Україна

Село ОРШІВЦІ (2,4 тис. мешканців) знаходиться на кордоні із Снятинським районом Івано-Франківщини. Перше поселення на цьому місці датується 1580 роком, а сучасну назву село отримало у 1638 році від прізвища Молдавського господаря Ореша. Територіальна близькість до Гуцульщини визначила й тип місцевої архітектурної пам’ятки національного значення – дерев’яної гуцульської церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Офіційна дата її створення – 1850 рік, ймовірно є датою її перебудови. Деякі джерела стверджують, що церква була побудована у 1758 році. Храм в Оршівцях нагадує вже знайому нам Успенську церкву в Дубівцях: тризрубна на кам’яному...

17.06.2010

Менш ніж за кілометр від Дубівців, якщо їхати на Коломию, розпочинається село БЕРЕГОМЕТ (0,8 тис. мешканців), яке вперше згадується у XVII столітті (Не плутати з Берегометом тим, що на Сереті!). Миколаївська церква в Берегометі є найціннішим зразком серед церков «хатнього» типу на Кіцманщині. Щоб побачити її, треба в центрі села біла автобусної зупинки звернути ліворуч, проїхавши один квартал. Датується Миколаївська церква 1786 (за іншими даними – 1781) роком, хоча, скоріше за все це – рік її перебудови. За думкою вчених, бабинець церкви більш старий, датований другою половиною XVII століття. Церква побудована подібно до гуцульських хат з...

17.06.2010

ГЛИНИЦЯ (1,5 тис. мешканців) сміливо може претендувати на звання найромантичнішого й наймузичнішого селом Буковини. Стільки легенд, як Глиниця, не має жодне село краю. Перша розповідає, що на вершині гори, яка височить над селом, турки під час окупації побудували замок, де постійно влаштовували бенкети та звозили награбоване у місцевих мешканців добро. В той час у Глиниці жила вродлива дівчина-відьма на ім’я Флоріка, яка добре зналася у травах і, навіть, вміла спілкуватися з деревами та квітами. Дівчина вирішила звільнити рідне село від турок, для чого приготувала приємний на смак напій, що мав снотворну дію і повинен був обеззброїти турків...

16.06.2010

ДУБІВЦІ (1,3 тис. мешканців) знаходяться біля повороту на Вижницю з траси «Чернівці – Івано-Франківськ. Перша письмова згадка про них датується 2-и листопада 1464 року. В цьому маленькому селі є на що подивитися любителю архітектури. Майже на початку села праворуч від дороги приверне увагу двоповерховий салатового кольору будиночок австрійських часів, схожий на невеличкий палац. Цей будинок, побудований у 1914 році бароном Шимоновичем, декілька років слугував йому родовим маєтком. У наші часи тут розташувалася сільська рада. Далі, ліворуч, розташований костел-каплиця, збудована Шимоновичами (хоча є данні, що храм походить з XVIII століття...

16.06.2010

За Лужанами на північ від дороги лежить один з найстаріших населених пунктів Буковини – село ШИПИНЦІ (3,1 тис. мешканців). Чернівецький краєзнавець Іван Снігур у своїй книжці «Мої мандрівки по Буковині» розповідає легенду про виникнення назви села. Шипинці оточені мочарами та невеликими озерцями, які утворилися внаслідок танення снігів та сильних дощів. Ці водойми не висихали навіть у літню спеку, а вода нагрівалася так, що озерця аж шипіли. Одним з таких мочар має назву Кругле болото. Кажуть, що воно не має дна, а на його місці у давні часи існувало поселення, розпутні мешканці якого навіть у Великодній піст справляли забави і пили вино. За...

15.06.2010

За Мамаївцями відразу починається містечко ЛУЖАНИ (4,9 тис. мешканців) - ,без перебільшення, одне з найцікавіших місць Буковини. Про дату заснування населеного пункту вчені ведуть суперечки і в наші дні. Офіційною датою вважається 7 жовтня 1453 року. Саме в цей день боярин Федір Вітольд придбав Лужани у Костя Вранича – сина Драгомира Вранича, боярина воєводи Олександра Доброго за 400 турецьких золотих, про що свідчить господарська грамота. Головна визначна пам’ятка Лужан – найстаріша на Буковині архаїчна Вознесенська церква. Щоб її побачити, треба не доїжджаючи до центра звернути праворуч біля корпусів спиртозаводу на місцеву дорогу у бік...

15.06.2010

Велике село МАМАЇВЦІ (Кіцманський р-н, 5,8 тис. мешканців), перша згадка про яке датується 1580 роком, починається відразу при виїзді з Чернівців у бік Коломиї. Легенди стверджують, що назва села пішла від знаменитого хана Мамая, який, начебто, зупинявся тут зі своєю ордою перед тим, як наважувався перетинати Карпатські гори. Але, оглядаючись на дату заснування села, більш ймовірно, що це могли бути лише його нащадки. А ось гетьман Пилип Орлик дійсно тут був проїздом у 1722 році. Мамаївці, як цілісний населений пункт, відродився в перший рік незалежності. До того ж існувало два окремих села: Старі та Нові Мамаївці, відомі за радянські часи...

14.06.2010

Новоселицький район розкинувся у лісостеповій зоні на лівому березі Прута в найбільш рівнинній місцині Пруто-Дністровського міжріччя. Адміністративний центр району – місто НОВОСЕЛИЦЯ (8,3 тис. мешканців), зобов’язане своєму виникненню сухопутному торговому шляху, який проходив у ХІІ – ХІV століттях з Галича до Берлада на Дунаї. Вперше Новоселиця згадується в документах у 1456 році, як «Шишківці, де був Юріїв двір», а в 1617 році село значиться як «Шишкеуць біля Пруту, що тепер називається Новоселиця». Вперше поселення виникло на заливній терасі Прута, на північній околиці якого стояла дерев’яна церква. Пізніше, після її руйнації на цьому...

14.06.2010

ЗВЕНЯЧИН (стара назва – Звиняче, 1,1 тис. мешканців) розташований на березі Дністра. Поруч – скельний Хрещатинський монастир, на протилежному березі – Заліщики. Головна дорога проходить через село по дну глибокого яру. Щоб оцінити всю красу місця варто піднятися від дороги на будь який уклін яру. Звідси у північному напрямку відкривається панорама села із церквою Різдва Богородиці – архітектурної пам’ятки національного значення, а далі за Дністром видніється тернопільський берег і місто Заліщики. На південній околиці села по дорозі на Кострижівку за огорожею знаходиться багато кам’яних хрестів, порослих високою травою. Це – кладовище...

11.06.2010

ВЕРЕНЧАНКА (3,8 тис. мешканців) – найбільше за чисельністю населення село Заставнівщини. Перша згадка про нього датується 1589 роком. Через село проходить збудована за часів австро-угорського панування залізниця Тернопіль – Чернівці. Веренчанка – вузлова станція: від основної гілки відходить додаткова гілка місцевого значення на Заставну та Вікна Буковини, про яку вже згадувалося у розповіді про Вікно. Побудований у австрійські часи залізничний вокзал також представляє певну цінність для любителів «вокзальної» архітектури. Але їдуть сюди зовсім не на вокзал подивитися. Першою ціллю нашої подорожі до Веренчанки є дерев’яна архаїчна...

08.06.2010

Село ЧОРНИЙ ПОТІК (0,6 тис. мешканців), що лежить в долині каньйонних виступів, відомо з 1495 року. В період австрійського та румунського панування село було власністю панів Бзових, які залишили після себе гарні спогади місцевих мешканців та декілька архітектурних пам’яток. А в околицях села знаходиться ще й природнf пам'ятка – водоспад Чорнопотоцький. В центрі села стоїть традиційна для Північної Буковини цегельна хрещата у плані Михайлівська церква. Храм збудовано протягом 1896 – 1903 років на кошти багатого мешканця села пана Бзового. У 1937 році Василь Бзовий збудував ще одну церкву у Чорному Потоці, яка і досі називається його ім’ям...

07.06.2010

Ох, як же складно мені далися ці наддністрянські села! Думаєте, я ось так, за власним бажанням перся розбитими ґрунтовками в Самушин чи Онут? Та щяс! Насправді, мені було достатньо одного Брідка, до якого з Вікна веде страшна дорога (хоча, що там «страшна», майже всі дороги на Буковині, крім міжобласних – суцільний жах). Але все ж таки, подивився карту, і вирішив повернутися до Чернівців через Чорний Потік, оглянувши за одно і Баламутівку. Та означена на карті дорога до Чорного Потоку мене так і не привела. Блукаючи поміж дністровських пагорбів, хвилин через сорок я опинився в Мосорівці. Яким чином – то для мене загадка. Ну, добре, що ще в...

07.06.2010

Сторінки