Смугарівська долина

Попередня стаття
Розтоки
Наступна стаття
Осіннє Поділля 2024

Сьогодні продовжу розповідати про Ростоки. Про ті ж самі Розтоки, що й вчора, але, водночас, зовсім інші. А ще розповім про природне диво Буковинських Карпат – каскад Смугарівських водоспадів.

Розтоки, як і більшість гуцульських сіл, розкидані по довколишніх горах на багато кілометрів. Крім центральної вулиці – шосе, що веде з Вижниці до Путили, на якій розташовані основні цікавинки села, Розтоки складаються з декількох хуторів, до яких добратися не можна навіть трактором.

Давайте спробуємо дістатися хутора Бедіїв, «дорога» на якого починається про в’їзді до Розтік з боку Підзахаричів. Щоб потрапити до Бедієва, треба звернути з шосе ліворуч (бо праворуч – Черемош) перед містком через річку Смугарів біля знаку:

Метрів 200 ще буде дорога, по якій більш-менш можна рухатися автівкою:

 

Далі буде трохи гірше. Але, трактор проїде. А може й джип :)

Але приємно те, що до справжнього природного дива Ростік – Смугарівських водоспадів, йти недалеко. Отже Смугарівські (або Буковинські) водоспади – це ландшафтний заказник місцевого значення, який має площу 38,5 гектарів і належить Розтоківському лісництву Карпатського спец лісгоспу. На двокілометровому шляху Смугарова розташувалося відразу сім водоспадів, що є унікальним для Карпатського регіону.

Перший водоспад, що зустрічається на нашому шляху, має назву Ковбер, на честь колишнього власника цих місць. Поруч з водоспадом у 30-х роках минулого століття була збудована бетонна стінка для забору води для водяного млина, що належав Кобверові. Висота складає 3,5 метра і є нижчою за його ширину.

Другий водоспад – Сич висотою 10,5 метрів знаходиться за 20 метрів вище першого на першій лівій притоці, який утворює при впадінні до Смугаров ущелину. Це водоспад вертикального типу, а таку назву від отримав завдяки «сичанню» його води.

Наступний водоспад під назвою Нижній Гук є каскадним і складається з декількох «сходинок». Розташований на другій лівій притоці, загальна висота його складає 9 метрів.

Приблизно через кілометр знаходиться четвертий невеликий водоспад – Ворота. Він має 3,5 метри висоти і дійсно нагадує своєю формою ворота.

П’ятий водоспад має назву Середній Гук і знаходиться через 250 метрів від Ворот. Від є трьохкаскадним, вертикальним і має загальну висоту 10,5 метрів.

Найбільшим і найгарнішим водоспадом є шостий – Великий Гук. Його висота – 19 метрів.

Останній водоспад – Вишній Гук є також вертикальним, його висота становить 5 метрів.

Всі водоспади, нажаль, побачити дуже складно. По-перше, потрібний провідник, а по друге – добра погода. З першим мені не повезло, а з другим – так взагалі. До цього пройшла злива, порозмивало усі береги, усі підступи до водоспадів. Тому мені довелося побачити лише деякі з них.

Плесо, утворене одним з водоспадів:

Притоки Смугарова зі своїми міні-водоспадиками:

Річка Смугарів:

Хутір хорови біля водоспадів:

До хутора Бедіїв скрізь водоспади веде дуже погана дорога. Навіть людині тут складно пройти. Мої джинси були по коліно в муляці.

Дуже скоро «дорога» переходить у стежинку, яка періодично перекривається огорожами садиб місцевих мешканців:

Але, краєвиди навколо заворожують. Ось вона, СПРАВЖНЯ, не намальована Гуцульщина!

 

А ось і відрізаний від зовнішнього світу присілок Бедіїв:

Попередня стаття
Розтоки
Наступна стаття
Осіннє Поділля 2024

Коментарі

чудові світлини, Андрію! Як і текст-пояснення до нихю Дякую вам.
Я ж в свою чергу, за браком часу і можливостей (пишу з інет клубу в Ясиню. а треба сказати, що вперше користаю з такого сервісу й тому почуваю деякий дискомфорт) - просто, щоб звільнити картку з камери, скинув світлини на цей ресурс без жодної обробки )) (використати е-disc є проблематично для такого об'єму) - оцінюйте - справжня, гуцульського типу, церква Вознесіння Господнього (Струківська) (http://s807.photobucket.com/albums/yy352/volant70/Yasynia%20Cerkva%20Voznesinnia/) Про неї можна й отут http://www.derev.org.ua/zakarp/jasynia.htm прочитати або отут http://www.ua-reporter.com/print/42024 Пізніще спробую якось викласти матеріал доладу. Треба ще й свій малюнок 1968-го року прикласти, тому що церква зазнала деяких зміню Ше хочу встигнути подати (відповідно відвідавши) лекілька інших відомих церков гуцульського типу
Дякую, Володимире, за фото. Церква дійсно те, що треба! :) Я її теж бачив, але здалеку, з вікна маршрутки...
Ще вона дуже схода на Успенську церкву і Чорткові, але Струківська все ж автентичніше виглядає.
все ж скажу Вам відверто, люблю Карпати, в тому числі й карпатське сільце Ясиню.. але не чуюся тут комфортно, хоч й Ясиня ближча до Франека (105 км) на відміну до Уж-города (240 км). Й не рятують мене походеньки Асмодея (хоча від передопівнічної скуки й рятує ця книжечка Алена-Рене Лесажа (Allain-Réné Lesage) „Кульгавий біс” (Le Diable Boiteux) - найкраще, „сродно”, чуюся лише в одному місці - в тих самих Завоєлах. Там й церковцю недавно завершили, саме гуцульського стилю.. Мабуть, лише для мене одного це місце є таким - навіть, місцеві не почувають такої порідненості.. Володимир
(забув хоча б підписати попередню репліку)
А як же їх можливо не любити? Завджи по доброму заздрю людям, які живуть на Західній Україні. І наша з жінкою мрія переїхати туди назавжди. Напевне, колись ми це обов'язково зробило, акщо Бог дасть :)
чудова мрія, Андрію )) реалізуйте її якнайскоріще.. я й сам подумую про це, бо місто, хай і маленький, місцями, навіть, по-європейськи доглянутий й прибоьоханий Франек, мене гнітить, особливо ж нові райони й мікрорайони. Хоч франківські „зодчі” вже встигли позарити й стару частину міста, зокрема, малоповерхову забудову. Та й в центрі є місця, досить багато, на превеликий жаль, де хочеться заплющити очі і швидше проминути їх. В сервантівського довгоного героя мені нехочеться позичати роль боротьби з вітряками.. Та й жити в курнику, від якого я давно відвик, бажання мало - тому й пробую втілити свою давніщу мрію - втекти із міста.. І є два місця, які мене найбільше манять - ті ж Завоєли, в яких я чуюся комфортно, а ще якийсь ґруник на кривопільському перевалі. Там зліва є такі ))
Ми, все ж таки про Львів мріємо... Чернівці красиві, але вже не ті... Вірніше, люди там вже не ті. Дуже багато переселенців туди потрапило разом із своїм безкультур'ям.
А Франківськ чомусь не дуже лююля. Там дух сучасності переважає над духом древності. Відсутня провінційність, яку я обожнюю, а конструктивізм перевалив за допустиму грань...
Ви вірно кажете - Львів дуже багате місто, як матеріально (маю на увазі архітектурні здобутки, втілені у камені). Й так само - духовно. Але мене й Львів гнітить своїми масштабами й перенаселенням. Вже краще Ужгород, Коломия.. але і то не те.. Якщо б містечка - Бучач - своїми підпірними він трішки стару Ялту асоціює.. чи, навпаки. Але.. всі наші малі містечка потребують відповідного фінансування, мудрих голів, чесних чиновників і нелипучих рук.. тому.. я вибираю все ж Карпати. І в них два місця мене ваблять своєю „сродністю”, про які я вище написав
Так, звичайно, що якщо б такі місця, як Бучач, Чортків чи Бережани були б економічно більш благополучні, то вибрав би їх. А так - тільки Львів. Львів мені ніколи не здавався перенаселенним, оскільки я вже життя живу по-справжньому перенаселенному місті. А меня львів навпаки здається затишним і, навть, трохи провінційним :)
:) всі люди ж різні
й одні ж ті самі речі, категорії, імперативи в різний для них час й за різних, відповідно, обставин трактують теж по-різному. Що вже біда.. такі собі хамелеончики :(
Буковинська експедиція. Протяте каміння і Соколине Ок Користувач посилається на ваш запис з Буковинська експедиція. Протяте каміння і Соколине Око пишучи: [...] Смугарівські водоспади [...]