Азія

        Мечеть Султанахмет: Айя Софія: Нова мечеть з Галатського мосту: Галатська башта: Кірха Святого Антуана: Вулочка в Галатасараї:      

    Ось я і повернувся… Сказати, що я засмучений – це не сказати нічого. Такого облому і розчарування не пам’ятаю в своєму житті. Не знаю, чи зможу я коли-небудь побачити Depeche Mode відміну стамбульського концерту… Коли пізно у вечорі, коли до концерту залишалося менше доби, отримав sms-ку про його відміну, в душі начебто усе перевернулося з ніг на голову. Розумію, що це всього лише обставини, що із здоров’ям Дейва дійсно не все гаразд, але чомусь це мене не заспокоює. Адже цього дня я чекав майже три роки, а останній рік рахував кожний день до концерту. Depeche Mode дійсно грали і грають велику роль у моєму житті, і жодний гурт не...

Тункінська долина - одне з муніципальних утворень Республіки Бурятія з адміністративним центром в селищі Кирен. Долина тягнеться на півтори сотні кілометрів від селища Култук, що біля Слюдянки, до селища Монди на кордоні з Монголією, і оточена горами хребта Східні Саяни з півночі, і сопками хребта Хамар-Дабан з півдня. Усю територію долини займає національний парк. Посеред долини в 15 кілометрах від Аршана знаходяться залишки згаслого вулкану. Можна навіть розгледіти деяку подібність кратера. На вулкані є залишки застиглої лави. До вулкану ми проїхалися на попутній машині, назад же вирішили пройтися пішки, щоб трохи краще розгледіти долину...

Цей день був у нас найважчим: з раннього ранку і до пізньої ночі ми провели його в дорозі. Спочатку шість годин їхали маршруткою до Іркутська. Потім з Іркутська майже чотири години їхали в електричці до Слюдянки. Спочатку ми планували переночувати в Слюдянке, а уранці поїхати автобусом в Аршан. У Слюдянку ми приїхали вже близько 10 вечора, але виявилось, що усі номери в нашому улюбленому готелі не вокзалі були зайняті. Поїхати на таксі в Аршан було єдиним розумним рішенням в цьому випадку. Опівночі водій таксі привіз нас в центр туризму Тункінської долини селище Аршан. Місце для ночівлі знайшли відразу. Зупинилися в одному з корпусів по-...

Селище Хужир - центр туризму острова Ольхон. Правда, була вже зима, і про його туристичну суть нагадували тільки високі ціни на проживання на турбазах і у місцевих жителів, і космічні ціни на їжу. Житло ми знайшли за допомогою вчительки англійської мови, яка учора їхала з нами з Іркутська, і яку ми випадково зустріли по приїзду в Хужир. Ми оселилися в звичайній російській дерев'яній хатинці з російською піччю. Туалет, звичайно ж, на вулиці. Та зате є лазня, в якій ми кожен вечір парилися. Півдня до самого вечора ми грілися біля печі, тому що за два дні промерзли, як цуцыки. Увечері вишли, щоб оглянути Хужир. Виявилось, що селище зовсім...

Ще учора в Прибайкалье було тепле і можна було ходити з коротким рукавом. А вже сьогодні - справжня сибірська зима: - 10 і страшний буран, не видно нічого в радіусі 5 метрів. Саме по такій погоді ми виїхали з Іркутська маршруткою в селище Хужир, розташоване на острові Ольхон. Взагалі, за нормальних погодних умов маршрутка від Іркутська до Хужира йде 5 годин. Ми ж виїхали з Іркутська в 9.00, але цього дня на Ольхон так і не потрапили. Цього дня багато маршруток з Іркутська відмінили із-за погодних умов, але нам повело: ви все ж виїхали. Наш шлях лежав в селище МРС (Сахюрта) на західному березі Байкалу через Хомутовий, Усть-Орду, Баяндай і...

Круглобайкальська залізниця була побудована ще в кінці 19 століття, діє досі. Її довжина від Слюдянки до Порт-Байкала складає 79 кілометрів. Раз на добу по Круглобайкалке ходить потяг, який в народі називають "матаня". Потяг з 2 старих плацкартних вагонів, 1 товарного і 1 вагону-магазину, з якого на зупинках продають хліб і інші життєво-необхідні товари жителям довколишніх сіл. Веде потяг маневровий тепловоз. Швидкість руху потягу складає 10 - 15 км/год, тому відстань 79 км долається ним за 6 - 7 годин. Потяг увесь час йде по обривистому берегу Байкалу. З одного боку рейок - Байкал, з іншої - обривисті гори. Упродовж усього руху потягу є...

До Слюдянки ми прибули поїздом з Улаанбаатара вранці за московським часом або в обід по місцевому. Потяг стояв в Слюдянке всього 2 хвилини, але за цей час пасажири-монголи встигли продати частину свого товару жителям Слюдянки. Причому торгівля тривала навіть тоді, коли потяг вже відправився. У Слюдянке - один з найкрасивіших вокзалів, який мені коли-небудь доводилося бачити. У будівлі вокзалу розташовані кімнати відпочинку, які цілком тягнуть на тризірковий готель. Ціна теж відносно невисока - 40 крб. в годину. Там ми і зупинилися на добу. Дерев'яна церква: Слюдянка була відправною точкою нашої подорожі навколо Байкалу. Місто розташоване...

  Наушки - це прикордонна російська станція на російсько-монгольському кордоні, на якій усі пасажири потягу Улаанбаатар - Москва, а особливо ми, піддалися знущанням з боку російських прикордонників. Дві тітки - прикордонниці огидної зовнішності увійшли до вагону і почали перевіряти у пасажирів міграційні карти. Парадокс полягає в тому, що Росія напевно єдина країна у світі, в якій миграционки складені тільки російською мовою без дублювання на англійському. Як заповнювати іноземцям ці миграционки, залишається питанням. Природно, що далеко не усі монголи знають російську, тому у більшості пасажирів виникли проблеми з їх заповненням. Замість...

В околицях Сайншанда існує декілька "турбаз": юрт, що стоять посеред пустелі, призначених для проживання туристів. Оскільки був вже не сезон, турбази ці вже не працювали. За допомогою таксиста нам вдалося знайти одну турбазу під назвою "Таван-дохой", яка вже не працювала, але персонал на ній ще був присутнім. Ми просилися у персоналу, щоб нам дозволили зупинитися на дві доби. Оскільки гостей з України, очевидно, вони бачили перший і останній раз у своєму житті, нам не відмовили. Поселили в юрті. Годували - в спеціальній юрті, призначеній для годування. Їжу давали в таких кількостях, що неможливо навіть було з'їсти і половину порції! А один...

Головною метою подорожі по Монголії була, звичайно ж, пустеля Гобі, куди ми і відправилися після трьох діб перебування в монгольській столиці. Але поїхати туди було не так-то просто. Перше, що ми зробили, купили заздалегідь квитки на автобус до Даланзадгада - столиці аймака ПівденноГобі. Час шляху від Улаанбаатара до Даланзадгада - 24 години по пустелі. Ніякої асфальтової дороги там, звичайно ж, немає.   Що ж ми побачили, коли приїхали на автовокзал? Перед нами стояв автобус на Даланзадгад: убитий роздовбаний Пазик! Таку машину б у нас не пустили на маршрут навіть по місту. А тут їхати 24 години по пустелі! А якщо він раптом ламатиметься...

Улаанбаатар - столиця Монголії. Сюди з Сухбаатара їхати 9,5 годин поїздом. Єдине місто в Монголії, яке може називатися містом. І якщо Сухбаатар - це теж саме, що який-небудь райцентр у нас в області, то Улаанбаатар - це практично в чистому вигляді Запоріжжя! Центральна вулиця міста - проспект Миру, тягнеться уздовж міста на 35 кілометрів. Майже так само, як і проспект Леніна в Запоріжжі. Місто знаходиться в долині між двома гірськими хребтами, і тому він вузький, але довгий. Центральна площа міста і серце Монголії - площа Сухе Батора :   Досить цивільний виглядає тільки центральний проспект міста. Там подекуди є плитка, але підсвічування...