Паризька ратуша

Франція, на жаль, не відрізняється такою виразністю ратуш, як Бельгія чи Німеччина. Паризька ратуша – швидше виключення з правил. Величезна, гармонійна, пропорційна, вдало прикрашена скульптурами і годинником – вона стала не лише однією з моїх найулюбленіших ратуш Європи, але й другою після беффруа Сен-Жак спорудою Парижу.

Пішохідна площа, на якій розташована паризька ратуша, у середньовіччі називалася Гревською (place de Grève). Це було основне місце публічних страт. Чотири століття на площі вішали, рубали голови, четвертували і палили під схвальні лементи публіки, розбавляючи ці народні видовища народними гуляннями.

Головний будинок на площі - споруда Ратуші (Hôtel de Ville), неодмінна штаб-квартири всіх паризьких заколотів і революцій. Будівництво першого будинку по проекту італійського архітектора Доменико Бернабеї було почато в 1533 році, а завершене тільки в XVII столітті. При придушенні Паризької комуни Ратуша повністю вигоріла, і її довелося відбудовувати заново.

Ратуші, вони ж мерії, - особливі будинки у всіх французьких містах. Французька буржуазії зробила з них палаци, що прославляли спочатку купецький стан, а потім і всю республіку. Сьогодні тут розміщений апарат мерії, а цілий поверх займають особисті апартаменти мера Парижа. Довгий час під час перебування свою мером тут квартирував нинішній президент республіки Жак Ширак.

Чотири фасади Ратуші прикрашені сотнею статуй знаменитих парижан і тридцятьма символічними зображеннями головних міст Франції. Перед фасадом, зверненим до Сени, стоїть статуя відомого бунтівника, голови паризьких купців Етьєна Марселя, який на початку Столітньої війни захопив владу в місті на три роки. Навіть по статуї видно, що місцевий Довгорукий характером був крутий. Мечем, що він тримає в лівій руці, міський голова перерізував на очах у юного Карла V горло королівським радникам і витер кров своєї червоно-синьої шапкою. З тих пор Карлу якось незатишно стало в старому палаці Консьєржери на острові Сите, і він перебрався в Лувр, що був тоді неприступної фортецею, і став його перебудовувати. В 1358 році парижани розтерзали Етьєна Марселя, запідозривши у зрадництві.