No name

Колись містечко, а сьогодні – просто село Товсте, лежить на лівому березі річки Гнилої у Гусятинському районі Тернопілля по дорозі з Гусятина до Скалата. Поселення, що лежало на давньому шляху зі Львова до Чорного моря, вперше згадується в письмових джерелах у 1449 році. Згодом, коли власники поселення шляхтичі Шафранські збудували на пагорбі над річною чотирикутний у плані замок, Товсте отримало статус міста. У 1720 році Товстому було підтверджено Магдебурзьке право. У той час власником міста був великий коронний гетьман, краківський каштелян Адам Микола Сенявський. Він збудував у Товстому костел – найстарішу збережену в містечку пам’ятку...

В селищі Сутиски Тиврівського району Вінниччини на лівому березі Південного Бугу збереглися залишки маєтку графа Гейдена – неготична брама із сторожкою, стилізована під замкову неоготична вежа, окремі господарські будівлі та парк. Відомо, що поселення існувало ще у XVI ст. З 1569 року Сутисками володіли Комарі. У 1576 році при власнику Василі Гулевичу поселення отримало міський статус та право проводити ярмарки і торги. У 1611 році від Гулевичів містечко перейшло до Житинських, а згодом – до Потоцьких. У ХІХ столітті Сутиски належали Олександру Беккерту, у якого маєток придбав відставний полковник граф Дмитро Гейден. Дмитро Феодорович...

Селище (колишній Черленків) – село поруч з містом Гнівань всього в десяти кілометрах від Вінниці. Відомо завдяки руїнам Черленківського замку, одна з башт якого гордо підвищується над крутим берегом Південного Бугу. Хоча Черленків вперше згадується у 1620 році, історики датують його виникнення XIII ст. Неподалік від поселення проходив Кучманський шлях і була розташована переправа через Південний Буг. У другій половині XIV століття литовські князі Коріатовичі побудували ту дерев’яну фортецю. Замок існував тут і в часи утвердження на подільських землях Речі Посполитої, і був одним з найважливіших оборонних пунктів на її східному кордоні. У...

Якщо ви полюбляєте тевтонські замки і всілякі північноготичні костели, і по якимось причинам не можете поїхати до Гданська чи Мальборка, то сміливо їдьте у Гнівань, що поруч з Вінницею. Така собі українська "Пруссія в мініатюрі". Це, звичайно, жарти. Гніваню до Гданська далеко, як бо неба рачки. Але вже якщо опинилися в подільській глухомані між Вінницею і Жмеринкою, гніванський костел Св. Юзефа треба оглянути. Перша письмова згадка про Гнівань походить з 1629 року. Аж до кінця ХІХ століття це було нікому невідоме село, яке навіть не мало свого храму. Його дивна назва, вочевидь, пов'язана з гнівливістю місцевих мешканців. Історія...

Щоб побачити стару Ригу в комплексі, достатньо перейти міст через Даугаву і пройтися по дамбі на протилежному березі. Звідти все ризьке середмістя – як на долоні. Йди досить довго: Даугава в Ризі така ж широка, як Дніпро в Києві чи Дніпропетровську. Але я ходив туди і назад тричі, бо виді звідти дійсно заворожують. Протягом дня погода змінювалася декілька разів: спочатку хмари, потім – туман і, нарешті, сонечко. Всю цю динаміку можна побачити далі.  

В Маслиницю попасти не так просто. В село, що розташоване на західному узбережжі острова Шолта, пороми не ходять. Щоб попасти сюди своїм ходом, треба зі Спліта плити поромом до містечка Рогач (острів Шолта), а звіти вже – автобусом до Маслиниці. Ми ж опали сюди простіше – під час адріатичного круїзу з Трогіра. Для чого плити в Маслиницю? Щоб побачити бароковий замок, провінційну народну хорватську архітектуру, вузенькі вулиці, мальовничу бухту, соснові лиси і зворушливі види архіпелагу з семи островів. Ще у V – VI століттях на острові Шолта збудували перший храм, навколо якого розбудували монастир бенедиктином. Руїни кляштору і сьогодні...

Село Котюжани, відоме завдяки добре збереженому палацу вдови відставного генерала Катерини Цениної, зручно оглядати, ідучи з Шаргорода у бік Мурованих Курилівців. Це подільське село розташоване уздовж глибокої лощини на річці Лядова. Про давнє минуле села мені не вдалося знайти жодної інформації. Відомо, що у 1885 році тут існувала панська садиба з одноповерховим садибним будинком. На початку ХХ століття маєток в Котюжанах придбав відставний генерал на прізвище Ценін. У 1910 році резиденцію було спалено під час селянських заворушень. а у 1912 році вдова померлого генерала Катерина Ценіна відбудувала спалений палац за проектом відомого на...

Дійшла черга до найцікавішої частини розповіді про Ригу – середньовічні і модернові кам’яниці, та інші архітектурні цікавинки Латвійської столиці. Рига, безумовно, значно поступаються Таллінну в частині збереження середньовічного обличчя: війни більше не пощадили її. Велика частина кам’яниць була відновлена вже в часи незалежності. Менше з тим, історичний центр Риги викликав в мене неабияку зацікавленість. «Три брати» - найстаріші збережені у первісному вигляді кам’яниці Риги. Ці три будинки по вулиці Маза Пилс (Мала Замкова). Являють собою зразок житлової архітектури середньовічної Риги. Найстарший із «братів» - крайній правий, був...

Сьогодні покажу вам зовсім маленький куточок Риги – Ратушну площу. Головні будівлі майдану – будинок Чорноголових і Ратуша – далеко не оригінали. Знищені в часи Другої світової війни, вони були майстерно відбудовані у Роки Незалежності.  Будинок Чорноголових (нім. Das Schwarzhäupterhaus, латиш. Melngalvjunams) – найвизначніша кам’яниця Старої Риги, пам'ятник архітектури XIV століття, що знаходиться на Ратушній площі. Побудований у часи Лівонського ордена (1330 - 1353). Вперше згадується у 1334 році, як новий будинок Великої гільдії. Наприкінці XV століття був переданий в оренду Братству Чорноголових, а в 1713 році (по інших джерелах - в...

Неймовірно гарне місце на березі Південного Бугу, що лежить в 19 кілометрах на південний захід від Немирова. Не дарма під час турецького володіння краєм молдавський воєвода обрав для своєї резиденції на Правобережній Україні саме Печеру, як найпривабливіше місце на Східному Поділлі. З тих далеких часів до мальовничої природи Печери додалися ще й багато пам'яток архітектури - культових, житлових, промислових. Південний Буг тут затиснутий з обох боків скелями і утворює каскад порогів. Назва поселення виправдує себе: існування тут печер підтвердили археологічні розкопки М. Артимонова, проведені у 1947 - 48 роках. Тоді ж на території сучасної...

В ці надзвичайно морозні дні все частіше згадується літо. От і вирішив сьогодні згадати про літню Далмацію, тепле море, високі Балканські гори і минулорічний круїз Адріатикою. Перебуваючи тиждень у Хорватії, один повний день при присвятили плаванню Адріатичним морем біля берегів Маріни - Трогіра - Спліта з заїздом на острови. Задоволення, маю відмітити, виявилося дуже дешевим, порівняно з баснословними хорватськими цінами на продукти харчування і транспорт. Поїздка нам обійшлася приблизно стільки с грошей, скільки б пішло на відвідання ресторану з порцією смаженої риби і стаканом вина. Під час круїзу ми не лише побачили фантастичне узбережжя...

Тулиголове - одне з загублених і маловідомих сіл Львівщини, яке приховує в собі багато таємниць. Щоправда, мало хто про ті таємниці знає, на то вони таємниці. Не знаю, чи ходять сюди автобуси. Але, якщо навіть не ходять, то заради того, щоб відкрити для себе нове і незвичайне, варто пройтися декілька кілометрів пішки від Комарно через Переможне. Пам'яток в сели три: шикарний неоренесансний палац (будівництво якого приписують австрійським геніям Фельнеру і Гельмеру), костел 1600 року та цвинтарна капличка з похованнями власників села. Вважається, що поселення з назвою Тулиголове на річці Лукача утворилося на початку XVI ст. (перша згадка...