Годовиця

Звідси всього декілька кілометрів до південної межі Львова. В невеликому селі Годовиця, що в пару кільметрах від дороги, що веде від Львова у бік Пустомитів, повільно помирає одне з геніальних творінь відомого львівського архітектора, швейцарця за походженням, Бернарда Меретина. Костел Всіх Святих в Годовиці був зразком для наступних творів Меретина. Це пізніше за його зразком архітектор збудував подібні споруди в Бучачі, Городенці, Монастириськах, Буську, Лопатині, Берездівцях, Львові...

Годовиця відома з 1371 року. У 1405 році вона отримала Магдебурзьке право, що є свідченням того, що на той час поселення було містечком. Римо-католицька парафія в Годовиці утворилася приблизно наприкінці XV століття. Коли збудували перший костел, невідомо. У 1618 - 1621 роках храм зруйновано татарами, а у 1631 році його було відбудовано. Напевно, страждав костел і від набігів козаків, адже освятили новий храм лише у 1685 році. Але й той храм служив недовго. Проте його частина дійшла і до наших днів - кам'яний картуш, що вінчає сьогоднішній костел.

Новий храм у Годовиці постав протягом 1751 - 1758 років коштом львівського архідиякона Стефана Мікульського. Робота над декором храму тривала все наступне десятиліття, а освятили костел Всіх Святих лише у 1774 році. З парі з архітектором Меретином над декором костелу працював не менш відомий скульптор Йоган Георг Пінзель. Він виконав скульптуру у вівтарній частині храму, яка сьогодні зберігається в Олеському замку. Шість декорованих ваз, які увінчують фасад будівлі - це, напевне, все, що залишилося в Годовиці від творінь геніального майстра.

Попри те, що костел в Годовиці має статус пам'ятки архітектури національного значення, його стан сьогодні жахливий, і надій на його відновлення немає. Остання реставрація святині була на початку ХХ століття. Дах давно впав, а всередині храм заріс деревами. Але, незважаючи на це, руїна здатна вразити будь-кого. Окрім барокових ваз, фасад будівлі декорований з обох боків подвійними пілястрами коринфського ордеру. Фронтон доповнює побудований перед ним притвор з балюстрадою та гербом над нею.

Дещо збереглося і з інтер'єру храму. Фрески для костелу, які покривають стіни і склепіння, виготовив ще наприкінці XVIII століття відомий художник Олександр Ролінський. На початку ХХ століття їх відновила художниця Б.Беньковська. У 1927 році відреставрували головний вівтар, а в 1929-1931 роках за допомогою Воєводського Уряду у Львові знову відновили розписи.

У 1946 році храм закрили совіти, перетворивши його на господарську споруду. З набуттям Україною незалежності храм так і не повернули віруючим. Напевне, через повну відсутність тих самих віруючих латинського обряду в Годовиці. Так і руйнується з кожним роком шедевр геніального Меретина... Ще минулого літа мальовничості йому надавав став з лебедями. Нещодавно став спустили (начебто, збираються чистити), і картина навколо стала зовсім невеселою...