Сигіт-Мармароський: як би мали виглядати міста в українському Закарпатті

Переходиш Тису у Солотвино - і ти вже в румунському Сигіті (рум. - Sighetu Marmaţiei). Контраст разючий: яскраві кольорові відреставровані історичні будинки, з десяток історичних храмів, ідеальна чистота, добрі дороги. Навколо - села з красивими дерев'яними храмами у стилі мармароської готики. При чому нові церкви не відрізнити від старих 17-18 століття.

Переїжджаєш на український берег Тиси і бачиш або сірі обшарпані будинки, або жлобські "палаци". Дорога нормальна лише одна: та, що веде з Мукачева до Рахова. Але найбільше кидаються в очі блискучі золоті та срібні цибулеподібні бані нових храмів і монастирів УПЦ МП. Монастирів - 42, храмів - мабуть більше сотні. Поки не побував у румунській частині Закарпаття, думав, що Мукачево і Берегово - верх високої європейської архітектури. Зараз вже так не думаю. Бо їхні шедеври - це лише окремі вкраплення в загальному совковому архітектурному безладі. А Сигіт-Мармароський - це все ж таки цілісний архітектурний ансамбль.

Та чому ж така різниця? Адже це ж один етнографічний регіон! Лише маленька Тиса розділяє ці 2 світи. Як думаєте, чому? До речі, румунський Сигіт мені показався більш українським, ніж українське Закарпаття. На площі посеред центрального бульвару Богдана Воде - українська греко-католицька церква та пам'ятник Тарасу Шевченку.

І хоча в Сигіті зараз проживає всього 3 відсотки українців, церква не порожня: українці сюди приїжджають із довколишніх сіл Марамурешу.

Напроти пам'ятника Шевченку - будинок примарії, де сьогодні розташована міська рада. 

Але історична ратуша - в 100 метрах західніше. І вона - нереально симпатична!

Будинки на головній вулиці міста - бульварі Богдана Воде:

На південь від муніципалітету йде пішохідна вуличка Strada Andrei Mureșan. Розпочинається вона досить незвичайною інсталяцією:

Реформаторська церква, найстаріша в Сигіті:

Стара синагога на вулиці Strada Gheorghe Doja:

Палац культури біля КПП з Україною:

На східній околиці Сигіту є скансен - Музей просто неба, присвячений мармароському селу.

В ньому представлені дерев'яні будинки історичного регіону Марамуреш (Мармарош), а також сусідніх Закарпатської та Івано-Франківської областей України.

Хати належали різним етнічним групам: румунам, українцям, угорцям, євреям, полякам. Будинки, переважно, походять з 17 - 18 століть. 

Справжні шедеври Марамуреша - це різьблені брами сільських подвірь:

І, звичайно, в скансені представлена традиційна дерев'яна церква в стилі мармароської готики.

Осінь і Марамуреш: