Terra inkognita Буковинських Карпат

Попередня стаття
Шепіт і перевал Джоголь
Наступна стаття
Осінні Карпати: Ворохта і Буковель

Початок тут

пер.Джоголь – Верхній Яловець – Нижній Яловець – оз.Гірське Око

Сюди майже ніхто не їздить. Інформацію про цей найвіддаленіший куточок Буковинських Карпат ви не знайдете в путівниках. Важко знайти її і в Інтернеті. Але, не зважаючи на відсутність доріг і транспортного сполучення, дістатися сюди можна. Можна і потрібно! Бо незабаром може бути пізно: або все тут взагалі зникне, або (що менш ймовірно), цивілізація дійде і сюди. Нажаль, поза нашою увагою сьогодні залишаться багато цікавинок цього забутого краю: купола радіолокаційної станції на Памирі, дерев’яні австрійські клаузи, село-примара Сарата, «український Магадан» Перкалаб, хребет Чорний Діл… Це все буде іншим разом. Отже, якщо маєте власний лісовоз чи старий совковий УАЗік, то поїхали!

Спуск з перевалу Джоголь ще страшніший за підйом. Гравій та великі груди каміння, особливо у дощову погоду, роблять спуск вельми небезпечним. Саме так погода дісталася і нам: дрібний дощик, що обіцяв перетворитися на велику грозу. Але відступати було неможливо. Слава Богу, що в цей день до мене приїхали двоє друзів з Києва: Богдан і Наталка. Якщо б не вони, то моя «Dacia», напевне, назавжди б залишилася тут, на березі Яловичори.

Спустившись з перевалу, опиняємося в маленькому селі Верхній Яловець. Дорогу кожну сотню метрів перетинає річка Яловичора. Мости хоч і не призначені для легкових автомобілів, але перші з них ми потихеньку долаємо:

В центрі Верхнього Яловця є деякі натяки на цивілізацію: магазин і маленька церківка (дивно, що не дерев’яна). Є також обладнане місце для відпочинку туристів з лавочками та окультурене дерев’яною спорудою джерело.

Далі – суцільних жах. Десять хвилин думаємо: пробувати долати цей міст або повернутися назад.

Нарешті, Нижній Яловець. Тут не все так запущено, як я думав. Будиночки не бідні.

Центр Нижнього Яловця. Злиття Яловичори з Білим Черемошом:

Неподалік злиття цих двох гірських річок знаходиться справжня перлину Буковинських Карпат – Гірське Око.

Озеро ГІРСЬКЕ ОКО (інша назва – Буковинське Око) лежить в кілометрі на схід від центру села на схилі гори Дворелець. Розташоване на висоті 1028 метрів над рівнем моря, озеро й справді нагадує велике око. Гірське Око сміливо можна назвати «Буковинським Синевиром».

І дійсно, висота його розташування та оточуючі зеленою стіною ялиці роблять його своєрідною копією знаменитого карпатського високогірного озера Синевір, яке уступає йому хіба що за площею. Природа виникнення озера наразі невідома. Принаймні, про це кажуть нечисленні туристичні джерела.

З озера витікає невеликий потік, що впадає у Яловичору. Потік відділений від озера дамбою, що може бути свідченням того, що Буковинське Око має все ж таки штучне походження. До озера можна піднятися як пішки, так і на позашляховику грунтівкою, що піднімається уздовж потоку.

Мисливський будиночок. Мисливців тут не було роки три…

Платити і винищувати форель теж немає кому:

Прощавайте, Буковинські Карпати!

Попередня стаття
Шепіт і перевал Джоголь
Наступна стаття
Осінні Карпати: Ворохта і Буковель

Коментарі

Дякую за цiкавий звiт та фото. Краевиди просто чудовi!
прошу!
ablabar Десь у 1991 році я там був з двома однокласниками. До Шепоту добралися на автобусі а далі через перевал пішки. Годин 12 йшли, та ну дуже спішили:) Двоє ночей переночували, там на фото видно деревяну бесідку ось у ній і спали. Місця красиві а головне дійсно глухі та дикі, ми там так нікого не зустріли біля озера. Хоча в селі казали що приїзжають до будиночка зрідка.
Ух ти! Оце так мандрівка!
Так! бідна машина... :)
я у шоці!)))так гарно!...думали цього року поїхати фієстою,але не вийшло. А теперь дивлюсь, мабуть вона тут не пройде(((
Ні, Фієста однозначно не пройде! :)
Бо далі (Перкалаб, Сарата, пер.Семенчук) кажуть, що й джип не пройде.
Краще залишати машини в Шепоті, і відправлятися в похід на 2 дні. Чи користуватися попутними лісовозами.
чудові фотки і історії, дякую! погуляла трошки своїми Карпатами.
Прошу! На здоровьє! :)
бож. навіть я б не поїхав. а ти - дачію мучив. капець...
я все розумію, природа там, пригоди. але...
короче - респект і уважуха.
дякую!
такаяу неї доля, у цій Дачії :)
садіст (про машину)
це не я садіст
це вона - мазохістка, що попхалася туди
Вітаємо! Ви потрапили до дайджесту — найкраще в україномовному ЖЖ. Пишіть ще! =)
Дякую! :)
Дякую за змістовне есе. Але щось не зрозуміло, що там за закони діють, якої держави? За конституцією, громадяни мають право вільно пересуватися територіями загального користування.
Дякую!
Ви про що? Пересуватися-то можна, але дороги для цього не пристосовані :)
Крім того - це погранзона. Формально - потрібний дозвіл. Фактично - ніяких постів, прикордонників та перевірок.
Я про прайс якогось лісництва, це що часна територія, чи платний музей? В Україні не існує погранзон.
Існує, ще і як існує! І дозвіл треба отримувати!
Можливо, раніше вхід на озеро був платний. Хоча це й не національний парк, як, наприклад "Синивір". Зараз там нікого немає, все занедбано.
Павел 19 августа 2012 г. ездил на "Славуте" через перевалы Шурдын и Джоголь на озеро. До озера не доехал метров 50. Оставил машину на подъеме к озеру и прошелся пешком.
Второй раз на Джоголь ехать не хочется, хотя "Славутка" выдержала поездку.
PS Кто поедет=берите с собой гражданский паспорт. Пограничники не пустят в зону без него.
Re: Павел Ну ось і ми так само робили :)
Re: Павел Дивно. Ми там жодного прикордонника за цілий день не бачили, хоча в їздили уздовж кордону
Re: Павел Шлагбаум и будка с погранцами есть на въезде в Селятин со стороны Шурдына.
Re: Павел Може будка і була, але погранців точно не було :)
і як то звичайна машина туди виїхала?
клас, гарне місце: як Синевир, тільки без людей!
Так, але з великим трудом. Через перевал було реально страшно їхати. А потім довелося будувати з каміння і дошок заїзди на мости.
ну, на великах, гадаю, проїхати можна буде.
на відміну від машини, менший ризик залишити там велик назавжди:) далеко це правда..
там лісовози їздять