Ужгород: великий фото-путівник

Не буду стверджувати, що Ужгород – найцікавіший обласний центр України. А от за оригінальністю та затишністю йому нема рівних. Потужний середньовічний замок тут сусідує з затишним музеєм архітектури і побуту просто неба, реформаторські храми – з костелами, греко-католицькими і православними церквами, а місцева корзо створить вам ілюзію перебування у невеличкому, але європейському містечку. Перед тим, як почати подорож, одна маленька порада: оглядайте Ужгород у другій половині для. Тоді промінці сонця освітлюють фасади памяток так, як треба.

Прогулянку Ужгородом розпочинаємо з чеського кварталу.

Чеський квартал Малий Галагов в Ужгороді виник у 20 - 30 роках ХХ століття, коли Закарпаття перебувало у складі Чехословаччини. Це, переважно, урядові будівлі та житло для військових і чиновників. Квартал створено у стилі міжвоєнного модернізму. Він є унікальним явищем на території України. Ще чеський квартал є у Хусті, але там він набагато провінційніше. 

Знаходиться чеський квартал на захід від Старого міста, уздовж вулиці Довженка, набережної Незалежності на навколо Народної площі.

Від Народної площі прогуляємося вулицею Довженка. Саме тут знаходяться найцікавіші будівлі чеського кварталу.

Житловий будинок для працівників фінансового управління, 1927 - 29 рр.:

Перша урядова будівля, 1923 - 25 рр.:

На початку набережної Незалежності є декілька цікавих вілл, переважно чеського міжвоєнного періоду:

Сакура на найдавнішому майдані Ужгорода - пл. Коріатовича:

Площа Коріатовича, 20:

Шикарна ліпнина десь поруч:

Неподалік від пл. Коріатовича - колишній будинок жупанату, побудований у 1766 році. Є рідким пам'ятник архітектури раннього класицизму в Ужгороді.

Герб на жупі:

Прохід к дворик жупанату:

Поруч з будинком жупи - реформаторська (кальвіністська) церква, зведена у 1789 у псевдоготичному стилі з дозволу імператора Йосифа ІІ:

Через дорогу від жупанату:

З протилежного боку від жупанату, старовинна пивоварня "Совине гніздо" або "підвали Ракоці", збудовані ще у 1781 року:

Вул. Фединця, 32:

Вул. Фединця, 34:

Центральна пішохідна вулиця Ужгорода - Корзо. Вона заворожує своєю казковістю і іграшковістю. Тут багато кнайп і ресторанчиків. Сучасне обличчя Корзо сформувалося в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., а нещодавно всі фасади будинків було відреставровано. Корзо є улюбленим місцем прогулянок мешканців і гостей міста.

Найпопулярніше фішка Корзо - будинок з ліхтарником. Ліхтарник щовечора запалював ліхтарі на Корзо, коли в Ужгороді ще не було електрики.

Майже у кожному будинку на Корзо є симпатичні дворики:

Інші будинки на пішохідній Корзо:

 

Будинок "Білий корабель":

Вулиця Волошина - ще одна центральна пішохідна вулиця Ужгорода. Вона набагато довша за Корзо, і пам'яток тут не менше. На неї ми ще повернимося.

Ужгород, як і Чернівці, Одеса чи Львів має свої дворики. Вони так само не схожі на чернівецькі чи одеські, як сам Ужгород не схожий на інші українські міста. 

Ужгородські дворики простіші, тут немає пафосного оформлення стель чи дорогої австрійської плитки. Дворики Ужгорода - це, переважно, пасажі, які ведуть крізь квартал з однієї вулиці на іншу. Замість ліпнини на стінах тут, як правило, графіті. А в самих двориках розташувалися кав'ярні та непримітні офіси.

Почнемо з дворику на площі Коріатовича, 3. Це - пасаж, який веде з площі Коріатовича на вул. Фединця. Прохід у дворик зустрічає сучасними яскравими графіті та старою плиткою:

Закінчується дворик-пасаж на вул. Фединця міні-скульптуркою "Малий Уж". Саме тут колись протікала ця маленька річка:

Найвідомішим ужгородським двориком є "Гірчичне зерно". Він розташований паралельно попередньому дворику, і також з'єднує вулицю Фединця з площею Коріатовича.

Ужгородським дворикам присвячена окрема стаття на сайті.

Ліпнина на будинку на площі Коріатовича:

Від площі Коріатовича до Хрестовоздвиженського собору піднімається вулиця Духновича:

В західній частині замкового пагорбу розташований Хрестовоздвиженський катедральний собор, у минулому єзуїтський костьол. Храм збудовано у 1644 році. Після вигнання єзуїтського ордена з Австрійської імперії наприкінці XVIII століття собор був переданий греко-католикам. В 1878 році був значно перебудований за проектом архітектора Л. Фабри. Під час заборони греко-католицької церкви у 1944 - 1989 функціонував, православна церква.

У цілому архітектура собору сполучає в собі риси класицизму з необарочними тенденціями. Увагу привертає чудовий портик із чотирма колонами коринфского ордера.

Колишній костел цегельний, оштукатурений, тринавовий із прямокутною східною частиною, що має низькі бічні приміщення. Головний фасад увінчаний розвиненим трикутним фронтоном з волютами, фланкований двома восьмигранними триярусними вежами з курантами в середньому ярусі.

Центральний неф перекритий півциркульними зводами з розпалубками, бічні - хрестовими. В інтер'єрі розписаний олійним живописом кінця XIX в. (художник Ф. Видра). Частково збереглися настінні масляні розписи XVIII в. На склепіннях центрального нефа - велика композиція, виконана худож. І.І. Бокшаем. В 1972-1973 рр. проведена часткова реставрація пам'ятника.

Вхід на подвір’я храму:

Поруч з собором знаходиться ансамбль колишньої резиденції єпископів - пам'ятник архітектури XVII ст. Як і колишній єзуїтський костел, резиденція була збудована у 1644 році. Його фасад фланкують дві восьмигранні вежі.

Будинок покритий дахом з люкарнами. В тимпанах є декілька ліпних гербів.

Зараз у будинку розміщена бібліотека Ужгородського університету.

Вид від собору:

Хрестовоздвиженського собору до замку веде старовинна вулиця Капітульна:

Будинок, де жив перший президент Карпатської України Августин Волошин:

Будинок каноніка:

Оглянемося назад на Хрестовоздвиженський собор:

Симпатичні одноповерхові будинки на вул. Капітульній, що веде від Хрестовоздвиженського собору до замку:

Знайомство з Ужгородом варто продовжити замком. Бо саме з ним замком пов'язана вся 1000-літня історія міста. Ужгородський замок - один з найкраще збережених в Україні. До того ж, він є найбільш completed: тут можна побачити рів, мури, бастіони, замковий палац, підземелля та чудові інтер'єри. Про нього - окрема сторінка на сайті.

Замковий палац та замковий міст, що веде до нього:

Цього разу відшукав та зробив декілька незвичних ракурсів замку:

А ось всередину замкового палацу не потрапили. В понеділок він зачинений. Обмежилися внутрішнім двориком:

Біля входу до замку в Ужгороді є чудовий музей-скансен народної архітектури та побуту Закарпаття. В скансені - шедевральна лемківська дерев'яна Михайлівська церква з села Конора та багато будівель з сіл Закарпаття, які представляють різні історичні та етнічні регіони "Срібної землі". Вартість квитка станом на серпень 2022 року - 60 грн. На огляд скансену варто виділити  півтори - дві години.

Напевне, найціннішим архітектурним пам'ятником Ужгорода є дерев'яна лемківська церква, перенесена до скансену із села Шелестова в 1927 році. Вона перебуває в тихому куточку міста, у скансені, під замковими стінами. 

Ця будівля є найбільш характерним зразком дерев'яних храмів лемківського типу. Лемківські дерев'яні церкви були дуже розповсюджені на Закарпатті, особливо в передгір'ях й рівнинній частини краю. У цей час в Україні збереглися лише два дерев'яні храми такого типу - Шелестівська церква в Ужгороді й церква в селі Канора в Пирогові (Київ). Михайлівської церкви із села Шелестова властива легкість і стрункість, якої немає в жодній будівлі цього типу.

Ікони дуже дуже давні і походять з 17 - 18 століть. 

Прогуляємося територією музею-скансену. Класичний Закарпатський пейзаж:

Хата з села Довге Іршавського району:

Інтер'єр хати:

Хата з села Стеблівка Хустського району:

Гуцульська ґражда з села Стебний Рахівського району:

Румунська хата з села Бедевля Тячівського району:

Детальніше про ужгородський скансен - в окремій статті на сайті.

Біля входу до замку розташований, мабуть, найколоритніший заклад харчування в Ужгороді - ресторан "Угорський двір":

Ми спеціально запланували похід сюди. Передусім, хотіли побачити фантанстичні інтер'єри Ужгорода 19 століття:

Та спробувати справжню закарпатську кухню. Ось це, наприклад, Холасле - традиційна угорська уха з сомом:

А це - смажений сир Гермелін із джемом смородини:

Спускаємося вниз від замку і опиняємося біля неготичної будівлі колишнього Василіанського монастиря. В старі часи на цьому місці була грецька церква. У 1900 році храм придбала Мукачівська греко-католицька єпархія і у 1911 році повністю перебудувала його. До Першої світової війни це була найвища будівля Ужгорода.

Тут починається старовинна вулиця Ольбрахта - продовження вулиці Волошина.

Винні підвали на вул. Ольбрахта за надписами чеською мовою:

У сусідньому будинку ще один культовий ресторан Ужгорода - "Під замком":

Біля нього - міні-скульптура опришка (або розбійника?) Миколи Шугая:

Всередині закладу - дуже автентично, справжній музей. Але сісти там ми не змогли, було душно, не працювали ні кондиціонер, ні витяжка.

Продовжимо прогулянку у бік центру міста вулицею Волошина:

 

Волошина, 52:

Брама будинку ужанського комітату:

Якщо бути уважним, то можна побачити дуже інстаграмні ракурси:

З обох сторін вулиці треба уважно дивитися, щоб побачити колоритні провулочки:

А арки іноді приведуть до симпатичних двориків:

Вхід у дворик:

Будинок з бароковою ліпниною:

Будинок Гізелли (Гізелла - дружина угорського короля Іштвана Великого) був збудований у 1853 році, як церковна школа для дівчат. Будинок зазнав перебудови у 1903 - 1907 роках.

Окраса середмістя - католицький костьол Св. Юрія (Георгія), побудований у стилі бароко. Він згадується вже в 1332 році, але нинішній збуджовано в 1762-1767 роках. Незважаючи на те що він зведений був в епоху пізнього бароко, з його пишними, складними й пластично розвиненими деталями, він нагадує будівлі першої половини XVII століття. Важкий фасад його завершується четвериком дзвіниці з величезним чорним латинським хрестом.

Інтер'єр костелу:

Після обіду ми вирішили з'їздити у передмістя Ужгорода - Горяни. Тут знаходиться найменш досліджений на території України храм. Справа у тому, що вивчати його почали відносно нещодавно - наприкінці ХІХ століття. Угорські, чехословацькі, радянські на українські вчені не змогли визначити єдиної дати побудову ротонди. За різними даними давня готична Горянська церква-ротонда з'явилася у період з Х по XIII століття. Може навіть бути, що це - найстаріший храм на території України і має більше років, ніж Софія Київська та Кирилівська церква.

Церква-ротонда знаходиться на останньому пагорбі Карпат, на схід від Ужгородської окружної. З центру Ужгорода (площі Коріатовичів) сюди ходить маршрутка номер 26. Їде вона через циганський район Радванка, тому більшість її пасажирів - закарпатські роми. Від кінцевої зупинки "Горяни" до ротонди треба пройти хвилин 15 вгору.

Саме ця кругла ротонда і є найстарішою частиною храму. Такі храму у світі майже не зустрічаються. Довжина стін церкви - 2,5 метри. Це була справжня фортеця!

Основний об'єм церкви, готичний неф, був добудований у XIV столітті:

Храм досить вдало відреставрували у 80-90 роках минулого століття. Дах вкрили дерев'яним гонтом, стіни потинькували, але залишили давні фрагменти кладки:

Вид на Ужгород з пагорбу, де розташована ротонда:

Детальніше про Горянську ротонду - в окремому матеріалі на сайті. 

Повернувшись до Ужгорода, продовжили прогулянку. Несподівано побачити незвичайний ракурс замку:

Несподівано!

Продовжили прогулянку Театральною площею у пошуках найсмачнішою в Ужгороді кави. Знайшли її в кав'ярні Riverside:

Колишній готель "Корона", 1910 рік. Зараз його не видно, на реконструкції.

Колишня синагога, збудована у 1910 у неомавританському стилі з використанням новомодного залізобетону за проектом Д. Паппа і С.Ференца:

За синагогою можна знайти дитячу залізницю, яка проходить уздовж Ботанічної набережної:

Пішохідний міст через Уж:

Панорама лівобережної частини Ужгорода:

Уж: 

Поруч з мостом - багато міні-скульптурок. Про них - окрема стаття на сайті. 

"Свободка": міні-статуя Свободи біля пішохідного моста:

 

Продовжимо прогулянку Православною набережною:

Найкрасивіша будівля Православної набережної у стилі сецесії:

Поруч з будівлею - міні-скульптура Міклош Берчені та Крістіна Чакі.

Вид на середмістя з Православної набережної:

Вид на Василіанський монастир:

В кінці Православної набережної знаходиться Покровська церква, побудована у 1930 році емігрантами з царської росії:

Безіменна пішохідна вуличка, що веде від пішохідного мосту до площі Шандора Петефі:

Площа Шандора Петефі:

Вид на Ужгород з об'їзної:

До нових зустрічей, Ужгород: