No name

ВАШКІВЦІ – місто, що знамените чудодійною Анниною горою, фестивалем-маскарадом Маланкою, народною творчістю та ще багато чим. Вашківці вперше згадуються у 30-ті роки XV століття під назвою Васківці, що походить від імені Васко. Про колишню велич Вашківців нагадують нам світлини австрійського періоду: тоді, на початку ХХ століття, Вашківці дійсно можна було назвати містом. Сьогодні це просто один із занедбаних куточків Буковини, якій не залишає майже ніяких вражень (якщо, звичайно ви приїхали не на Маланку 14 січня). При в’їзді до міста з боку Чорториї знаходиться музей-садиба Георгія Гараса (1901 – 1972 роки) – видатного художника-...

Траса «Чернівці – Вижниця» перед центром Вашківців повертає праворуч, нам же треба ліворуч. Через три кілометри побачимо гору, що йменується Анниною (304 метри над рівнем моря), із срібними куполами монастирських церков. Гору на околиці Вашківців Вижницького району священною вважали здавна. Легенда розповідає, що в тій час, коли Буковина знаходилася під турецьким ярмом, жила у Вашківцях дівчина на ім’я Анна, яка славилася своєю красою і добрими вчинками. Дівчина мала косу до колін і великі чорні очі. Турки під час одного з набігів дізналися про цю дівчину й вирішили впіймати красуню та поглумитися над нею, для чого й оточили село. Рано-...

Волоку не відвідують туристи. По-перше, вона лежить відносно далеко від шляхів сполучення: у п’яти з половиною кілометрах від траси Чернівці – Вижниця. А по друге, дорога сюди ну дуже складна: більше ніж на другій передачі аж ніяк не поїдеш! Але ж яка ця дорога! Поворот на Волоку знаходиться не доїжджаючи Вашківців. Дороговказу немає. Жахлива грунтівка повільно віднімається вгору. Навколо – зелені пагорби: Буковинсько-Покутські Карпати тут лише починаються. І ось вона, Волока! Тут, на вершині пагорба знаходиться ще один шедевр буковинської дерев’яної архітектури – Успенська (за іншими даними – Миколаївська) церква, яка датується 1784...

Найцікавіше село Кіцманщині, безумовно, Чортория. Тут є на що подивитися туристу: замок-палац, дерев’яна церква, лебедині озера… Але, перш за все Чортория – батьківщина український кіноактора, сценариста і режисера Івана Васильовича Миколайчука. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно. Жоден українським фільм 60 – 70х років ХХ століття не обходився без його участі. Ось що казав про Миколайчука Сергій Параджанов: «Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко». Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року у Чорториї, помер 3 серпня 1987 року у Києві. За своє життя зіграв ролі у багатьох фільмах...

З Брусниці варто проїхати на південь до села Нижні Станівці, яке вперше згадується у письмових джерелах 1596 року. Очевидно, що назва «Станівці» походить від слова «стан». Існує дві легенди щодо походження його назви. Відповідно до першої з них на місці, де сьогодні знаходиться село, були стани для відпочинку волів і коней на торговому шляху з півночі на південь. За другою легендою під час своїх набігів на Буковину тут зупинялися станом турки й татари. За австрійських часів Станівці мали поважний статус центру судового округу. Тут була розташована резиденція повітового суду. В Нижніх Станівцях варто оглянути цінну пам’ятку державного...

Відразу за Зеленовим трохи в бік від дороги на Вашківці знаходиться село Брусниця (Кіцманський район). Сюди з сусідньої Чорториї ходів до школи Іван Миколайчук. Сьогодні школа носить ім’я видатного діяча української кіноіндустрії Брусниця вабить до себе передусім природою та лікувальною водою «Брусницька». Близькість Буковинських Карпат, чисте повітря, джерела мінеральних вод приваблює не лише туристів, а й бажаючих полікуватися чи оздоровитися. Щоб потрапити до центру села треба с основної дороги звернути ліворуч. Тут, на головній вулиці села розташовано щось на зразок бювету, де розливають і відразу продають мінеральну воду «Брусницьку»....

Зеленів – село Кіцманського району Чернівецької області, що лежить на лівому березі Прута на шляху з Чернівців до Вижниці. В селі на пагорбі розташована дерев’яна триверха Михайлівська церква гуцульського типу, безбожно вкрита бляхою. Церква побудована у 1901 році майстром Петром Копелчуком за проектом архітектора Фадея Косаковського. Дерев’яним є лиш нижній ярус храму: Дзвіниця – ще «краще»: тут деревом взагалі не пахне. Нижній ярус – сайдинг, верхній – бляха. З пагорбу, де розташована церква, відкривається мальовнича панорама долини повноводного Прута. Це – дорога з Вашківців на Чернівці. Внизу – село Глиниця: В Зеленові обов’язково...

Бояни – найбільше село на шляху з Хотина до Чернівців, населене переважно румунами, має прадавню історію. Відомо, що поселення з назвою Боян, що тоді належало власнику на ім’я Тебуч, існувало вже в наприкінці XIV століття. Його діти, Петрашка та Елена, отримали від молдавського господаря Олександра Доброго акт про підтвердження їхнього володіння частиною Боян. Перша згадка про Бояни датується 4 лютого 1523 року. Тоді молдавський воєвода Штефаніци своєю грамотою визначив писаря Іванка власником Боянул Маре, «Великого Бояну». А вже 8 квітня 1528 року у селі з’являється новий власник замість Іванка, у якого Боян відібрали за зраду: господар...

Наступне село за Топорівцям – Рідківці. При австрійцях село носило назву Rarancze (або Rarańcza), при румунах – Rarancea. Село, як для Буковини, так відносно молоде: вперше Раранче згадується у XVIII столітті. У 1906 році в Раранче звели незвичайну як для Буковини церкву Вознесіння Господня. Незвичайну, тому що в нетиповому для храмової архітектури Західної України стилі модерн. Церкву, ймовірно, спроектував галицький архітектор зі Стрию Василь Нагірний (1848-1921) – автор понад 200 мурованих церков – чверть від усіх культових споруд, зведених в Галичині у 1882-1918 роки. В Каталозі існуючих дерев’яних церков України і українських...

Перший населений пункт історичної Буковини, якщо їхати від Хотина до Чернівців старою дорогою, – Топорівці. Вперше село згадується в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго в 1412 р. при передачі його в спадщину. Проте, місцеві вважають, що село Топорівці існує з ХІІ століття, а свою назву отримало від імені його першого власника – феодала Топора. Сьогодні Топорівці – не лише перше, а й одне з найцікавіших сіл Буковини завдяки оригінальним пам’яткам сакрального будівництва та збереженим народним традиціям. Безумовно, ізюминкою Топорівців є стара оборонна Ільїнська церква-лицар XVI століття – третій за віком мурований храм Буковини...

Так сталося, що бессарабські райони Чернівецької області – Хотинський, Кельменецький, Сокирянський обділені увагою як з боку туристів, так і з боку державних органів (ну, звичайно, якщо не брати до уваги музей-заповідник «Хотинська фортеця»). Останні, доречи, в особі певних міністерств відповідають за розвиток туризму та за збереження архітектурної спадщини країни. Тільки ось на Хотинщині ця діяльність якось не відчуваються: старі дерев’яні млини горять та руйнується, дерев’яні церкви спотворюються штукатуркою і бляхою, а друга за віком оборонна церква в Чернівецькій області взагалі не існує на папері: 550-річний храм у Рухотині не занесений...

Більшість туристів, що відвідують Буковину, попадають сюди саме через Атаки – невелике село Хотинського району Чернівецької області, що лежить на правому боці Дністра за автомобільним мостом, що сполучає Хмельницьку та Чернівецьку області. Хоча належність Хотинщини до Буковини – питання спірне, адже Хотинщина – історично це Північна Бессарабія, в останні роки назва «Буковина» (точніше – «Північна Буковина») застосовується до всієї Чернівецької області. Власне, Атаки нічим не відрізняються від інших сіл Хотинщини, а на нашу увагу заслуговує виключно своїм розташуванням на межі двох різних історичних областей: Поділля та Північної Бессарабії...