Поморяни

 

Поселення Поморяни над річкою Золота Липа існувало вже у XIV столітті. В ті часи тут стояв дерев’яний замок українських шляхтичів Свинків. Завдяки документу 1497 року нам відомо, що дідичем і власником Поморян був Микола Свинка, який і побудував перший замок, отримавши ділянку землі від короля Казимира. Тоді населення Поморян складалося з 32 українських родин і двох єврейських. Мурований замок замість дерев’яного збудували у першій половині XVI століття за наказом подільського воєводи Яна з Сієни.

Магдебурзьке право Поморяни отримали у 1504 році від короля Олександра (так стверджує польський хроніст Баліцький). За версією іншого історика Дзєдзіцького магдебурію місто отримало ще раніше – у 1466 році, а привілей Олександра від 1504 року був лише відновленням права на самоврядування. Точно відомо, що Магдебурзьке право відновлено Якубом Собєським у XVII століття. Та ще до цього, починаючи з кінця XV століття по 1620 рік Поморянами володів рід Сєнинських, які додатково укріпили замок.  

У 1620 році Поморяни і довколишні землі придбав батько майбутнього польського короля Якуб Собєський. Він укріплює замок, зводить нову порохівню, робить потужний запас зброї і гармат. Замок в Поморянах був улюбленим місцем перебування короля Яна III Собєського, який підняв його з руїн після татарських нападів другої половини XVII століття та додатково укріпив його. Після цього, протягом 1687 – 1695 років замок витримав усі облоги татар.

Після смерті Яна III Собєського замок постійно змінює власників і поступово занепадає. З 1740 року він становиться власністю магнатів Радзівілів, а наступного року замок частково знищує пожежа. У 1789 році поморянський замок переходить у власність Прушинських. Еразм Прушинський та його син Юзеф надають замку нового обличчя: північне та західне крило розбирають, натомість реконструюють південне і східне. В замкових палацах Прушинські зібрали велику галерею картин визначних художників світу, колекцію медалей, монет, печаток, мозаїк, ікон та іншого начиння.

Останні власники поморянського замку – Потоцькі. Вони володіють твердинею з 1876 по 1939 роки. Цікаво, що власник замку Юрій Потоцький завдяки своїм зв’язкам з Юзефом Пілсудським у 1930 році врятував українське населення Поморян від так званої «пацифікації» з боку польського уряду, яке стало реакцією поляків на піднесення національної свідомості українців на окупованих Польщею українських землях. Слід відмітити, що Юрій Потоцький багато зробив і для відродження замку після Першої світової війни, перетворивши його на гарну садибу з мальовничим парком. Після Другої світової в замкових палацах розміщувався спочатку райком компартії, потім – райвиконком, а згодом – ПТУ. Хоча у 1978 році і була проведена реставрація замку, з 80-х років замок стоїть пусткою і руйнується на очах. Сьогодні замок в Поморянах – це два двоповерхових корпуси (південний та східний) та кругла кутова вежа.

Південний корпус має відкриту галерею з боку двору, добудовану в XVIII-XIX століттях, дах над якою підтримують колони тосканського ордера:

 

Герб Собєських «Яніна»:

 

Ліпнина в інтер’єрі:

Жахи інтер’єру південного корпуса:

 

Ще раз поглянемо на південний палац з галереєю:

 

рім замку в Поморянах є на що подивитися туристу. Майже всі основні архітектурні пам’ятки: ратуша, костел і дві церкви розташовані поруч із замком – на колишній ринковій площі. Найкраще за усіх зберігся костел Святої Трійці.

Будівництво костелу розпочалося у 1748 році (за іншими даними – на 10 років раніше) з ініціативи ксьондза Гумніцького. Гроші на будівництво у сумі 12000 злотих виділив королевич Якуб-Людвік. 1758 року Гумніцький помирає, встигнувши добудувати стіни костелу лише до рівня вікон. Після цього храм стояв непокритим цілих 50 років. 

Костел закінчили будувати у 1808 році при ксьондзі Левандовському. А всі роботи були завершені лише у 1812 році коштом тодішнього власника поморянського замку Юзефа Прушинського під керівництвом ксьондза Яна Ясінського. У 1854 році храм охопила пожежа, яка знищила інтер’єр. Пізніше різьбяр Олександр Швачук виготовив іконостас, який разом із склепінням храму розписав художник Фелікс Бердицький, а пані Менжинська привезла до Поморян з Парижа статую Богородиці. Окрім неї, костельну браму прикрашає скульптура ангела.

Костел однонавний, хрещатий в плані, має гранчасту апсиду. Фасад костелу має риси класицизму. Над навою – башточка сигнатурка в готичному стилі. Трикутний фронтон з декоративними вазами підтримують чотири пілястри тосканського ордеру. Най цікавим елементом фронтону є герб за масонським символом: око в трикутнику та хлопчики (чи янголята), які цілуються. Ще символи над порталом:

Дзвіниця костелу:

Як і більшість галицьких містечок, Поморяни мали свою ратушу, яка збереглася до наших днів у дещо зміненій формі. Первісно ратуша одноповерхову будівлю з триповерховою вежею. У нижній частині ратуші був склад зброї. Незважаючи на те, що сьогодні ратуша знаходиться в жалюгідному стані, це – одна з найоригінальніших споруд цього типу на Західній Україні. Основна прикраса поморянської ратуші – чотири готичних вежі по кутах.

Трохи далі від центру на пагорбі по вул. Садовій знаходиться дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці. Храм сам по собі дуже симпатичний, хоча й наполовину в блясі. З церквою пов’язана легенда, що її, начебто, збудували для мешканців Поморян полковників Кривоноса та Морозенка в часи Хмельниччини (1648 рік). Але надпис на косяку південної двері каже нас про те, що храм збудовано у 1690 році. Церква тризрубна, триверха. Складається з квадратних в плані нави, бабинця і гранчастого східного зрубу. Центральний об'єм завершений главкою з восьмигранним барабаном, увінчаним маківкою. Грушовидні декоративні главки бічних зрубів посаджені безпосередньо на трьохскатні дахи. З північного боку до східного об'єму примикає квадратне приміщення. Споруда по периметру оточена опасанням на стовпах. Стіни зрубів мають незначний нахил всередину.

Триярусна дзвіниця утворює із церквою єдиний архітектурний ансамбль.

Поруч з храмом розкидані незрозумілі скульптури:

У 1718 році ближче до Ринкового майдану збудували нову одно банну церкву з двома вежами. А 1889 році її сильно пошкодила пожежа і було прийнято рішення про будівництво нового мурованого храму. Будівництво церкви Святої Трійці закінчили у 1889 році, а 15 липня 1890 року освятили. При церкві також був збудований шпиталь.

Коментарі

чудові фото
дякую!
дякую!
чудові фото