Звенячин

Попередня стаття
Веренчанка

ЗВЕНЯЧИН (стара назва – Звиняче, 1,1 тис. мешканців) розташований на березі Дністра. Поруч – скельний Хрещатинський монастир, на протилежному березі – Заліщики. Головна дорога проходить через село по дну глибокого яру. Щоб оцінити всю красу місця варто піднятися від дороги на будь який уклін яру. Звідси у північному напрямку відкривається панорама села із церквою Різдва Богородиці – архітектурної пам’ятки національного значення, а далі за Дністром видніється тернопільський берег і місто Заліщики.

IMG_4791 На південній околиці села по дорозі на Кострижівку за огорожею знаходиться багато кам’яних хрестів, порослих високою травою. Це – кладовище загиблих у 1915 – 1916 роках воїнів Першої світової війни: 11830 солдат та офіцерів австро-угорської, російської та німецької армій. В центрі кладовища стоїть велика кам’яна стела, на якій великими буквами написано “PRO PATRIA” («За Батьківщину») та плити з іменами загиблих на назвою населених пунктів Буковини. Через декілька сот метрів головної дороги зліва приверне увагу стримана, але по-своєму велична оборонна церква Різдва Пресвятою Богородиці. Побудовано храм у 1797 році. Він є тридольним, одноглавим з прямокутними бабинцем і навою та напівкруглою апсидою. Стіни прорізані високими арочними вікнами. В центрі над скатним дахом підвищується восьмигранний витягнутий барабан главки з пірамідальним завершенням. На оборонний характер церкви вказує потужна квадратна двоярусна дзвіниця над бабинцем, яка більше нагадує оборонну дозорну башту. Поява церкви такого типу в Звенячині є не випадковим: через село проходив важливий шлях з Галичини в Буковину з переправою через Дністер. IMG_4816 IMG_4818 Хатка в Звенячині: IMG_4813 IMG_4802 Перед мостом обов’язково підніміться на розташований праворуч від дороги схил для того, щоб ще раз помилуватися видами красеня-Дністра та далекими горизонтами Поділля. Стежка на пагорб починається від придорожньої каплички. IMG_4798 IMG_4792 IMG_4793 Старий Звенячин:

Попередня стаття
Веренчанка

Коментарі

ото Заліщики, а далі від них — моє Тернопілля. То вже не трож й’го. Там я промишляю на виїздах з вєліком.
Было васэ - стало насэ! :)
нічого не стало, не надо пріувєлічівать
Стало, стало! Оце вже моє!:
Як будеш писати путівник по Тернопіллю, я тобі подарую набагато кращу фотку Сидорівського замку. Бо цю свою можеш викинути на смітник, навіть не дивлячись, куди вона летить.
Я що, хіба винуватий, що сронце в очі світило???
Тобто цю твою фотку можна для путивника використовувати?
Так, використай.
Дякую. Це зачтьотся!
не дякую, а 8 грн. + ПДВ.
Щяс! Простяше самому ще раз з'їздити увечорі, коли сонце на іншому боці неба буде
за вісім рублів? Давай бабки гони! Небойсь вже фотку собі на комп зберіг, а осьмушку зажав. І про пдв не забудь! Годуй державу.
Хамством на хамство відповідати не буду!