Щирець

Щирець - одне з найдавніших галицьких поселень, що виникло в період існування Русі. З давньоруського літопису відомо, що місто існувало вже у 1113 році. Саме тут у 1131 році звенигородський князь Володимирко уклав угоду з іншим руським князем з Перемишля Ростиславом. У той час Щирець був укріпленим містом, оточеним з усіх боків мурами. Крім мурів місто мало і природний захист: з трьох боків його оточували болота, річка Щирка та її приток. З північного боку міста-фортеці було вирито рів. Щоб посилити захист жителі додатково споруджували греблі на річках. Давньоруська історія міста закінчилася всередині XIII столітті, коли воно було знищено татаро-монголами.

У 1397 році польський король Владислав II Ягайло надав Щирцю Магдебурзьке право. Ще раніше, у 1391 році сандомирський воєвода і староста руський Ян Тарновський заснував у місті католицьку парафію, розвитку якої сприяли королі Владислав II Ягайло та Сигізмунд Август. Перший костел був дерев'яним. На початку XV століття кошти на його розбудову надав сам Ягайло, але наприкінці століття тодішній власник міста розібрав костел та спорудив на його місці приватну каплицю. Її знищили татари у 1526 році. Римо-католицьку парафію в Щирці відновили у 1556 році. Тоді ж відбудували і костел Св. Станіслава, яким опікувалися отці-місіонери. Пізніше, з 1787 році парафія належала отцям-францисканців. Храм відновлювали після пожеж у 1610 та 1648, 1823 та 1827 роках. Ґрунтовне відновлення костелу розпочалося у 1834 році. Тоді було розписано і інтер'єр храму. Остання перебудова костелу відбулася у 1912 році за проектом Товариства реставраторів Східної Галичини. Тоді булі укріплені склепіння, прибудовані контрфорси к апсиді та розширено головний вхід. Реставраційні роботи продовжили і після Першої Світової війни. Повторно храм освятили у 1923 році. Дивно, але святиня діяла і за совітів, завдяки чому й збереглася у гарному стані. Незважаючи на те, що бійниці у стінах були закладені цеглою, оборонний характер храму видають товсті стіни і триярусна дзвіниця, яка, напевне, виконувала і функції оборонної вежі. З заходу від порталу костелу розташована двоярусна дзвіниця з арочними прорізами. Прорізи прикрашають симпатичні скульптури двох святих. Друга споруда-аксакал Щирця, церква Св. Трійці, розташована неподалік на північ від центральної площі. Храм спорудили у XVI столітті. Груба фактура стін і мінімум напівциркульних вікон свідчить, що перед нами - оборонна споруда. Наметові верхи храму не завжди покривала бляха. Наприкінці XVIII століття вони були дерев'яними. Сучасний вигляд храму надала перебудова у ХІХ столітті. Тоді ж з'явилася і прибудова до апсиди. У 1955-1956 та 1976-1977 років була реставрована архітектором І.Старосольським, після чого у храмі розмістили музей атеїзму. Сьогодні це - греко-католицька церква. Цікавою є церковна дзвіниця, що з'явилася у XVIII століття разом з мурами. Дзвіниця дерев'яна (нещодавно дерево оновили), триярусна, має опасання у вигляді аркади на північному та західному фасадах і у вигляді кам'яної огорожі з інших боків. Реставрацію дзвіниці проведено у 1976 році. Щодо самого містечка та його подальшої історії, то відомо, що до переходу Галичини до складу Австрійської імперії Щирець належав родині Потоцьких. У ХІХ році в місті працювала каменярні та гіпсова фабрика. Розвитку Щирця сприяла залізниця Львів - Стрий, що пройшла повз місто і мала назву "залізниця Ерцгерцога Альбрехта". В центрі міста є залишки колишньої площі Ринок. Очевидно, колись тут стояла міська ратуша. Замість неї сьогодні - пустир, який на різдвяні свята прикрашає ялинка. А ось старі кам'яниці на колишньому ринку можна побачити і сьогодні.