Грушка: "мальоване село" та княжий палац біля Бакоти

Осінні фарби Дністровського каньйону від Бакоти до Бабинської стінки

01.11.2023

Грушка - одне з найближчих сіл до Бакоти - затопленої колишньої столиці Пониззя (Поділля), а зараз, просто місця з шикарними краєвидами с високих берегів Дністровського водосховища. З Грушки стартував наш тур на квадрациклах по Бакоті на заході сонця у травні. А під час подорожі осіннім Поділлям у жовтні 2023 року ми відкрили нову цікавинку Грушки - "Мальоване село".

Перебуваючи у Грушці вперше влітку 2023 року, ми дізналися про місцевий палац, і вирішили відвідати його. Як з'ясувалося, власник палацу був цілий почесний лицар Мальтійського ордену і вельми цікава постать в українській історії!

Сьогодні палац всередині наполовину занедбаний, але з першого погляду виглядає чудово! В ньому небагато прикрас: невелика вежа та портики з ажурними старими перилами. Але в цілому виглядає гармонійно. Частину палацу займала сільська рада, а зараз - староста Грушівського старостинського округу Староушицької громади.

Так ким же був той загадковий власник маєтку в Грушці?

Двоповерховий палац у Грушці належав князю Яну Токаржевському-Карашевичу. Це була неординарна постать в українській політиці і дипломатії. Як народився у 1885 році у сусідньому селі Чабанівка та походив із шляхетного литовського роду 14 століття, який мав українське коріння. Він закінчив житомирську гімназію, а отримував освіту у Швейцарії, Австрії, Баварії, Франції. У 1910 році Ян Токаржевський-Карашевич повернувся на Поділля, де до 1918 року управляв своїми маєтками, один з них знаходився у Грушці.

Ян був членом організацій Червоного Хреста, головою Грушківського волосного комітету допомоги сім'ям військовиків, головним контролером Подільського земського комітету допомоги пораненим. У 1917 році його обрано членом Подільського губернського та Ушицького повітового земств. Гетьман Павло Скоропадський призначив Токаржевського-Карашевича радником українського посольства у Відні. На цій посаді він працював і в часи Директорії аж до червня 1919 року. А після цього 2 роки був радником та Надзвичайним послом в Османській імперії у Стамбулі.

З 1922 року Ян працював віце-міністром закордонних справ і керівником міністерства УНР в екзилі. У 1923 уряд УНР навіть видав посвідчення про його князівство. Все решта життя князь провів у Франції, Італії та Великій Британії, де пропагував українську справу. Був секретарем редакції місячника Мальтійського ордену. Останні роки життя у Лондоні старий князь майже вповні віддав проблемам визволення народів, поневолених Москвою, зокрема українського. Визначного дипломата обрали членом Центрального Комітету Антибільшовицького Блоку Народів і Головою Делегатури АБН на Велику Британію. Помер Ян Токаржевський-Карашевич у 1954 році в Лондоні. У 1978 році перепохований в українському пантеоні в Бавнд-Бруку в Нью-Джерсі.

Ганок протилежної занедбаної частини палацу:

Всередині поки частково безлад, але з надією на відновлення:

Восени 2023 року ми заїхали у Грушку, щоб подивитися нещодавно створену туристичну цікавинку - "Мальоване село". Стару подільську хату у Грушці придбала митець Адріана Вітер і влаштувала тут справжній скансен народної культури Південного Поділля! Команда майстрів побілила хату розфарбувала її подільськими орнаментами, були оновлені двері і вікна. Кімнати хати відтворюють традиції гончарства і травництва.

Адріана розповідає про затоплену культуру Бакоти та показує інтер'єр хати:

Інтер'єри "Чарівної хати" наповнили предметами інтер'єру місцевого подільського побуту, які принесли до хати-музею мешканці і митці Грушки та сусідніх сіл.