Падуя

Падуя – друге італійське місто після Венеції, яке ми відвідали. Порівнювати два міста – справа невдячна. І не тому, що одне з них краще на інше. Вони зовсім інші. Між ними – якихось 30 кілометрів, а складається таке враження, що вони - в інших країнах. Падуя відрізняється від Венеції усім: архітектурою, атмосферою і, головне цінами. Тут можна поїсти в самому центрі за 8 доларів на двох, і купити шмотки рази в три дешевше, ніж у нас. Навіть не знаю, що мені більше сподобалося: Венеція чи Падуя. Обидві прекрасні! Отже, будете в Венеції – обов’язково з’їздіть в Падую!

Про Падую я багато розповідати не буду. По-перше, я не проникнутий великим пієтетом до південоєвропейських країн (уж вибачте, я більше люблю центрально-північну європейську смугу), хоч і отримав величезне задоволення від Італії. А по-друге, я елементарно не маю на то часу. Так що насолоджуйтесь фотографіями і невеликими коментарями до них :)

Крізь міську браму входимо до Старого міста:

Вулицями Падуї дуже зручно ходити: криті галереї будинків надійно захищають від пекучого сонця: 

Один з центральних майданів міста - Piazza Garibaldi (площа Гарібальді):

Значно більш цікавим майданом Падуї є площа Сеньйорів, на яким кипить промтоварний і сувенірний ринок. На площі стоїть гарні будівля, яку запросто можна прийняти за ратушу. Але, знайомство з ратушею – ще попереду. Перед нами ж – палаццо Capitaniato – колишня резиденція венеціанських губернаторів. Будівлю з шикарним годинником за проектом архітектора з Верони Джованні Марія Фальконетто було завершено у 1532 році.

Поруч, на цій же самій площі Сеньйорів, стоїть класицистична лоджія "Gran Guardia":

Ще одна лоджія на площі Сеньйорів: 

Цікаве палаццо поруч з площею Сеньйорів: 

Собор Падуї, або катедральний костел Успіння Діви Марії носить почесний статус малої базиліки (головна базиліка – це костел св. Антонія Падуанського, з яким ми познайомимося пізніше. Сучасна будівля – вже третя на цьому місці. Перша була побудовано в IV столітті після публікації Міланського едикту і була зруйнована землетрусом в 1117 році. Собор був наново відбудований в романському стилі. DBbjm.jpg 0CLgF.jpg

Монастирська брама

:

Лоджія на Катердальній площі:

0SnuM.jpg

Центром міста служать площа Трав і площа Фруктів, на яких здавна розміщується падуанський ринок. Ці площі розділені палацом делла Раджионе, який був місцем засідань міського суду.

Усередині палаццо розміщується чималих розмірів зала, що служила місцем міських зборів. Особливий інтерес представляють фрески XV ст. на астрологічні сюжети.

До нього примикає палаццо дель Муничипіо (XVI століття, сильно перебудована в 1904 році):

Площа Трав:

Міську ратушу іноді називають палацом Мороні:

Поруд з нею – одна з найкрасивіших будівель Падуї – кафе Pedrocchi, яке збудував у 1831 роціархітектор Giuseppe Jappelli в неокласичному стилі з єгиптянським впливом. Пізніше будівлю було перебудовано в неоготичному стилі.

На ратушній площі:

Палаццо поблизу ратушної площі:

Падуанський університет було засновано ще у першій половині XIII століття. У 1592 році тут викладав сам Галілео Галілей. Для туриста університет може бути цікавим тим, що в його дворі розташований безкоштовний туалет (рідка річ для Італії).

Один з найстаріших корпусів університету розташований в палаці Бо. 

Ще 2 культових споруди центра Падуї: Каплиця Scrovegni:

Церква Emeritani:

На черзі – головна пам’ятка Падуї – костел св. Антонія Падуанського, а також одна з найгарніших площ Європи - Прато-делла-Валле.

Найгарніший храм міста і один з найграндіозніших соборів Італії, базиліка Святого Антонія Падуанського, розташований трохи в бік від центру на площі дель Санто з мідною кінною статуєю венеціанського кондотьера Гаттамелата роботи Донателло, 1453 р. Храм є головним центром шанування св. Антонія Падуанського, а також найбільша за розмірами і числі паломників культовою спорудою Падуї, хоча і не соборним.

Будівництво храму почалося через 19 років після смерті святого, в 1235 році, і тривало 66 років. При цьому в церкву була вбудована т. н. капела темної Мадонни, в якій був похований св. Антоній. Розписував храм Альтик’єро.

Костел є тринавною базилікою 195 м довжини з 7 куполами (перший збудовано в 1235 році). На фасаді - фреска Мантен’ї, у лівій частині каплиця дель Санто - прекрасний витвір епохи Відродження (1500-1533 роки) з мармуровими барельєфами Антоніо і Тулліо Ломбарде і Сансовино.

У своєму нинішньому стані базиліка є досить еклектичною, увібравши в себе спадщину декількох будівельних етапів: від готичного інтер'єру первинного храму до барочної капели реліквій, побудованої одним з учнів Берніні. За зразком венеціанського Сан-Марко собор увінчаний п'ятьма широкими куполами, запозиченими італійцями з репертуару візантійської архітектури. До куполів прибудовані дзвінички, що нагадують мінарети.

До південного трансепту базиліки прилягає каплиця Сан Джорджіо (1377 рік), прикрашена фресками тих же художників, і знаменита ораторія Скуола дель Санто 1460 р. з 16 фресками Тіциана і його учнів, що зображують легенду про св. Антонія.

Панорама площі, на якій розташувалася базиліка:

Падуанський трамвай. Його особливість в тому, що він має лише одну колію:

Направляємося від собору у бік площі Прато делла Валле:

Вілла на розі площі:

Більшість невеликих італійських міст тісно забудовані і зберігають середньовічну і маловиразну забудову, обмежену старими фортечними мурами. Падуя давно вийшла за межі міських мурів, а центром спілкування зроблено Прато делла Валле, або просто Прато. Це один з найбільших майданів серед західноєвропейських міст, перетворений на садок і велетенський газон. Його кордони створюють канал і подвійне коло набережних, рясно прикрашених скульптурами. Це зробило Прато несхожим з жодним великим майданом інших міст, включаючи український Харків, Париж, Мадрид тощо.

У римську епоху на місці сучасної Прато-делла-Валле розташовувався імператорський театр на 6400 глядачів і Марсове поле. Руїни театру були розібрані в ранньому середньовіччі на будівництво інших будівель. З 1257 року на площі проводилися скачки на згадку про вигнання тирана Еццелино III та Романо. Крім того площа використовувалася для ярмарків, яким втім заважала сильна заболоченість території.

Панорама площі:

На Прато виходить базиліка Санта-Джустина, що належить до числа найбільших храмів Італії. Її довжина - 122 метри, ширина - 82 метри. Вірянами шануються мощі декількох святих, що зберігаються у базиліці, - євангеліста Луки, Юстіни Падуанскої, Просдоція і ряд інших. Спочатку базиліка відігравала роль монастирської церкви при однойменному абатстві бенедиктинців, в 1810 році монастир був закритий Наполеоном. У 1919 році монастир був відкритий знову, крім того після другої світової війни в монастирі розмістилася державна бібліотека Санта-Джустина.

Коментарі

Доволі приємне місто! Чекаємо на Антонія Падуанського :)
Антошка буде ближче до вечора :)
добре, що не через місяць :)
Вже є :)
Вже дивлюсь :)