В'язниця на краю світу: найпівденніша на планеті буцегарня на острові Вогняна Земля

29.04.2020

Як сьогодні виглядає найпівденніша на планеті тюрма, відома суворими умовами утримання каторжників? Ми вирішили з'ясувати це під час нашої 23-денної подорожі Південною Америкою.

Це був наш третій і останній день в Ушуаї - найпівденнішому місті у світі. На той момент ми вже подивитися все в її околицях, поплавали протокою Бігля, подивитися на пінгвінів і морських левів, відвідали найкрутіші оглядові майданчики в національному парку "Вогняна Земля". В нас залишалося лише декілька годин до відльоту в Патагонію. І я запропонував своїм туристам відвідати музей-в'язницю в Ушуаї.

Історія Ушуаї, власне, і почалася з в'язниці. Ще у 1896 році сюди прибула перша партія ув'язнених на борту військового судна «1 Травня». Тоді ж відкрилася тимчасова тюрма, яку на швидку руку збили з дощок і жерсті. У 1902 році тут заклали перший камінь постійної в'язниці. Її будували самі ув'язнені. Будували довго, аж 18 років.

Для перевезення будівельних вантажів для будівництва в'язниці і містечка збудували залізницю. Щоправда, вона була складена з дерев'яних рейок, а вагони тягнули воли. Поїзд ув'язнених почав курсувати у 1909 році. Щоночі перед світанком 90 ув'язнених і 30 охоронців їхали у самий кінець шляху, щоб заготовляти нові шпали і укладати на них нові рейки. Залізниця існує і сьогодні, але в туристичних цілях і є найпівденнішою залізницею світу. Ми з вами обов'язково проїдемося нею у одній з найближчих розповідей.

Залишки світового вантажного потягу із вузькоколійкою, який перевозив в'язнів між містом та робочими станціями, сидять у дворі.

Між 1902 і 1947 роками Ушуая так і залишалася невеликим поселенням біля колонії для каторжників. У 30-ті роки минулого століття чисельність жителів дорівнювала чисельності ув'язнених - по 600 чоловік тут і там. Сюди з континенту відправляли особливо небезпечних злочинців і політичних в'язнів. Втекти з ізольованого острова було практично неможливо. Була лише одна спроба, та й та - невдала. По-суті, близько 600 ув'язнених і звели місто Ушуая, побудували дороги і порт. Тюремні майстерні обслуговували торгові судна, що огинали материк навколо мису Горн.

До 1947 року в'язниця була містоутворюючим підприємством міста Ушуая. У 1947 році виправну колонію закрили і на її місці заснували морську базу. А згодом - перетворили на культурний центр. В колишній тюрмі розміщені музей Прнесідо (власне, музей-в'язниця), морський музей і арт-галерея. У світі знайдеться небагато музеїв, які можуть похвалитися своїм незвичайним місцем розташування.

Перед тим, як вирішити йти сюди чи ні, відвідайте сайт музею: http://www.museomaritimo.com/en/

На лютий 2020 року вартість квитка сюди становила близько 20$. Як не мене, це досить занадто, навіть для такого знакового об'єкту.

В'язниця-музей Пресидіо присвячений тюремній «романтиці». В ньому ви побачите побут і життя особливо небезпечних злочинців Аргентини. Музей розміщується на двох поверхах трьох тюремних корпусів. У депресивних камерах, розрахованих на 380 ув'язнених, тримали до 800 злочинців.

Кожен ув'язнений мав індивідуальну камеру.

У деяких камерах поміщені фігури ув'язнених в натуральну величину і докладно розповідається про кожного з них.

Серед ув'язнених в'язниці були майбутній президент Аргентини Кампорра, серійний вбивця дітей "вухастий" Годіно і навіть український анархіст єврейського походження Симон Радовіцькій, який убив начальника поліції в Буенос-Айресі.

А оцей в'язень - Альберто Андіно, був несправедливо засуджений у свої 35 років. На жаль, і таке траплялося у правосудді.

Один з корпусів залишений без змін, щоб відвідувачі перейнялися справжнім тюремним духом.

Тут в`язні умивалися. Пам`ятаю, що такі самі умивальники були в нас у дитячих садочках.

Тут в`язні ходили в туалет. Скажу, що в Індонезії та Індії мені пощастило відвідувати ще колоритніші туалети.

А тут утримані приймал душ. В африканській Момбасі в нас був такий самий душ в готелі, але за 65 доларів.

Охоронець одночасно спостерігав за обстановкою на двох поверхах.

А навколо - сувора природа Вогняної Землі:

У дворі - досить симпатичні старі будиночки. В одному з них розташований Морський музей.

Відверто кажучи, Морський музей мене зовсім не вразив, хоча він і вважається оголошений аргентинським Конгресом Національним історичним надбанням.

У музеї розповідають про першовідкривачів Вогняної Землі, морські пригоди і корабельні аварії. Тут ви побачите моделі знаменитих вітрильників, зокрема «Бігль», а також копію норвезького «Фрама».

В експозиції музею Моря показаний побут найперших землепрохідців - індіанських племен морських мисливців ямана. Вони з'явилися на архіпелазі Вогняна Земля 6 - 10 тисяч років тому, пристосувалися до проживання в суворому кліматі. Крім рибної ловлі і промислу, вони займалися полюванням і збиранням природних дарів. Вони ходили практично голі, обмазані тюленім жиром.