Острог

Острог - стародавнє місто, яке ще з часів Київської Русі було головним форпостом Волині, важливим центром православ'я в Україні, вогнищем освіти і культури східної Європи. В історію міста заглиблюватися не буду, про це багато написано. А зупинюсь на старовинних пам'ятках Острога, яким тут залишилося досить багато, більше ніж в усіх інших містах Волині. Це, передусім, замок Острозьких з двома потужними вежами, Богоявленська замкова церква в стилі православної готики, система міських укріплень (Луцька і Татарська брами), оборонна синагога, костел, Острозька академія, монастир капуцинів.

Головна пам'ятка міста - Острозький замок, розташований на вершині 20-метрового пагорба над долиною ріки Вілії. Замок був побудований на місці дерев'яного укріплення зруйнованого монголо-татарами в 1241 році. Спочатку це була башта-донжон, яка тепер носить назву «Вежа Мурована». Замок був оточений глибоким ровом, наповненим водою.


Замок протягом XIV-XVI століть був родовим гніздом князів Острозьких - найбагатших магнатів Речі Посполитої тих часів і найбільшого свого розквіту досяг при Костянтині Івановичу Острозькому. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався і модернізувався. Станом на 2014 р. ансамбль замку становлять Вежа Мурована (XIV століття), Кругла башта (XVI століття), Богоявленський собор (XV-XVI століття), надбрамна дзвіниця (1905) і фрагменти стін.

Вежа мурована - це найдавніша мурована будівля Замкової гори, яка поклала початок формуванню феодального замку. Вперше згадується в описі замку 1603 р. Розміщена в південно-східній частині замкового двору, первісне - у створі земляного валу, на крутому схилі. З півночі, з боку подвір’я, будівля - двоярусна, а з півдня - триярусна на високому цоколі. Форма плану - майже прямокутна. На південному фасаді асиметрично розміщено великий напівкруглий виступ.

Наприкінці XV - на початку XVI ст. змінено форму бійниць, перебудовано та укріплено величезним контрфорсом південно-східний ріг будівлі, в окремих приміщеннях змінено форму склепінь. У 16 - 17 ст. з заходу, півдня та сходу вежу укріплено масивними контрфорсами. У 1797 р. верхній ярус будівлі був настільки зруйнований, що його розібрали й на початку XIX ст. відбудували заново. У 1913 - 1915 рр. вежу капітально відремонтували й пристосували для потреб “Братства ім. князів Острозьких”.

Вежа належить до типу житлових оборонних башт, про що свідчать кам’яні стіни завтовшки 2,0..2,6 м, первісний вхід на рівні 2-го ярусу та криниця, влаштована в одному з приміщень нижнього ярусу. Вежа є унікальною оборонною спорудою середньовічної Волині та єдиною на території України житловою баштою 2-ї половини XIV ст., яка порівняно добре збереглася донині. За своїм функціональним призначенням вона ідентична поширеним у середньовічній Європі житловим баштам-донжонам.

Герб Острозьких над порталом вежі:

З 24 серпня 1916 р. всередині вежі діє краєзнавчий музей. Щоб туди потрапити, треба спочатку
спуститися в підземелля, а вже звідти піднятися на яруси башти:

Цікавий звір над сходами в підземелля:

Нова (Кругла) башта збудована в південно-західній частині Замкової гори, на схилі пагорба під час модернізації укріплень Острозького замку на початку XVI ст. Це мурована циліндрична бастея, яка підсилювала ріг оборонних мурів, і найважливіша ланка в системі оборони замку. План башти - коло, з якого вирізано трапецієподібну частину. Це створювало оптимальні умови об’єднання башти з південним і західним оборонними мурами та збільшувало зону обстрілу з бійниць башти. Висота триярусної споруди з боку оборонного рову через перепад рельєфу значно збільшується завдяки цокольному ярусу.

Внутрішній діаметр башти - 13 м, товщина стін нижнього ярусу - 3,5 м. Другий ярус завершують машикулі - бійниці на кам’яних фігурних кронштейнах, призначені для обстрілу підошви стін башти. Увінчує башту аттик з фігурним завершенням. Архітектурні та конструктивні якості башти, яка належить до видатних оборонних споруд України XVI ст., свідчать про те, що її будівничі оволоділи досягненнями фортифікаційного мистецтва епохи Відродження.

Богоявленська церква стоїть у північній частині Замкової гори, біля давнього оборонного рову. Датується 1-ю половиною XV ст. У 1521 р. (за написом, вирізьбленим над вікнами північної стіни) храм пристосовано до оборони - його північна стіна, потовщена та обладнана чотирма бійницями для гармат, стала складовою частиною північного замкового муру.
З 1636 р. до середини XIX ст. будівля не використовувалась і дійшла до стану руїни. Відновлено її за проектом В.Токарева у 1886 - 1891 рр., причому від давньої споруди збережено лише північну стіну, а на старих фундаментах зведено храм, який за схемою плану та об’ємно-просторовою структурою повторює давню споруду.

Церква являє собою хрещато-баневий шестистовпний тринавовий триапсидний п’ятиверхий храм. Як і в храмах давньої Русі, бічні верхи її розміщені над камерами між раменами просторового хреста, а рамена перекриті циліндричними склепіннями, відображеними на чотирьох фасадах закомарами. Відмінна риса давньої Богоявленської церкви - поєднання давньоруських будівельних традицій (розпланувальна та об’ємно-просторова структури будівлі) з елементами готичної архітектури (контрфорси на західному та південному фасадах, попружні арки та вікна стрілчастої форми, вишукані різьблені портали та оздоблення вікон, трилопатева форма закомар). Архітектура храму посідала особливе місце в церковному будівництві України: це проміжна ланка між давньоруським зодчеством і архітектурою XVI-XVII ст.

Луцька брама - одна з двох мурованих брам, важливих ланок у системі міських укріплень Острога, заснованих за князя В.Ф.Острозького у 1-й половині XV ст. Назва брами походить від розташування її на давній дорозі до Луцька. Функціональне призначення (міська брама й оборонна башта) зумовило складну форму плану споруди, який поєднує криволінійну, близьку до овалу фігуру з прямокутником. Весь об’єм споруди значно виступав за межі оборонного муру, пов’язаного з причілковими фасадами брами. Таке вирішення давало змогу максимально збільшити зону флангового обстрілу з бійниць, радіальне розміщених у криволінійній частині споруди та на бічних фасадах прямокутного об’єму.

Стіни Луцької брами вимурувані з піщанику на вапняному розчині, а карнизи, зовнішня поверхня пишного ренесансного аттика та його витончене фігурне завершення - з цегли. Другий ярус споруди сполучався з дерев’яним бойовим ходом міського оборонного муру. Арку брами, звернену в бік оборонного сухого рову, прикрашено характерним ренесансним рустованим обрамленням з тесаного каменю. До воріт вів звідний міст.

За своїми архітектурно-художніми якостями Луцька брама - видатна оборонна споруда України 15 - 16 ст. Вона належить до групи самобутніх волинських укріплень, які виникли внаслідок об’єднання двох окремих споруд - замкової брами та прибрамного укріплення - барбакана.

Татарська брама — пам'ятка оборонної архітектури в місті Острог при вулиці Академічній, колишній Татарській. Зведена поблизу Татарського передмістя, відігравала роль центральної ланки в оборонній системі міста.

Татарська брама - рідкісний зразок оборонної споруди — барбакана. Вважається однією з найвизначніших оборонних споруд України. За автора проекту прийнято вважати архітектора Якуба Мадлайна. За переказами, назва брами пов'язана з розташованим поблизу Татарським передмістям (або просто — Татари). На якому князь Костянтин Острозький вдавнину осадив полонених татар.

Брама складається з двох рівновисоких об'ємів. Об'єм основної, овальної у проекції частини, винесений за межі оборонного муру міста, поєднується із яким прямокутним в проекції перешийком. По периметру споруди розміщені стрільниці. Наприкінці XVI - на початку XVII століть над двоярусною спорудою добудований аттик з ключоподібними стрільницями. Нині значна частина овального об'єму брами і аттика втрачені.

Вимурувана з пісковика на вапняному розчині, кладка армована дерев'яними зв'язками. В першому ярусі знаходився наскрізний арочний проїзд. Мала обхідні дерев'яні галереї.

Велика синагога — пам'ятка юдейської сакральної архітектури в колишньому єврейському кварталі в місті Острозі Рівненської області. Є оригінальною пам’яткою архітек­тури епохи Ренесансу та бароко на території Західної України, була культурно-освітнім осередком єв­рейської громади і використовувалася для різноманітних цілей. Крім богослужіння, тут проводили­ся загальні збори кагалу, навчали ді­тей, равинів, проводилися суди. Особливістю синагоги було її оборонне призначення. Товщина стін споруди 2,5 м, приблизно така ж сама, як і у обо­ронних мурів, які оточували Острог.

Про те, коли почала діяти в Острозі синагога точних відомостей немає. Дослідник Острога і Волині Яким Перлштейн відносив її по­чаток до 1400 року. Такої ж думки щодо створення єврейської святині дотримувалися автори мо­нографій про Острог Станіслав Кардашевич, Михайло Тучемський, Анатолій Хведась та інші. У “Акті поділу володінь кн. В.-К. Острозького між його синами Янушем і Олександром 1603 року” вже згадувалася синагога та школа равинів, що існувала при ній синагога була збудована у східній рівнинній час­тині Острога, неподалік від берегу річки Вілії. При синагозі з 1608 року працювала друкарня. У 1610 р. на свої кошти рабі Самуель Едельс (Маршує) відремонтував синагогу та побудував з північного боку спе­ціальне жіноче відділення. З тих пір синагогу називали за ім'ям Маршує. Вірогідно, що синагогу перебудовано за проектом архітектора Якуба Мадлайна.

Внаслідок бойових дій часів Другої світової війни будівля зазнала значних ушкоджень. У 1941 році її зруйнували та пограбували гітлерівські окупанти. Бійни­ці на головному фасаді, а також контрфорси між вікнами були по­вністю знищені. У 1960 роках споруда зазнала значних втрат і була перетворена на склад. Східна частина була зруйнована, як і більша частина північної і аттик західного фасаду. Збереглася лише молитовна зала, перепланована на три поверхи (міжповерхові перекриття ліквідовані у 2002 році).

Це прямокутна в проекції будівля увінчана високим бароковим аттиком і двома фронтонами. Основний об'єм синагоги становила висока молитовна зала, перекрита склепіннями, які підтримуються чотирма восьмигранними стовпами. Зала освітлювалася через дванадцять вікон — трьома на кожній стіні. Три вікна західної стіни виходили до жіночої частини, що розташовувалася на другому поверсі над вестибюлем.

З чотирма внутрішніми восьмигранними стовпами з тесаного каменю, які поділяли її внутрішній простір на п’ять рівних частин. Стовпи були завершені та­кими ж восьмигранними композитивними капітеліями з квадратними карнизами зверху, на які опиралися циліндричні склепіння. Своїми ося­ми склепіння орієнтовані в напря­мі південь-північ. В протилежному напрямі стовпи зі стінками і між собою були з’єднані півкружними арками, які мали меншу висоту, ніж склепіння. Ширина арок і стовпів – 1,3 м. Чотирьом центральним стов­пам відповідали плоскі пілястри на стінках з аналогічними композитив­ними капітелями й абаками. Шири­на пілястрів така ж, як і стовпів. До другої світової війни капітелі піля­стрів були яскраво поліхромними, а стеля вкрита орнаментами рос­линного характеру.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії поруч із замком був побудований 1442 року з православної церкви під костел ордену отців домініканів. З 1887 року костел набув готичних рис, а з 1897 року класицистичних. Храм розплановано на латинському хрестi. Над середохрестям підноситься купол на циліндричному барабані. Західне, південне і північне прясла мають однакову довжину. Найбільш видовжена апсида, заовалена від сходу. Її стіни підперті трьома контрфорсами. До вівтарної частини в 1625 і 1750 роках добудовано два низькі об'єми. Фасади святині помережані горизонтальним рустуванням. Арочні віконні прорізи отримали архівольтне обрамлення з замковими каменями. Головний вхід наголошений портиком на чотири тосканські колони. Усі прясла, окрім західного, перекриті півциліндричними склепіннями. Західне — хрестовим. В інтер'єрі пам'ятки домінує висотне розкриття баневого простору. За даними К. Несецького, 1723 року в підземеллях костелу були перепоховані після закінчення Північної війни Анна Алоїза з Острозьких та її чоловік Ян Кароль Ходкевичі.

Поруч з костелом стоїть православна каплиця св. Миколи 1905 р.:

На території Острозької академії знаходиться капуцинський монастир . Фундатором святині виступив староста таборовський Самуель Лубковський. Лубковський профінансував спорудження дерев'яної каплиці і монастиря. Будівництво монастиря завершилося вже після його смерті, коштом мечника волинського Канута Фелікса Маліньського. Костел освячено в 1778 році.

Нині в комплексі колишнього монастиря розмістилися три факультети НА «Острозька академія»: Гуманітарний, Міжнародних відносин і Політико-інформаційного менеджменту. В приміщенні костелу діє студентсько-викладацький храм преподобного Федора Острозького та виставкова зала Музею історії Острозької академії.

В парку Острозької академії:

За мостом через річку Вілію на Новому Місті знаходиться церква Воскресіння (1913 р), збудована на місці церкви 1636 року, збудованої за наказом кн.Анни-Алоїзії Острозької (Ходкевич).

З протилежного берега річки Вілії поруч з церквою відкривається гарний вид на Острозький замок:

 

Розташування

Scroll to Top