Поїздка верхнім Надзбруччям

Вчорашній день пройшов у дуже цікавій поїздці витоками Збруча на межі Тернопільської і Хмельницької областях, яку ми здійснили з rbrechko. Майже 500 км дороги (у більшості – жахливої), 11 населених пунктів і купа позитивних вражень. Після львівської весни було приємно знову на один день поглинутися в львівську зиму і проїхатися по не розкручених та зробити деякі цікаві відкриття.

Наш шлях лежав через село Білий Камінь. Оскільки дорога Львів-Тернопіль виглядає насправді, як після бомбардування, прийшлося їхати київською трасою і звертати після Ожидова на Золочів. Ту дорога теж не подарунок, але пару десятків кілометрів витримати можна.
Костел Успіння Пресвятої Богородиці, 1613 рік:

До Тернополя їхали аж 3 години (поїзд їде 2 години) і ще хвилин 40 – до Підволочиська. Вже мабуть разів п’ятдесят приїжджав повз нього і хотів там побувати. Вчора, нарешті, вдалося годинку погуляти по Підволочиську. Колишне прикордонне містечко виявилися насправді живим і приємним, з купою незначних, але цікавих місцевих пам’яток.

Колишній готель «Одеса», поч. ХХ ст.:

В 5 кілометрах від Підволочиська на березі Збруча лежить село Дорофіївка. Тут знаходиться єдиний на Тернопільщини дерев’яний костел Станіслава Костки, 1889 рік:

В Скориках, що на північ від Підволочиська – королева всіх дерев’яних церков Тернопільщини – храм Іоанна Богослова, XVII ст.

Нам пощастило – церква була відчинена і ми побачили її інтер’єр:

Гробівець на цвинтарі в Скориках:

В селі Климківці поруч із Скориками є закинутий костел Св. Франциска, 1894 рік:

Пару сотень метрів відділяє Скорики від села Медин. В Медині є досить цікава дерев'яна церква Св. Покрови, 1862 рік:

Крім того є майже дощенту зруйнований костел Серця Ісуса з плебанією поруч:

Саме верхнє укріплення по течії Збруча – замок Збаразьких у Токах, XVI ст.

Інший ракурс:

Преображенська церква в Токах, 1902 рік, арх. Василь Нагорний:

Переїжджаємо на протилежний хмельницький берег Збруча.
Костел у Волочиську:

Найголовніша ціль поїздки – село Тарноруда. Власне є два села з назвою Тарноруда – одне у Хмельницькій, друге – у Тернопільські області. Дорога сюди що з боку Хмельницького, що з боку Тернополя не піддається жодним описанням.

Маєток Мордвінова у Тарноруді хмельницькій з палацом і підпорними мурами:

Власне, палац (кін. ХІХ ст.):

Гуси (чи це утки?) на фоні костелу в Тарноруді хмельницькій:

А от і сам костел. До речі, дуже старий – 1643 рік:

Костел Св. Станіслава (1816 рік) на протилежному березі Збруча – у Тарноруді тернопільській:

Панорама Тарноруди з пагорбу над селом:

Дзвін «Георгій» і дзвіниця церкви святого Михаїла у сусідньому з Тарнорудою селі Рожиськ:

Капличка у Рожиську:

І, нарешті, головне відкриття поїздки – костел у Байківцях, 1936 рік: