Межиріч

Це всього в 3 кілометрах на захід від Острога. При бажанні, можна прогулятися і пішки. Межиріч відомий, передусім, завдяки Межиріченському чоловічому монастирю-фортеці, який належить до найвизначніших історико-архітектурних ансамблів України доби ренесансу і є основою унікального середньовічного оборонного комплексу, заснованого князем Костянтином Острозьким. Крім того, в селі є давньоруське городище з валами, Заславська брама (міські ворота XVI ст.), Старосвітська піч для опалення замку (XVII ст.)

Перша письмова згадка про село Межиріч має місце у грамоті Великого князя Литовського Вітовта, написаний 3 липня 1396 року в Луцьку. У цій грамоті Вітовт підтверджує своє попереднє надання для князя Федора Острозького міста Острог з прилеглими до нього землями, збільшуючи це надання кількома маєтками, серед яких був і Межиріч. Отже, у 1396 р. володарем с. Межиріч стає преподобний князь Федор Острозький, який у 1442 р. прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі, де і закінчив своє праведне життя.

Князь Федор мав у Межирічі свій укріплений замок, який швидше всього був дерев'яний і являв собою городище — земляні вали, поверх яких був поставлений частокіл з колод із загостреними верхами. Посеред замку стояла дерев'яна Троїцька церква, яка була основою монастиря. В середині XV століття, після загибелі храму від пожежі, починається будівництво кам'яною церкви, що збереглася до наших днів.

Зведення головного монастирського храму — Троїцької церкви, пов'язують з храмобудівною діяльністю князя Костянтина Острозького, зокрема з наданням ним нових фундушів Межиріцькому монастиреві 12 березня 1523 року. Припускають, що автором проекту храму може бути той самий будівничий, що й Богоявленської церкви на Острозькому замку. Будівництво церкви тривало до 1530-х років. Під кінець 16 століття при церкві діяли школа, шпиталь і друкарня.

У 1605 році завдяки краківському каштеляну, католику Янушу (Іван у православ'ї) Острозькому Межиріч отримав Магдебурзьке право. У 1612 р.за його наказом в місті почалися роботи з перебудови замку та Троїцької церкви на францисканський монастир. З півночі та півдня до церкви прибудовували два двоповерхових корпуси з келіями. В їх зовнішніх кутах виросли круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами, які надають комплексу ще більшої схожості з замком.

Під час перебудови 1606–1610 років на храмі були надбудовані оборонні галереї, в зовнішніх стінах яких були ключовидні бійниці для вогнепальної зброї; у західній та вівтарній частинах храму зробили готичні нервюрні склепіння, прикрашені ренесансним орнаментальним різьбленням.
В архітектурі Троїцької церкви маємо цікавий сплав давньоруської традиції зодчества з пізньоготичними проявами західноєвропейської. З північної і південної сторін до церкви були прибудовані двоповерхові симетричні об'єми. На першому поверсі розташовувалися допоміжні приміщення, келії — на другому. На зовнішніх рогах прибудов зведено наріжні триярусні вежі. Третій ярус перекрито склепіннями еліптичного профілю, що були накриті гострими конусоподібними дахами.

Зовнішні укріплення монастиря - це чотири наріжних вежі, вхідна вежа-дзвіниця та суцільний мур, що має в проекції вигляд неправильної трапеції. Вони є цілком самостійною складовою монастирського ансамблю і подібно до корони обрамлюють монастирське подвір'я.

Наріжні вежі шестигранні в проекції, триярусні. Окрім декоративних елементів, мають стрільниці для ведення кругового обстрілу. Третій ярус оздоблено аттиком. Мерлони оборонних мурів виконані таким чином, що швидше засвідчують мистецький задум архітектора, ніж втілення суто утилітарної функції.

1856 року російська влада відібрала монастир у оо. францисканів; храм набув статусу православної парафіяльної церкви. Наприкінці Першої світової війни у монастирі квартирували німецькі війська; тоді були знищені або безслідно пропали багаті монастирські архіви. Після розпаду СРСР монастирський ансамбль було передано Українській православній церкві (МП). Новозакладений Свято-Троїцький Межиріцький чоловічий монастир підпорядковано Рівненській єпархії УПЦ МП.

Діяльність московсько церкви неґативно позначилася на архітектурному ансамблі Межиріцького монастиря. Бані Троїцької церкви отримали нехарактерне зірчасте покриття, головний вхід до храму оздоблено «на власний смак», портали монастирських корпусів заляпані звичайною фарбою тощо. У липні 2013 року Острозьким міським відділом УМВС України в Рівненській області розпочато кримінальне провадження за фактом знищення вежі-дзвіниці Межиріцького монастиря.

Поруч монастирськими стінами стоїть Старосвітська Піч — пам'ятка громадського будівництва, зведена в XVII столітті. Вона призначалася для обігріву замкової сторожі в холодну пору року, а також для топлення смоли, що використовувалася проти нападників. Вимурувана з червоної цегли, квадратна в проекції. У кутах квадрата зведено стовпи, що з'єднуються арками, на які спирається склепіння з комином. Вивершення комину має ознаки ренесансного стилю. Пам'ятка є єдиним зразком української архітектури малих форм XVII століття.

Тут же поруч знаходиться Заславська брама — пам'ятка оборонної архітектури, зведена для захисту колишнього міста на підходах зі сторони заславського гостинця. Включена до земляного валу. Відігравала ключову роль в обороні міста. Разом з валом, сімома баштами і Острозькою брамою, становила кільце оборонних укріплень колишнього міста. До брами провадив Заславський міст. З боку міста вона була підсилена замком-двором. У 17 столітті озброєння брами становила одна мортира і ще одна у башті над нею.

Панорама села: