19.09.2017 Принцип "кожна наступна подорож має бути цікавішою за попередні" з кожним разом реалізовувати все важче і важче. Але цього разу це вдалося на всі 100%. Здавалось би, що ще може бути крутіше за омріяну Індонезію з її вулканами? Виявилося, що може, і воно не так далеко. Йдеться про маловідомий серед наших туристів регіон, що знаходиться на північному сході Італії - Доломітові Альпи (або Доломіти). Ними мене заразив пару років тому мандрівник і фотограф Сергій Криниця, який був, напевно, одним з перших українських подорожувальників, які там побували. До речі, в нього на сайті докладно розписана технологія добирання і подорожі Доломітами.
Доломіти - це, без перебільшення, найцікавіше і найкрасивіше місце на планеті, в якому на сьогодні мені пощастило побувати. Наприклад, це - місце, де вперше за всю історію моїх подорожей за тиждень не зустрів жодного москаля)). Дрібниця, а приємно). Щоправда є інша проблема: англомовних туристів тут також майже немає. Англійською не володіє майже ніхто, навіть у сфері обслуговування. Найцікавіше - в закладах харчування: мене лише німецької та італійської. Вибір блюда - це завжди лотерея: ніколи не знаєш, що замовляєш, і що дадуть. Але це все лише підсилювало враження від мандрів.
Подорож тривала 11 днів, маршрут вийшов дуже довгим і насиченим: Malcesine - Limone sul Garda - Riva del Garda - Trent (Trento) - Burg Thun (Castel Thun) - Schloss Sigmundskron (Castel Firmiano) - Dorf Tirol (Tirolo) - Schloss Schenna (Castello di Scena) - Bozen (Bolzano) - Prösels (Presule) - Lengmoos (Longomoso) - Castel Trostburg - Kloster Säben (Monastero di Sabiona) - Ansitz Lusenegg - S. Maddalena (Santa Magdalena) - Brixen (Bressanone) - Neustift (Novacella) - Brenner (Brennero) - Sterzing (Vipiteno) - Pragser Wildsee (Lago di Braies) - Dürrensee (Lago di Landro) - Lago d'Antorno - Tre Cime di Lavaredo - Misurina - Cortina d'Ampezzo - Passo Giau - Alleghe - Mount Marmolada - Mount Sassolungo - Passo Gardena - Passo Valparola - Bruneck (Brunico) - Sand in Taufers (Campo Tures) - St. Ulrich (Ortisei) - Karersee (Lago di Carezza) - Verona - Sirmione - Milano - Limenas Chersonisou - Gortys - Mires - Matala - Knosos - Lassithi plateau - Zeus Cave - Agios Nikolaos - Spinalongha - Iraklio - Santorini - Thera - Oia - Akrotiri - Athens
дивіться також:
Альпійська казка-1: Швейцарія, Ліхтенштейн, Австрія, Баварія
Альпійська казка-2: Баварія і Баден-Вюртемберг
Альпійська казка-3: Зальцбург і Тіроль
Альпійська казка-4: Рона-Альпи, швейцарська рив'єра + Бретань
Дістатися в Доломіти, звичайно, швидше і зручніше з Венеції. Але, на жаль, часи, коли до Венеції з України можна було улетіти WizzAir за 300 гривень, вже давно у минулому. А найближче місто, куди літає хось схоже на лоу-кости - це Мілан. "Найближче" - це відносно, бо звідти до Тіроля і Доломітів - ще близько 25 км. Я летів з Києва "Чеськими авіалініями" з пересадкою в Празі. Для економії можна скористатися WizzAir чи RyanAir, які літають в Бергамо (поруч з Міланом) з польських чи румунських міст.
Мілан
Для тижневої подорожі Тіролем і Доломітами був вибраний прокатний автомобіль. Це після того, як я зайшов на сайти італійських залізниць і автобусів, і побачив, що квиток з міланського аеропорту до Доломітів в один бік буде коштувати приблизно, як тижнева оренда авто. Тому, орендував Smart за 95 євро за тиждень. Економія у порівнянні з громадським транспортом склала мінімум 3-4 рази.
S. Maddalena (Santa Magdalena)
Разом зі Смартіком ми досліджували найкрасивіші місця Європи:
Lago di Misurina
Бачили найвражаючі у світі гори:
Rifugio di Lavaredo (Tre Cime di Lavaredo)
І приголомшливі гірські озера із смарагдовою водою:
Karersee (Lago di Carezza)
А ще - величні тірольські замки:
Burg Thun (Castel Thun)
А яскраві південно-тірольські містечка - не гірше швейцарських і австрійських:
Sterzing (Vipiteno)
З по-альпійські розписаними будиночками:
І по-альпійськи розкішними бароковими храмами:
Cathedral in Brixen (Bressanone)
Не обійшлося і без милих мешканців цих країв, які зустрічали на кожному кроці дзвінкими дзвіночками:
Перша зупинка на шляху з Мілана - озеро Гарда:
І перше містечко - Malcesine:
Над Мальчезіне і над озером Гарда височіє величний замок Скалігерів:
На протилежному березі озера - мальовниче містечко Limone sul Garda:
Найпопулярніше місце на озері - місто Riva del Garda:
Набережна в Ріва-дель-Гарда:
Старовинна вуличка в Ріва-дель-Гарда:
Регіон, яким я подорожував, називається Південний Тіроль (Північний Тіроль із столицею в Інсбруку знаходиться у Австрії. Оскільки до кінця Другої світової Тіроль був єдиним і належав Австрії, регіон має дві назви: італійську - Trentino-Alto Adige та німецьку - Südtirol.
Замок Тіроль, який дав назву всьому регіону
Столиця Південного Тіроля - місто Trient (Trento), в архітектурі якого Австрія і Італія з'єдналися воєдино:
Domplatz (Piazza Duomo) з палаццо Преторіо:
Castello del Buonconsiglio в Тренто:
В Південному Тіролі по схилах гір один на одному натикані замки. Їх тут сотні. Ось, наприклад, у селі Тіроль (Тіроло) тут на фото їх аж 3: Tirol (який, власне, і дав назву всьому регіону), Brunnenburg та Thurnstein:
Десятки замків оточують місто Bozen (Bolzano) - найбільше місто регіону:
Вид на Больцано з замку Sigmundskron (Firmiano)
Замок Sigmundskron (Firmiano) над Больцано:
Сам Больцано - типове тірольське місто, місцями схоже на Інсбрук. Але до Інсбрука йому трохи далеко:
Зате тут є справжня австрійська готика:
Замок Maretsch (Mareccio) - майже в центрі Больцано:
Вечір провів в селі Prösels (Presule) в горах неподалік від Больцано:
Тут також є симпатичний замок Prösels (Presule):
А на світанку вже оглядав земляні скелі поблизу села Lengmoos (Longomoso):
І далі продовжив оглядати багаточисельні замки. Їх тут сотні, тому доводилося обирати найцікавіші:
Castel Trostburg
А найцікавіший, здається, був оцей - Burg Taufers біля австрійського кордону на північ від Брунніко:
Замок Ansitz Lusenegg поблизу містечка Klausen (Сhiusa):
Від нього відкривається гарний вигляд на монастир Säben (Monastero di Sabiona), який фактично теж є замком:
Коли наситився замками, почав оглядати старовинні тірольські містечка. Дуже вразив Brixen (Bressanone) своїми вузькими вуличками з різнокольоровими будиночками з еркерами:
Міст через річку Айзак в Бріксені:
В декількох кілометрах на північ від Бріксена знаходиться монастир Neustift (Novacella), який також нагадує замок:
Монастирська церква має пишний бароковий інтер'єр:
Ввечері вирішив заїхати в Австрію. Кордон переїхав в містечку Brenner (Brennero), яке одночасно знаходиться в двох країнах.
В'їзд в Австрію:
В'їзд в Італію:
Заїхав на гірське озеро Brenner з австрійського боку і повернувся на італійську частину Тіроля:
Ось таку штуку (дорожний вказівник) знайшов під мостом біля озера Бреннер. Шкода, що дуже великий, а так би забрав на пам'ять ))
Ввечері на мене чекав справжній сюрприз. Випадково вирішив заїхати в містечко Sterzing (Vipiteno), що біля австрійського кордону. Воно виявилося найкрасивішим місто за всю подорожі:
В Стерцингу всього одна старовинна вуличка, але ж яка!
Над Стерцингом височіє замок, який чомусь ніяк не позначений на картах:
Ще одне альпійське містечко - Bruneck (Brunico):
На наступний день почалася найцікавіша частина подорожі - по Доломітах. Кожний, хто потрапляє в цю частину Альп, в першу чергу намагається потрапити до села S. Maddalena (Santa Magdalena), щоб побачити поштівковий вид на церкву св. Магдалени на тлі Доломітів:
Це насправді, один з найкращих пейзажів у моєму житті!
Ще одна церква - св. Петра в Санта-Магдалені на тлі доломітових Альп:
Озеро Pragser Wildsee (Lago di Braies) - одне з найвражаючих у Доломітах:
Просуваємося углиб Доломітів:
Озеро Dürrensee (Lago di Landro) - колись було повноводним, а зараз, на жаль, обміліло:
На пару днів зупинився в селі Мізуріна на березі однойменного гірського озера. Звідси було дуже зручно робити вилазки найцікавішими місцями Доломітів:
Світанок в Мізуріні. За озером - гірський масив Sorappis:
Кожен турист в Доломітах обов'язково намагається зробити одноденний треккінг навколо гірського масиву Tre Cime di Lavaredo, який складається з трьох вершин, одна з яких ледь не дотягує до 3-кілометрової висоти - 2999 метрів:
Tre Cime di Lavaredo сьогодні є кордоном між італійськими провінціями Беллуно на півдні та Больцано на півночі, а до кінця Першої світової війни - між Італією та Австро-Угорщиною.
Треккінг навколо Tre Cime di Lavaredo надзвичайно цікавий. Цілий день бачиш багато гірських хребтів з горами неповторних причудливих форм:
Дорогою трапляються каплички:
Або просто хрести:
Для тих, хто хоче переночувати з горах, передбачені так звані "rifugio" - гірські притулки, де можна за відносно невелику плату (20-25 євро) отримати койко-місце та мінімальний обсяг туристичних благ. Тут же можна і перекусити.
rifugio Locateli
В декілька сотнях метрів від rifugio Locateli є два невеликих, але дуже мальовничих озера - Laghi del Piani:
У підніжжя Tre Cime di Lavaredo є озеро Lago di Antorno:
Найближче містечко до Tre Cime di Lavaredo - це Cortina d'Ampezzo:
Дуже фотогенічне село Alleghe на березі однойменного озера:
Перевал passo Giau:
Найвища точка Доломітів - гора Мармолада (3343 м):
На вершині гори цілий рік лежить сніг:
Вид з вершини гори Мармолада на навколишні гірські хребти:
Гірський хребет Sella:
Гірський хребет Sassolungo:
Перевал passo Sella:
Перевал passo Gardena:
Вражаючі види на гірські вершини відкриваються з перевалу passo Valparola:
В Доломітах є багато гірськолижних курортів з багаточисельними підйомниками. Найбільше їх розташовано навколо містечка Ortisei (St. Ulrich).
Саме містечко Ortisei - неймовірно яскраве, майже іграшкове:
Озеро Karersee (Lago di Carezza) з бірюзовою водою - найкрасивіше озеро, яке доводилося бачити:
Дуже боляче було прощатися з Доломітами. Але попереду чекала легендарна Верона - батьківщина Ромео і Джульєтти.
Verona. Piazza delle Erbe
На відміну від Південного Тіролю і Доломітів, у Вероні ціла купа москальських туристів. Напевно, архітектура замку Castelvecchio з однойменним мостом нагадує їм кремль:
Portoni della Brà - одні з римських воріт міста:
Arena di Verona - античний римський амфітеатр (бл. 30 р. н.є.):
Torre dei Lamberti - годинникова вежа на площі Piazza delle Erbe (1172 рік):
Барокове палаццо Maffei (15 - 17 ст.):
Найгарніший вид на Верону відкривається з пагорба, де розташований замок св. Петра:
Особливо гарно тут ввечері:
Один з найкращих заходів сонця за всю подорож:
Наступного раку перед поверненням в Мілан вирішив зробити собі подарунок - ще раз заїхати на озеро Гарда. На це раз це було містечко Sirmione:
В Сірміоне на березі озера Гарда розташований потужний замок Скалігерів (Scaligerburg):
До відльоту на Крит залишалося 4 години, тому вирішив оглянути Мілан. Як фаната полум'яної готики, мене передусім цікавив Міланський собор:
І він не розчарував. За пишністю оформлення фасадів він поступається хіба що Руанському собору:
Головна башта замку Сфорца:
Міланський пассаж поступається одеському:
Palazzo dei Giureconsulti (палац Юристів) дуже нагадую ратушу:
Але найбільше мені сподобався маловідомий palazzo Litta:
В останній день літа в нас із Світланкою була річниця одруження - 10 років. Тому на 2 дні я злітав на острів Крит, де вони відпочивали з Маргариткою, щоб відзначити свято. Здійснити таку подорож допоміг лоукост EasyJet.
Свято відзначити дводенною поїздкою найцікавішими місцями Криту. А зупинятися в містечку Limenas Chersonisou:
Оливковим деревам в Gortys майже 2000 років:
Бухта Комос на південному заході Криту:
Містечко Матала:
Пляж в Маталі з багаточисельними печерами, які в період раннього християнства використовувалися для поховань, а з 60-х років минулого століття була облюбували хіппі:
Фортеця Кулес в Іракліоні:
Кносський палац біля Іракліону має майже 4000-річну історію. Тут розташовувався знаменитий лабіринт Мінотавра:
Плато Лассіті - плоскогір’я на висоті 820 метрів, яке розташувалося всередині острова Крит в оточенні гір:
Печера Зевса на околиці плата Лассіті:
Панорама міста Agios Nikolaos:
Пейзажі північного сходу Криту:
Острів-замок Спіналонга:
Вулканічні острови Санторіні з дитинства були такою ж мрією, як і Індонезія. Тут відбулося найсильніше з відомих людству вивержень вулкану, яке асоціюють з біблейськими подіями всесвітньої темряви і морських відливів, пов’язаних з відходом євреїв з Єгипту.
В результаті виверження вулкану острів Санторіні розвалився на декілька островів:
Після виверження утворилася величезна кальдера, яка заповнилася морем:
Кратер вулкану залишився на острові Nea Kameni. В цей момент вулкан тимчасово спить, але вважається діючим. Останнє виверження було у 1950 році.
Найбільший з островів, які утворилися після виверження вулкану, називається Тіра. На ньому розташовані три невеликих міста, які майже 4 тисячі років тому буле стерті з обличчя планети, а сьогодні є неймовірно красивими.
Містечко Ія (Οία)
Найбільше місто острова - Тіра (або Фіра):
Храми Тіри:
На півдні острова - місто Акротірі з однойменним замком:
Але найцікавішим містечком вважається Ія. Саме звідси - всі поштівкові види Санторіні і Греції:
Не знаю, чи є у світі щось красивіше за Ію?
Придивіться, які будиночки!
Вітряки - обов'язковий атрибут Егейських островів:
Головна вулиця Фіри і годинникова вежа:
Щовечора тисячі людей збираються на замку на північно-західному мисі острова, щоб побачити вражаючий захід сонця:
В останніх проміннях сонця Ія стає ще більш неповторною:
Заради цього кадру туристи займають вигідні місця на замковій скелі за 2 години до заходу сонця. Погодьтесь, воно того варто!
Останнім пунктом подорожі були Атени. Було дуже мало часу - трохи більше двох годин. Тому в першу чергу поїхав подивитися на Акропіль. На жаль, черги були такі, що я б все одно не встиг зайти на його територію. Але знайшов дуже вигідні ракурси Акрополя:
Парфенон, виявляються, на реконструкції. Може і добре, що не потрапив всередину.
Атени розташовані на пагорбах. З кожного з них дуже добре видно все місто:
Центральна частина Атен - це дуже негармонійний архітектурний хаос. Проте є декілька вуличок в центральній частині міста, які вражають старовиною. Але туристи там майже не ходять.
Найцікавіші квартали Атен - між Акрополем та центром міста (метро Монастиракі):
Сподобався пост? Поділись з друзями!
