів, якщо б був в Жесі Посполитій! А якими б були Сокаль, Белз... Православним не весь комплекс віддали. Міська рада хоче його пристосувати під навчальний заклад. Але ж грошей немає і ніколи не буде.
кого ж там вчити?
там весь Хирів з пенсіонерами та немовлятами можна вмістити, і ще місця лишиться нємєрянно
у хирівлян і так є, де жити
а конвікт - для людей!
А, ти про тих, для яких Україна?
І шо їм робити в цій глуші?
Як шо? якщо буде націонал-соціалістична революція, звідти буде зручно втікати, бо кордон поруч :)
вертольотами з Кийова скорше
не Остапи ж Бендери, щоби нашпигованими золотом румунський кордон переходити пішки
хіба Могилянку виселити з Києва, а приміщення - під офіси.
Треба Попову ідею продати :)
ну, ти там ближче, продай!
це прискорить справу соціал-націоналістичної революції :)
як це прискорить? Пошумлять і проковтнуть
ну це ж до пори до врємєні
зробити закриту школу.
добре, для кого?
навчати молодь якомусь мистецтву - співу, малюванню, віршуванню. чи просто навчати - так, щоб не заважали батьки і навколишні обставини.
все упирається в розміри будівлі. Там справді потрібен величезний бюджет, щоби те утримувати.
Там би був гарний виш, але кому потрібен той університет в маленькому містечку на узбіччі великих доріг?
далина - не проблема а перевага. можна зосередитись на навчанні, а вивчившись - вийти в світ.
але може я ідеалізую.
лишилося тільки знайти таку кількість молоді, яка хоче зосередиться на навчанні і такого спонсора, хто за це все платитиме...
ну, у нас купа молоді що вчиться на контрактній основі та платить шалені гроші яких достатньо не лише для зарплат викладачів але і для розкошів власників вузу.
гуртожитки теж недешево беруть за проживання.
лишилося знайти якусь харизматичну особистість яка це все організує;)
> для розкошів власників вузу
набагато легше рубити таке бабло в уже існуючих приміщеннях. Навіщо видумувати щось нове? Тим паче, що вже минули часи, коли абітурієнти конкурували за виш. Тепер виші конкурують...
дуже цікаві звіти, дяк
дякую!
цікаво, і гарні фото, дякую) коли живеш чи проїжджаєш через таке село, то навіть не звертаєш уваги, і тільки туристи можуть розказати багато цікавого)
дякую!
ага!
а ми, до речі, на Тебе вчора дуже чекали... :)
)) та двійочниця я(, що там казати, ніякого виправдання
то добре, що розкаюєшься :)
не може ж при такому здоровенному конвікті бути маленький вокзал :)
так, схоже в один і той же час будувалися :)
не міг же ж цвіт нації приїжджати на задрипану станцію :)
Он воно який він, цей сучасний Хирів. Таки пан andy добрався до нього, як я колись скромно і прогнозував (http://proidysvit.livejournal.com/105887.html)
а Ви за всім слідкуєте і все пишете... :)
за всім - нє, тілько місцями))
яке загадкове місто..
дякую за "екскурсію".
прошу! :)
> Перша письмова згадка про Хирів відноситься до 1374 року. Магдебурзьке право він отримав у 1528 році. > За період своєї більш ніж шістсотрічної історії Хирів нічим особливим не виділявся. тут не ні було замку, ні оборонних дворів, ні визначних культових чи цивільних споруд. Если сопоставить эти два фрагмента текста, то скорее более правильной кажется идея, что мы просто не всё знаем. 14-й век - первое письменное упоминание, 1-ая половина 16 века - Магдебургское право... весьма вероятно, что городку было что показать и в плане укреплений и в плане других достопримечательностей, только дело было давно и потому самое вкусное могло до наших дней просто не дотянуть.
Меня тоже удивила скупость информации про прошлое Хирова. Ни замок, ни оборонный двор, нигде не упоминается. Может, Магдебурию дали за какие-то другие заслуги?
Для меня Магдебургское право - это нечто вроде показателя статуса населённого пункта, который либо достиг, либо должен был достигнуть высокого уровня развития. Частенько получение права стимулировало строительство укреплений в городках, ведь новый уровень поселения требовал новый уровень защиты. Может даже и не сильно важно за что Хирову дали Магдебургию, а скорее важно то, что старое поселение, известное с 14 века, в 16-м уже получило это право, которое многим куда более известным сейчас городам досталось намного позже. А потом войны и запустение могли стереть следы былого величия и то что можно видеть в наши дни - это наследие уже куда более свежего периода истории поселения. А самый старый и малоизученный пласт истории Хирова ещё ждёт своего исследователя :)
Колекція українських палаців. До 23-ї річниці Незалежно Користувач посилається на ваш запис з Колекція українських палаців. До 23-ї річниці Незалежності. пишучи: [...] Вінницька обл. Дача Стамболі, 1909-1914 Феодосія, АР Крим Конвікт єзуїтів, 1883 Хирів [...]
До 23-ї річниці Незалежності: колекція українських пала Користувач посилається на ваш запис з До 23-ї річниці Незалежності: колекція українських палаців пишучи: [...] Вінницька обл. Дача Стамболі, 1909-1914 Феодосія, АР Крим Конвікт єзуїтів, 1883 Хирів [...]