Плоска

Cело з назвою ПЛОСКА, що знаходиться між Путилою і Селятиним, відомо з 1707 року. Невелике поселення витягнулося однією вулицею, що серпантином піднімається на перевал Плосківський (970 метрів).

Над селом підвищується гора Говдя, про яку місцеві мешканці розповідають наступну легенду. Кажуть, що колись жив в Плоскій багатий, але дуже скупий чоловік на ім’я Говдя. Навіть собі на вечерю він наказував подавати лише грінку хліба і глечик з водою. Однієї ночі сталася сильна гроза, і два брата, що наскрізь промокли, постукали до воріт говдіної хати, щоб сховатися від дощу. Говдя, боячись можливих витрат, наказав нацькувати на братів собак. Покусані та промоклі брати укрившись під деревом, прорекли: «Бодай тобі, скнаро, ніколи добра не бачити! Як ми ост тут, під блискавицями мліємо, так і ти пропади!». Вмить дім Говді сполохнув вогнем, а зранку жителі села побачити на місці говдіного дому гору, яку й назвали Говдя. Пізніше на вершині гори утворилося невелике озеро – сльози Говді за втраченим багатством. На початку ХХ століття біля Плоскої діяли дві клаузи, які мали велике значення для транспортування лісу з Буковинських Карпат. Перша мала назву Антона, друга – Фердинанда.

За серпантином перед перевалом на підвищенні своїм зеленим деревом привертає увагу церква Святих Апостолів Петра і Павла. Збудована у 1877 році, вона є типово буковинською дерев’яною трикупольною церквою.

Від села у західному напрямку веде стежка до села Віпчина. Село знаходиться на висоті 1100 метрів над рівнем моря і є найвище розташованим населений пунктом Українських Карпат. Дороги до цього села, як і до великої кількості населених пунктів Путильщини, немає. Хатка в Плоскій і дорога «Путила – Селятин»: