Сокирянський район

Останнє село буковинське село, з яким вас познайомлю, називається ЛОМАЧИНЦІ (перша згадка – 1650 рік, 2,1 тис мешканців). У 1760 році молдавський господар дарує Ломачинці разом з навколишніми селам бояринові Іордані Крупенському. У володінні Крупенських село перебувало до Першої світової війни. З цією родиною пов’язано декілька пам’яток, що збереглися до наших днів. У ХІХ столітті поміщик Григорій Крупенський встановив на території свого маєтку в селі скульптури двох левів. Маєток не зберігся, а левів нещодавно повернуто з Сокирян, де вони прикрашали вхід до кафе «Мрія», до Ломачинців. Поки що леви стоять перед будинком сільської ради, але в...

Змушений констатувати, що місто СОКИРЯНИ (9,9 тис. мешканців), нажаль, є найНЕцікавішим райцентром Чернівецької області. Перша згадка про поселення датується 1666 роком, а сама його назва овіяна легендами про «сокирян» чи «сокиринців» - людей, які рятуючись від турецького поневолення, прийшли у дністровські ліси. Втікачі почали розчищати хащі і ставити хати взруб. Робили це за допомогою сокири. Стук сокир було чутно задалеко, і ті, хто його чув, казали: «Це сокиринці поселення будують». Щоправда, до 1944 році поселення носило трохи іншу назву – Секуряни. До Першої світової Секуряни мали статус волосного центру Хотинського повіту. Ось як...

Назва села БІЛОУСІВКА (перша згадка – 1447 рік, 3 тис. мешканців), ймовірно, походить від першого власника села – феодала з українським прізвищем Білоус, який отримав поселення у власність відповідно до грамоти молдавського господаря. Але існує більш романтична легенда щодо назви села. Кажуть, що на місці сьогоднішнього центру села стояла гора, на якій росли високі ялини й сосни. Одного разу вітер заніс березове насіннячко, яке проросло в щілині однієї з кам’яних брил. Так, березки виростали одна за одною, поки не утворили великий лісовий масив, що простягався аж до сусіднього Коболчина. Людям, що проїжджали повз лісок, білокорі березки...

Незабаром після Сербичан буде роздоріжжя: направо – до райцентру Сокиряни, наліво – до Непоротова та Новодністровська. Ми повертаємо ліворуч, минаємо Білоусівку і за селом Михалкове повертаємо праворуч до хутору ГАЛИЦЯ (0,115 тис. мешканців), що був частиною села Непоротова, частково затопленого під час будівництва Дністровської ГЕС. Тут, на пагорбах Дністра серед мальовничих скель у нерукотворних печерах розташувалася один з декількох на території України печерних монастирів – Свято-Миколаївський. Вчені вважають, що печерно-скельний скит на високому березі Дністра монахи заснували у ХІ – ХІІ столітті. Священним це місто було здавна:...

Наступне за Романківцями село у напрямку до Новодністровська – СЕРБИЧАНИ (перша згадка – 1602 рік, 1,5 тис. мешканців). До Першої світової селом володіли поміщики Занги, які залишили після себе декілька пам’яток. Всі вони розташовані навколо сільських храмів, дорогу до яких вам із задоволенням покажуть мешканці села. Поруч із новим храмом притулилася стара хрещата в плані дерев’яна церквиця Архангела Михаїла, збудована у 1846 році на кошти прихожан. Поруч з церквою – схожа на неї двоярусна дерев’яна дзвіниця. На церковному подвір’ї не можна не звернути увагу на симпатичну капличку салатового кольору із стрілчатими дерев’яними вікнами та...

Найбільше село Сокирянщини – РОМАНКІВЦІ (перша згадка – 1565 рік, 5 тис. мешканців). Деякі пов’язують походження його назви з галицьким князем Романом Мстиславовичем, хоча, більш ймовірно, що своєю назвою Романківці зобов’язані засновникові села Роману, який переселився на задністрянські землі з Поділля. З 1834 році Романківці становляться волосним центром Хотинського повіту, зберігаючи цей статус до 1920 року. Наприкінці ХІХ століття в селі збудовано першу початкову школу, волосний будинок, лікарню. Такому успішному розвитку село зобов’язано багатій родині Крупенських, коріння яких сягають ще часів Молдавського князівства. Крупенські...

Хоча Сокирянщина своєю природою нагадує попередній Кельменецький район, вона значно багатше за Кельменеччину на архітектурні та історичні пам’ятки. Перше село на шляху до райцентру – ГРУБНА (1,8 тис. мешканців), є одним з поселень старообрядників, відомих нам з подорожей до Білої Криниці (Глибоцький район) та Липованів (Вижницький район). Від траси до села – близько двох кілометрів (поворот праворуч на Грубну знаходиться на початку району). Перша документальна згадка про поселення російських старовірів із назвою Грубна відноситься до 1771 року, хоча відомо, що своє перше поселення в урочищі Стара Грубна декілька родин російських...