No name

Репужинці знаходяться на правому березі Дністра в декількох кілометрах на схід від Хрещатика. Засновані у 1353 році паном Аскольдом Репужинецьким. Пізніше, у татарських нападів село занепало і знову відродилося у 1772 році. Ще до Другої світової війни Репужинці славилися гарним замком-палацом місцевого поміщика. А сьогодні стародавнє село відомо перш за все склепом-мавзолеєм у готичному стилі та цегельною Покровською церквою у давньорусько-буковинському стилі з розписами XVIII століття у бабинці та оригінальною цегельно-деревяною дзвіницею. Репужинецький палац на старому фото: Покровська церква, датована у 1791 роком, є тридільною,...

Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир починає cвій відлік з ХVII століття, коли ченці Манявського («Великого») скиту-монастирю, що на Галичині, рятувалися від переслідування православ’я унією у відносно безпечні задністрянські землі Буковини. Обрання міста для нового скиту-монастирю на крутому правому березі Дністра не було випадковим: поруч розташовані джерела з цілющою мінеральною водою, на базі яких був пізніше побудований завод з виробництва мінеральних вод. Ймовірно, що першою будівлею скиту була побудована у ХVII столітті муровано-дерев’яна капличка, яка збереглася і до наших часів, хоча й не в первісному вигляді....

СТАРА КРАСНОШОРА – гірське село, розташоване на північний захід від Красноїльська на висоті 465 метрів, з населенням 745 мешканців, більш ніж 70 відсотків з яких складають поляки. Решта – румуни. Є й трохи українців. оселення на місці сьогоднішньої Старої Красношори виникло за часів Молдавського князівства. Із входженням Буковини до складу імперії Габсбургів львівський купець Абрагам Крігсгабер бере у довгострокову оренду колишні монастирські землі на північ від Красної (теперішнього Красноїльська) і в 1793 році заселяє її чеськими німцями – лісорубами і склодувами. Саме німці і склали основу майбутнього поселення, яке отримало назву Гута...

ДАВИДЕНИ (офіційна назва «Давидівка») – неймовірно цікаве і унікальне село, село рекордсмен. Його унікальність полягає, по-перше в тому, що населений пункт з трохи більше трьома тисячами мешканців займає площу, співставну із площею невеликого обласного центру. А, по-друге, тим, що в цьому селі розташовано відразу сім дерев’яних храмів, більшість з яких викликає неабиякий інтерес як у туриста, так і дослідника дерев’яної архітектури. Кажуть, що ще є і восьмий храм – греко-католицька церква лісі на північній околиці села. Але туди моя Dacia не дісталася: на півшляху застряла у величезній калюжі. Це справжній рекорд не лише для Буковини, але й...

На цьому тижні познайомлю вас, мої друзі, з одним з найчарівніших куточків Буковини – передгір’ями Покутсько-Буковинських Карпат на півдні Сторожинецього району. Гірська місцевість, чисто повітря, мальовничі села, що на багато кілометрів розкинулися у відрогах покритих зеленню гір, заповідні урочища, цілющі мінеральні води, великі території, на які майже не ступає нога людини, приваблює сюди нечисленних туристів – любителів природи. Поки що нечисленних, адже блага цивілізації почали проникати і сюди. Деякі села Сторожинеччини вже стали осередками «зеленого туризму», а на базі мінеральних джерел почалися будуватися туристичні комплекси....

Велике село Чудей з населенням 5 тисяч мешканців, розкинулося у міжріччі Малого Серету і Серетелю, а свою стару назву – Чудин отримало завдяки невеликому потоку, що протікає через село. У радянські часи село називалося Міжріччям. Перша документальна згадка про Чудин міститься у грамоті поміщиці М.Коміссо, в якій зазначено, що село подаровано нею монастирю в Путні. З 1803 року в містечку працював завод, що виробляв листове скло. А у 80-ті роки ХІХ століття для потреб деревообробної промисловості до села була збудована залізнична гілка Карапчів – Чудин довжиною 19 кілометрів, яка пізніше була продовжена до Красноїльська. У наш час залізниця...

Як правило, більшість туристів, оглянувши дерев’яні пам’ятки Панки, відразу ж прямують до Сторожинця не підозрюючи, що на південь знаходиться унікальне село з незвичайною назвою Зруб-Комарівський. Декілька кілометрів жахливої гравійки і ви – в селі №1 всієї Буковини! Саме так, я не помиляюсь: за підсумками щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" за 2008 рік Зруб-Комарівський визнаний першим серед сіл Чернівецької області і другим серед сіл України! То ж бо, не проїжджайте мимо! Історія села – справжні сутінки. В одному з джерел знаходив інформацію про першу згадку про...

Маленьке поселення Нова Жадова відноситься до Старожадівської сільської ради. Цікаво, передусім, відразу двома костелами, один з яких – справжня казка! До Другої світової війни більшість населення Нової Жадови складали німці та поляки. Тоді обидва римо-католицьких костели були діючими. Але, за часи комуністів перетворилися у руїни. Перший костьол, знаходиться за залізничним переїздом, якщо рухатися у бік Верхніх і Нижніх Станівці. Нажаль, ніякої інформації про нього знайти не вдалося. Але, погодьтесь, це – найоригінальніший римо-католицький храм Буковини (звичайно, костьоли Чернівці – не враховуються). Зараз невідома пам’ятка стоїть...

СТАРА ЖАДОВА – велике село, що має півтисячолітню історію. Вперше згадується у 15 березня 1490 року в грамоті Стефана ІІІ, в якій молдавський воєвода визначає територію Радовецького єпископства. З цього документу зрозуміло, що вже тоді у Старій Жадові стояла церква, що є свідченням того, що поселення існувало і раніше. Пізніше село згадується у 1620 та 1640 роках, як власність феодала Гояна. За переказами багато віків тому в поселенні існував монастир із святим джерелом, вода з якої мала лікувальні властивості. Монастир було спалено татарами, а на місці його колишнього існування збудована церква Різдва Богородиці. А цілюще джерело дзюркоче...

Село ЛУКАВЦІ – батьківщина вже відомого нам українського політичного діяча кінця ХІХ – початку ХХ століття Миколи Василька (див. Берегомет-над-Серетом). Лукавці вперше згадується в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 16 лютого 1428 року. В подальшому в процесі перекладу зі старослов’янської на румунську, німецьку, українську та російську мови і навпаки – назва села відповідно змінюється: Лукавці – Лукавець-над-Серетом – Лукавець – Луковиця – Луківці. Однак, старожили завжди подовжували називати село Лукавцями. В 2005 році селу повернуто історичну назву. В селі є чотири релігійні споруди. Перша з них: дерев’яна капличка,...

По дорозі з Вижниці до Сторожинця за селом Лукавці є поворот на ґрунтову дорогу, яка приведе нас до незвичайного села з незвичайною назвою ЛИПОВАНИ. Своєю назвою село зобов’язано окремому етносу, відомому як «липовани», «старообрядники» чи «старовіри», що сформувався на території Буковини і Бессарабії наприкінці XVIII століття. Так називали віруючих, які після проведених Московським патріархом Никоном на початку XVIII століття релігійних реформ, зберегли культові традиції православ’я, за що і переслідувалися церквою і царизмом. Рятуючись від релігійних переслідувань, «старообрядники» змушені були шукати притулку або в глибокій та...

Відразу за Берегометом починається велике село Лукавці, на початку якого повертаємо праворуч на МИГОВЕ. За останні декілька років нікому раніше невідоме буковинське село отримало славу найвідомішого гірськолижного курорту Буковини, «другого Буковелю». Село починається за містком через Серет і тягнеться на декілька кілометрів долиною річки Мигівка між гірськими хребтами Стежок і Кічера. У південній частині села розташовані два джерела мінеральних вод. Щодо походження назви села існує декілька легенд. Перша розповідає, що назва пішла від першого мешканця пана Мигая. Друга – про те, що назва з’явилася завдяки річці Нігівці, яку в...