Круглобайкальська залізниця

Круглобайкальська залізниця була побудована ще в кінці 19 століття, діє досі. Її довжина від Слюдянки до Порт-Байкала складає 79 кілометрів. Раз на добу по Круглобайкалке ходить потяг, який в народі називають "матаня". Потяг з 2 старих плацкартних вагонів, 1 товарного і 1 вагону-магазину, з якого на зупинках продають хліб і інші життєво-необхідні товари жителям довколишніх сіл. Веде потяг маневровий тепловоз. Швидкість руху потягу складає 10 - 15 км/год, тому відстань 79 км долається ним за 6 - 7 годин.

Потяг увесь час йде по обривистому берегу Байкалу. З одного боку рейок - Байкал, з іншої - обривисті гори. Упродовж усього руху потягу є близько 200 тунелів і галерей. Зупинку потяг робить у будь-якому місці дороги. Досить тільки махнути машиністові рукою. По усій дорозі від Слюдянки до Порт-Байкала потяг періодично проїжджає через села, в яких всього по 3 - 6 будиночків, а також через літні турбази.

Народ, який їздить на "матані", дуже цікавий. Люди тут матом не лаються, вони ним розмовляють. Це стосується і жінок. П'ють горілку теж в кращих сибірських традиціях. З нами у вагоні їхав мужик-алкоголік на ім'я Женя. Всю дорогу він на увесь вагон повторював лише одну фразу:
- Ну чё народ-то?! Наливай!!!

Погодка цього дня була дивовижна. Не дивлячись на середину жовтня можна було виходити на вулицю в одній футболці з коротким рукавом. На іншій же стороні Байкалу можна було спостерігати зісніжені гори хребта Хамар-Дабан:

Перша станція - Култук:

Краєвиди з вікна поїзда:

Маленькі села по дорозі:

Турбази:

Станція Шарижалгай:

Станція Марітуй:

Черговий зупинковий пункт. Можна заглянути під колеса:

Чергові села по дорозі:

Ввечері з тамбуру спостерігали віддзеркалення заходу сонця за протилежним берегом Байкалу:

Порт-Байкал - кінцева зупинка потягу. Містечко розташовується в місці витікання з Байкалу річки Ангара. Сюди ми прибули на "матане", коли вже стемніло. У Порт-Байкале теж старовинний дерев'яний вокзал, проте, він повністю відданий під готель. Готель - нереально дорогий, і це змусило нас шукати місце для ночівлі дешевше. За допомогою провідника знайшли хату, в якій переночували за символічну для Росії плату - 200 рублів.

Говорячи про місто, відзначу, що воне якесь моторошнувате. Вулиць, як таких, в місті немає: з одного боку залізниці - пару рядів двох-триповерхових будинків, за якими знаходиться порт, з іншого боку - один ряд одноповерхових будиночків, за якими починаються скелі. Молодь на вулиці якась підозріла.
Взагалі, ми навіть не ризикнули погуляти по місту: вийшли з хвіртки, пройшли метрів 50 і повернулися назад.

На протилежному березі витікання Ангари з Байкалу на березі Байкалу знаходиться курортне селище Листвянка. На відміну від Порт-Байкала, це - центр туристичної інфраструктури Прибайкалля. Сюди ми рано вранці, коли ще було темно, приплили на поромі з Порт-Байкала для того, щоб звідси поїхати автобусів в Іркутськ, а звідти - на острів Ольхон.