Україна

Коли ми говоримо про давній Галич, столицю Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств, ми маємо на увазі не сучасне місто Галич, а саме село Крилос Галицького району. Саме тут, у Крилосі, розташована більшість пам’яток археології, архітектури та історії літописної столиці, які разом з історичним центром Галича, галицьким замком, музеєм-скансеном в Крилосі, Пантелеїмоновським храмом у Шевченковому та костелом кармелітів у Більшівцях утворюють національний заповідник «Древній Галич». Місто короля Данила Галицького дало назву цілому регіонові України - Галичині. Власне тут був один із наймогутніших осередків нашої державності, тут...

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття розташований поблизу села Крилос при трасі Івано-Франківськ – Галич – Рогатин. Орієнтир – скульптура «Меч і Рало». В скансені зібрано предмети народної архітектури (переважно, дерев’яної) з чотирьох етнографічних областей Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщині та Опілля. Карта музею тут 1. Перша етнографічна область, Покуття, представлене у скансені олійнею та покутською хатою. Олійня – типово господарська споруда збудована наприкінці ХІХ століття і перевезена з села Олешня Тлумацького району. Начиння Олійні: Покутська хата з села Торговиця Городенківського району (кін. ХІХ – поч...

Частина 1: Китайгород Частина 2: Петриківка Хутір Галушківка (сучасна територія села Гречане Петриківського району) заснований наприкінці XVII століття козаками, що селилися на території Дикого Поля. Спочатку поселення входило до Самарської паланки. Пізніше, з середини XVIIІ століття – до Протовчанської паланки Запорізької Січі. Ідея створення в околицях Петриківки музею просто неба «Козацький хутір» вітає в повітрі з 1991 року, коли етнографічна експедиція «Чумацькими шляхами» під керівництвом Василя Скуратівського досліджувала на території колишньої Протовчанської паланки архітектуру, народний одяг і тканини, лікарські рослини, фольклор,...

Частина 1: Китайгород Для більшості українців Петриківка – це, передусім, центр «Петриківського розпису» - унікального явища українського і світового народного мистецтва. Це дійсно так і про це багато пишуть і говорять. До речі, стаття «Петриківський дивосвіт» про Петриківку, петриківський розпис та центр народний промислів авторства Юлії Рацибарської (sestra_yuliya) зайняла третє почесне місце в конкурсі „Україна-гід” від Інтернет-порталу «Новинар». Ми ж з вами сьогодні зупинимося на історії Петриківки, її небагаточислених архітектурних пам’ятках та архітектурі сільського житла селища та його околиць. Назву селища Петриківка пов'язують...

Починаючи з 1767 року землі по течії рік Протовчі і Орілі займала Протовчанська паланка - адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового. На території паланки містилось близько тисячі зимівників та кількадесят великих козацьких слобод. Це – сучасні поселення Петриківка, Китайгород, Могилів, Гречане, Галушківка, Студіївка, Шульгівка. На території колишньої козацької паланки збереглися 4 пам’ятки архітектури національного значення (3 унікальні церкви в Китайгороді та 1 в Петриківці), а також безліч мальовничих хат-мазанок під солом’яними стріхами. Розбудовується музей-скансен «Козацький хутір». Китайгород –...

Найскромніше з усіх дерев’яних церков XVII століття виглядає Архангельська церква в селі ПЕТРАШІВКА (1663 рік). Її жерстяний дах, що за висотою вдвічі перевищує стіни, поржавілий та обдертий, а всі хрести на ньому давно похилилися. Чотирьохскатну кришу підтримують ступінчасті фігурні кронштейни – випуски верхніх вінців зрубів. Як і в Миколаївська церква в Поляні, церква Архангела Михаїла у Петрашівці збудована з широких дубових зрубів, укладених у п’ять рядів і оббитих тесом. До п’ятигранного бабинця з півдня прибудовано квадратний оббитий тесом тамбур. Поруч з церквою стоїть така ж скромна дерев’яна дзвіниця, перший ярус якої колись...

Трохи інша за церкву в Поляні Дмитріївська церква в сусідньому селі БУКІВКА (Герцаївський район), побудована орієнтовно на початку XІХ століття (згідно реєстру – XVIII ст.) на кошти заможного мешканця села на прізвище Вільчинський. Від Миколаївської церкви в Поляні її відрізняє передусім тес зеленого коліру, яким оббиті церковні зруби, трохи більша висота стін та спрощена форма кронштейнів, на яких впирається чотирьохсхилий бляшаний дах. До бабинці прибудована двоярусна дерев’яна каркасна дзвіниця, що становить з церквою єдине ціле. Поруч зі старим дерев’яним храмом у 1997 році зведено нову велику цегельну румунську церкву, також освячену...

З центру Турятки дорога ліворуч веде у напрямку маленького села ПОЛЯНА. Свято-Миколаївська церква в Поляні є найбільш давнім зразком архаїчного дерев’яного храму, що зберігся до наших днів майже у первозданному обліку. Вік цієї мініатюрної церківки, що зовні нагадує звичайну хатинку, складає майже чотири століття. Зведена вона у 1618 році з величезних дубових брусів. Їх ширина настільки велика, що для стін церкви вистачило всього 6 венців таких зрубів. Храм вкритий чотирьохгранчастим скатним вкритим бляхою дахом з великим виносом, який підтримують ступінчасті консолі верхніх вінців зрубів, які прикрашені зубчастим різанням. Вівтар та...

На північ від Верхніх Синівців розташоване велике село ТУРЯТКА (Глибоцький район). В селі збереглося два храми: мурований і дерев’яний, а також колишній панський маєток. Майже на початку села при дорозі знаходиться одна з найстаріших безкупольних церков Буковини – Успенська церква, зведена у 1718 році з цегли. Храм має прямокутний план з напівкруглим вівтарем. Над бабинцем височіє двоярусна квадратна в плані дзвіниця з бароковим завершенням. Стіни церкви гладкі, пронизані напівкруглими нішами, кути підкреслені плоскими лопатками та завершені карнизовими тягами. На західній околиці села знаходиться ще одна, більш пізня за віком,...

На південний схід від Тереблече біля самого кордону знаходиться село Верхні Синівці. Тут, навіть, телефон ловить лише румунських операторів. Територія Глибоцького і сусіднього, Герцаївського, районів багата на старовинні пам’ятки культової архітектури. Саме в селах цих двох районів розташовані найстаріші на Буковині архаїчні дерев’яні церкви «хатнього» типу та ряд цінних пам’яток кам’яного зодчества. Здвиженська дерев’яна церква в Верхніх Синівцях належить до відносно молодих церков цієї групи на території Глибоцького району. Зведена у 1790 році на місці старої дерев’яної церкви, побудованої у середині XV століття молдавським господарем...

У передмісті Гореча в Чернівцях знаходиться обласний державний музей народної архітектури та побуту. Простіше (і коротше) кажучи – скансен, один із декількох, існуючих в Україні. Місце для сучасного музею народної архітектури та побуту, створеного (чи відновленого?) у 1977 році, вибрали вдало: на схилах великого яру. Із протилежного боку на крила вітряків із заздрістю поглядають сучасні багатоповерхівки. Проте поруч зі скансеном Чернівці з обласного центру перетворюються на напівсільське поселення: одноповерхові хатки з городами, багато зелені, спокій. Вітряні млини з с.Шишківці Новоселицького району побудовані у 20-ті роки минулого...

В селі Тереблече Глибоцького району знаходиться міжнародний контрольно-пропускний пункт українсько-румунського кордону. Поселення виникло в молдавсько-турецький період і було заселено переважно румунами і пізніше мало назву Тереблешти Румунські. Із входженням Буковини до складу імперії Габсбургів біля румунських Тереблештів виникло нове німецьке поселення, яке отримало назву Тереблешти Німецькі. В радянський період села були об’єднані під назвою Порубне. Сьогодні Тереблешти налічують 2,9 тис. мешканців, серед яких понад 80 відсотків є румунами. Про австрійський і румунський періоди в селі нагадують церква, костьол, кірха, декілька вілл і...