Чернівецька область

У невеликому селі ПІДВАЛЬНОМУ (Герцаївський район, 0,7 тис. мешканців) знаходиться найстаріший в Буковини зразок дерев’яного храму архаїчного безкупольного типу. Але сьогодні цього ви, нажаль, не побачите… Чотирьохтомник повідомляє, що Здвиженська церква побудована у 1561 році. Хоча пам’ятна табличка на храмі називає її «церквою Параскеви» і сповіщає про іншу дату – 1735 рік, називаючи ктиторів церкви – Костянтина Брагу та Ніколая Холбана. Можливо, що це – дата перебудови храму, бо майже за півтисячоліття свого існування зазнала перебудов, які сьогодні надають їх досить непоказний вигляд: дерев’яні зруби цілком відштукатурені, вікна...

БАЙРАКИ (Герцаївський район, 1,9 тис. мешканців) вперше згадуються в документах 1633 року під назвою Могашешти. А вже у 1646 році власником села Стефаном Холбаном побудовано церкву. І не просто церкву, а найбільший з сільських храмів на всій території південно-східної Буковини. Церква Різдва Богородиці збудована з цегли у характерному для Буковини і північної частини Молдови стилі і має форму трилисника з конхою вівтаря та двома бічними ризалітами. Стіни церкви позбавлені декору за виключенням підкарнизного фризу з дрібними нішами, заповненими розписом. Храм виділяється високою дзвіницею над бабинцем та невеликими верхами над навою і...

У селі ГОДИНІВКА (Герціївський район, 1,4 тис. мешканців) знаходяться відразу дві оригінальні храми. З Луковиці можна потрапити, перетнувши річку Вицю та проїхавши декілька кілометрів поганенькою ґрунтовкою. Старший з них, дерев’яна церква «хатнього» типу Святих Миколая та Христофора, побудована у 1800 році і в подальшому зазнала добудов. По-перше, до бабинця прибудували мурований притвор з двозаломним верхом. По-друге, роль кронштейнів, що повинні підтримувати високий дах з великим виносом, почали виконувати прибудовані кам’яні декоративні контрфорси, що надають церкви незвичайного, а подекуди й оборонного, вигляду. Поруч з храмом стоїть...

Оглядаючи старовинні церкви у Глибоцькому та Герцаївському районах, цінителі храмової дерев’яної архітектури обов’язково відвідують село ЛУКОВИЦЯ (1,4 тис. мешканців). І дійсно, церква у Луковиці пару десятиліть тому вважалася однією з найкрасивіших дерев’яних церков Буковини, поки її незрозуміло для чого з ніг до голови не вкрили у сріблястий костюм з бляхи. Дмитріївська церква у Луковиці зведена у 1757 році. Від інших храмів цієї території Буковини її відрізняє невеликий об’єм будівлі та непропорційно великий високий дах. Якої красунею церква була раніше, можна дізнатися хіба що зі старих світлин. У 2009 році храм від реставрували, але...

В селі ЦУРЕНЬ (Герцаїівський район, 0,9 тис. мешканців). До 1918 року тут знаходилася митниця та пропускний пункт на кордоні Австрійської імперії та Румунії. Сьогодні це румунське поселення, відоме промисловим підприємством «Євро-Свинка». Раніше ж воно славилося не лише митницею, але й своєю архаїчною дерев’яною церквою «хатнього» типу. Сьогодні церква архангелів Михаїла та Гавриїла присутня в реєстрі архітектурних пам’яток України державного значення, але від її автентичності не залишилося й сліду. Зведена у 1796 році як дерев’яна, у радянський період церква була варварські перебудована: всі її стіни були потиньковані штукатуркою, а до...

Перша письмова згадка про КІЦМАНЬ (7,6 тис. мешканців) датується 1413 роком. Цей населений пункт згадується у грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 6 червня 1413 року, згідно якої він дарить «великий Коцман з усіма його присілками» своїй тещі Анастасії. З цієї грамоти стає зрозумілим, що Кіцмань вже тоді був значним поселенням. Його розвитку сприяло розташування на перехресті доріг, які з’єднували долини Дністра і Прута. Особливого розвитку майбутнє місто набуло за часів передачі буковинських земель до складу Австрійської імперії у другій половині XVIII століття. Поштовхом до економічного піднесення поселення стало відкриття...

ВАЛЯВА (1,6 тис. мешканців), як і сусіднє місто Кіцмань, вперше згадується у 1413 році у грамоті Олександра Доброго. В селі – дві архітектурних пам’ятки, і одна – гламурно-сучасна. Дерев’яна Успенська церква (1778 рік) у центрі Валяви – симбіоз двох вже знайомих нам типів – «хатнього» та гуцульського. У своєму первісному вигляді церква до наших часів не дійшла. Те, що ми маємо сьогодні: кам’яний фундамент, обшиті тесом стіни – результат її перебудови у ХІХ столітті. В основі будівлі лежить архаїчний тип тридольної церкви з квадратними зрубами, накритим високим скатним дахом з великим виносом, що прикриває невисокі зрізані пірамідальні...

В БОРІВЦЯХ (перша згадка – 1588 рік, 1,5 тис. мешканців) варто оглянути дерев’яну церкву Покрови 1846 року побудови. Храм – однокупольний, хрещатий в плані. Стіні – дерев’яні (це вже прогрес!) . Церква і дзвіниця: Хрест на честь жертв Голодомору 1946-1947 рр: На околиці села є природна пам’ятка «Озеро Болото»,. Якщо ви захочете її подивитися, та ще й автівкою, то її купання в болоті вам гарантовано. Озеро являє собою водойму природного погодження з плаваючими торфовими островами та рідкісними водно-болотними рослинами. Озеро знаходиться на південний захід від села у верхів’ях одного з витоків річки Совиці-Ставчанської, займає площу 20,4...

ХЛІВИЩЕ (0,7 тис. мешканців) – село цікаве, але нормальної дороги до нього немає. Ґрунтовка до Хлівища починається в селі Іванківці і пролягає через Гаврилівці. На початку села на невисокому пагорбі побачимо двоповерховий особняк, що нагадує невеличкий палац. Зараз тут розташована сільська рада, клуб і бібліотека, а в дорадянський період це дійсно був палац – родовий маєток австрійців Отто і Лізи Гольднер. Їхні ініціали і досі можна побачити на дверних решітках при вході до палацу. Палац був побудований у 1876 році, мав три поверхи і, навіть, водогін. Поруч стояла ґуральня. Третій поверх був розібраний вже за часи незалежності за вказівкою...

Cело з незвичайною назвою ОШИХЛІБИ (2,1 тис. мешканців) відоме з 1490 року, а його назва означає «шматочки хліба», або «недоїдки». В центрі села поруч з нещодавно зведеним мурованим храмом розташована дерев’яна церква Святих Костянтина та Олени 1779 року побудови. Як і подібні до неї церкви в Дубівцях і Оршівцях, Костянтинівська церква в Ошихлібах відноситься до типових культових споруд гуцульської школи. Вона тризрубна, одноверха з квадратними в плані навою і бабинцем та п’ятигранним вівтарем. Верх, що розташований над навою, як і в попередніх подібних церквах, являє собою восьмерик та четверику, увінчаний невисоким шатровим завершенням з...

ІВАНКІВЦІ (1,4 тис. мешканців) розташовані у Кіцманському районі на березі Совиці. Перша письмова згадка про них датується 1452 роком. У 1473 році Молдавський воєвода Штефан Воде своєю грамотою дав дозвіл на купівлю села Дрогошу Дворецькому у боярина Кирсте. В селі збереглася дерев’яна церква буковинського «хатнього» типу – пам’ятка архітектури національного значення. Щоб побачити її, треба на перехресті в центрі села (якщо їхати з Ошихлібів) повернути ліворуч: храм-хата покажеться через декількасот метрів. Храм Різдва Богородиці побудований у 1794 році і відноситься до пізніх культових споруд архаїчного безкупольного типу. Церква...

Село ОРШІВЦІ (2,4 тис. мешканців) знаходиться на кордоні із Снятинським районом Івано-Франківщини. Перше поселення на цьому місці датується 1580 роком, а сучасну назву село отримало у 1638 році від прізвища Молдавського господаря Ореша. Територіальна близькість до Гуцульщини визначила й тип місцевої архітектурної пам’ятки національного значення – дерев’яної гуцульської церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Офіційна дата її створення – 1850 рік, ймовірно є датою її перебудови. Деякі джерела стверджують, що церква була побудована у 1758 році. Храм в Оршівцях нагадує вже знайому нам Успенську церкву в Дубівцях: тризрубна на кам’яному...