Україна

Палац у Черепківцях (Глибоцький район) знаходиться на території прикордонної військової частини. Різноманіття фасадів та квадратна в плані вежа, що нагадує оборонні башти, надають йому вигляду романтичного замку. Власником палацу був пан Горжецький, який після приходу на Буковину радянських військ втік у Румунію. Палац стоїть на території військової частини і доступ до нього обмежений.  

Велике село ЙОРДАНЕШТИ Глибоцького району, що розташоване у долині Серету, відоме з 1524 року. У радянський період мало назву Підлісне. Знамените найдовшим підвісним мостом на Буковині. Ця кладка через Серет, побудована у 2000 році, має довжину 138 метрів. В селі можна оглянути деревяну хрещату одноверху церкву святих архангелів Михаїла та Гавриїла (1898 рік) та симпатичну капличку, зведену у 1997 році в пам'ять про жертви сталінських репресій.   

Одним з найвідоміших культових місць Буковини є невелике село БІЛА КРИНИЦЯ Старововчинецької сільської ради – справжня Мекка для паломників-християн, любителів старовини та звичайних туристів, що розташоване у самого кордону з Румунією. Назву село отримало завдяки тому, що вода в колодязях тут майже білого кольору: с вапном і солодкувата на смак. Від кінця ХVІІІ століття і до наших днів Біла Криниця є центром Руської Старообрядницької церкви і святою землею для всіх старовірів. Старообрядці, або липовани – православні християне, що зберегли чистоту руської віри після церковної реформи, впровадженої у другий половині XVII століття патріархом...

Всі, хто прямує до центру старообрядництва Білої Криниці, неодмінно проїжджають село СТАРИЙ ВОВЧИНЕЦЬ. Село вперше згадується у 1703 році. У 1774 році воно становиться власністю монастиря Барновського, а з 1780 році його разом з навколишніми селами починають заселяти російські старообрядці. Сьогодні Старий Вовчинець славиться передусім своїм краєзнавчим музеєм, якій не безпідставно може вважатися одним з найкращих сільських музеїв не лише Буковини, а й України в цілому. Музей засновано у 1957 році вчителем історій Іваном Топало. За більш ніж півстоліття існування музей забрав зібрав унікальні експонати починаючі з часів палеоліту і...

Початок тут пер.Джоголь – Верхній Яловець – Нижній Яловець – оз.Гірське Око Сюди майже ніхто не їздить. Інформацію про цей найвіддаленіший куточок Буковинських Карпат ви не знайдете в путівниках. Важко знайти її і в Інтернеті. Але, не зважаючи на відсутність доріг і транспортного сполучення, дістатися сюди можна. Можна і потрібно! Бо незабаром може бути пізно: або все тут взагалі зникне, або (що менш ймовірно), цивілізація дійде і сюди. Нажаль, поза нашою увагою сьогодні залишаться багато цікавинок цього забутого краю: купола радіолокаційної станції на Памирі, дерев’яні австрійські клаузи, село-примара Сарата, «український Магадан»...

Селятин – Шепіт – Андреківське – пер. Джоголь Невелике прикордонне село ШЕПІТ на березі Сучави засновано 15 березня 1490 року. До 1946 року село мало назву Шепіт-Камерал. Вузька ґрунтова дорога від Селятина до Шепоту проходить паралельно річці Сучава. Від річки дорога відокремлена колючим дротом: на протилежному березі річки – Румунія. З правого боку до дороги підступаються гори: хребет Погар з найвищою однойменною вершиною висотою 1268 метрів.  Не доїжджаючи до центру села ліворуч від дороги зупинимося біля цікавої пам’ятки природи – водоспаду Сучавський Гук. Водоспад розташований на річці Сучаві і має вид каскаду з трьома уступами...

Лекечі – Лопушна – Долішній Шепіт – пер. Шурдин – Руська Були часи, коли дорога Берегомет – перевал Шурдин – Селетин – Сторонець-Путилів була єдиним шляхом, що зв'язував Буковинську Гуцульщину з цивілізацією. Збудована в австрійський період, сьогодні, враховуючи її складність, вона відкрита для проїзду у весінньо-літньо-осінній період. А після страшної повені у 2008 році, коли було зруйнована головна дорога до Путили через Вижницю і Ростоки, стара Шурдинська дорога фактично слугувала «дорогою життя» для постраждалої від негоди Путильщини. Дорога починається від Берегомету на Сереті. До Долішнього Шепоту вона асфальтова, далі починається...

Немає на Поділлі міста, кращого за Кам’янець, і немає кращого Кам’янця, ніж Кам’янець восени Власне, за осінню я і їхав цього разу до одного з найулюбленіших своїх міст на планеті. Щоправда, трохи помилився: треба було вже ж таки їхати на тиждень-другий пізніше, коли жовтогарячо-листопадова осінь у повній мірі вступає у свої права. Проте я не пожалкував. Всупереч дощу і снігу, який прогнозували синоптики, погода виявилася дуже непоганою, як для середини жовтня: жодних опадів і навіть трохи сонечка. А те що, не вдалося побачити осінь у всій красі, скоріше не біда, а додатковий привід для відвідання подільського Вавелю. Новопланівський міст...

ВАСИЛІВ (Заставнівський район) вперше згадується у 1230 році давньоруським літописцем під час описання переслідування Данилом Галицьким мадяр, що бігли до Пруту: «От туду же поиде Король ко Василеву и переиде Днестр и поиде ко Пруту».  Проте археологічні дослідження, проведені у Василеві у середині ХХ століття, свідчать про те, що місто було засновано за часів феодальної роздробленості у Київській Русі та відігравало значну роль у житті галицького придністров’я. Місто було знищено татаро-монгольською навалою і занепало, а на його місці пізніше утворилося село с такою ж назвою. На березі Дністра в той час існувала пристань на шляху «з...

Щоб попасти у Кулівці, треба з Репужинців прямувати ґрунтовою дорогою уздовж Дністра. Для огляду місцевої визначної пам’ятки – чоловічого монастиря, в центрі Кулівців треба провертаємо ліворуч у бік Дністра. Кулівецький Свято-Успенський чоловічий монастир заснований на місці дерев’яного приходського храму Успіння Пресвятої Богородиці, який був побудований в 1789 році на кошти Теодора Каутіша та Іоана Масенка. Місцевий переказ говорить, що тут колись знаходився маленький скит. Храм весь час був приходським. Успенська дерев’яна церква та дзвіниця збереглися до наших днів і є пам’яткою архітектури державного значення. Вона розташована у...

Репужинці знаходяться на правому березі Дністра в декількох кілометрах на схід від Хрещатика. Засновані у 1353 році паном Аскольдом Репужинецьким. Пізніше, у татарських нападів село занепало і знову відродилося у 1772 році. Ще до Другої світової війни Репужинці славилися гарним замком-палацом місцевого поміщика. А сьогодні стародавнє село відомо перш за все склепом-мавзолеєм у готичному стилі та цегельною Покровською церквою у давньорусько-буковинському стилі з розписами XVIII століття у бабинці та оригінальною цегельно-деревяною дзвіницею. Репужинецький палац на старому фото: Покровська церква, датована у 1791 роком, є тридільною,...

Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир починає cвій відлік з ХVII століття, коли ченці Манявського («Великого») скиту-монастирю, що на Галичині, рятувалися від переслідування православ’я унією у відносно безпечні задністрянські землі Буковини. Обрання міста для нового скиту-монастирю на крутому правому березі Дністра не було випадковим: поруч розташовані джерела з цілющою мінеральною водою, на базі яких був пізніше побудований завод з виробництва мінеральних вод. Ймовірно, що першою будівлею скиту була побудована у ХVII столітті муровано-дерев’яна капличка, яка збереглася і до наших часів, хоча й не в первісному вигляді....