No name

У 1530 році Синявські отримали у власність Бережани і збудували замок. Пізніше, в двох кілометрах від міста магнати облаштували собі резиденцію. Місце вибрали по-справжньому райське: серед мальовничих опільських пагорбів в оточенні дрімучих лісів. І назва місцевості була і є відповідною – РАЙ. Достеменно невідомо, коли Синявські збудували в Раю свій перший мисливський будиночок, але відомо, що він був дерев’яним, а від його багатства впадали у захват перші особи держав. Тут бували і московський імператор Петро І разом з Іваном Мазепою, і ватажок угорського антигабсбургзького повстання Ференц Ракоци, поети Богдан Лепкий і Маркіян Шашкевич...

Частина 1: трохи історії і вечір над ставом Отже, як я і писав раніше, 1530 року польський король Сигізмунд І надає Бережанам Магдебурзьке право і передає місто роду магнатів Синявських, які володіють Бережанами упродовж майже двоста років. Першим власником міста став воєвода руський і великий коронний гетьман Микола Синявський – онук засновника династії Рафаїла Грановського. Синявський, що отримав місто за численні військові та загальнополітичні досягнення, переїжджає до Бережан з Синяви (пізніша назва поселення - Соколівка, Жидачівський район Львівської області) і влаштовує тут свою резиденцію. З метою оборони міста у 1534 році...

Чесники, найдавніше село Рогатинщини, веде cвій відлік з 1368 року і нараховує сьогодні 777 мешканців. Знаходиться на схід від Рогатина у напрямку Бережан ліворуч від траси. Заїхати сюди треба обов’язково, щоб подивитися найяскравіший зразок маленького архаїчного оборонного храму – Вознесенської (за іншими даними – Миколаївської церкви). Щоб побачити це диво, доведеться звернути з траси ліворуч і проїхати майже через все село. Але це ще не гарантує, що храм ви так просто знайдете. Питайте у місцевих мешканців. Деякі з них все ж таки чули про існування старої церкви в їхньому селі. Скоріш за все, частину дороги доведеться пройти пішки, бо...

Садиба в Приозерному – найкращій палацовий комплекс, що довелося побачити мені в цьому році. Відкриття стало можливим завдяки nick-coll, який спекотним червневим вечором буквально притягнув мене сюди разом з моєю «Дачією» з Рогатина, за що я йому і досі вдячний. Село знайти не так просто. Мало того, що воно зовсім маленьке – 460 мешканців, та ще й дорога до нього така заплутана, що без nick-coll топографічної мапи не розберешся. Спробую пояснити: з Рогатина їдемо у бік Ходорова (Стрию). За селом буде поворот праворуч (вказівник чи то на Помонята, чи то на Долиняни). За залізничним переїздом дорога (біля станції Помонята) дорога повертає...

У порівнянні з більшістю галицьких міст Бурштин – не занадто старий. Йому «всього» 455 років. Перша згадка про Бурштин відноситься до 1554 року. Одні з перших власників міста – магнати Чарторійські за допомогою італійських майстрів збудували в Бурштині дерев’яний замок, якій в середині XVIII століття розібрав новий власник міста П.Беное, побудувавши замість нього новий мурований. Але й новий простояв недовго: на початку ХІХ століття нові господарі Бурштина Скрабеки збудували на його місці родовий палац з валом і ровом навколо. Палац прикрашали колони з капітелями, навколо було закладено дендропарк з рідкісними видами чагарників та дерев, а...

Храм Святого Пантелеймона у селі Шевченкове є найстарішим і єдиним із збережених храмів Галицько-Волинського князівства і тому являє собою неабияку архітектурну і історичну цінність. Село Шевченкове (колишній Станіслав) знаходиться в 7 кілометрах на захід від Галича у місті впадіння до Дністра річки Лімниці. Тут, на Виноградній горі у 1194 році князь Роман Мстиславович спорудив величний храм – один з найкращих взірцев храму в давньоруському стилі. Освятили церкву на честь Святого Пантелеймона. Пантелеймон – духовне ім’я київського князя Ізяслава – діда фундатора храму. У другій половині ХІІІ століття Галич втратив столичний статус і храм...

Галич – маленьке (7 тис. мешканців) і затишне місто при впадінні річки Лукви у Дністер. А колись це була столиця одного з найбільших давньоруських князівств і одним з найвеличніших міст на теренах сьогоднішньою західної України. В наші дні від колишньої величі залишилося небагато, але Галич і сьогодні закохує в себе з першого погляду і надовго залишає найприємніші враження. Галич веде свій відлік з кінця ІХ століття. У Х столітті галицькі землі входять до складу Київської Русі, але після Любецького з'їзду князів у 1097 році Галицьке князівство становиться самостійним. В 1141 році Галич становиться столицею князівства і зберігає цей титул до...

Коли ми говоримо про давній Галич, столицю Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств, ми маємо на увазі не сучасне місто Галич, а саме село Крилос Галицького району. Саме тут, у Крилосі, розташована більшість пам’яток археології, архітектури та історії літописної столиці, які разом з історичним центром Галича, галицьким замком, музеєм-скансеном в Крилосі, Пантелеїмоновським храмом у Шевченковому та костелом кармелітів у Більшівцях утворюють національний заповідник «Древній Галич». Місто короля Данила Галицького дало назву цілому регіонові України - Галичині. Власне тут був один із наймогутніших осередків нашої державності, тут...

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття розташований поблизу села Крилос при трасі Івано-Франківськ – Галич – Рогатин. Орієнтир – скульптура «Меч і Рало». В скансені зібрано предмети народної архітектури (переважно, дерев’яної) з чотирьох етнографічних областей Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщині та Опілля. Карта музею тут 1. Перша етнографічна область, Покуття, представлене у скансені олійнею та покутською хатою. Олійня – типово господарська споруда збудована наприкінці ХІХ століття і перевезена з села Олешня Тлумацького району. Начиння Олійні: Покутська хата з села Торговиця Городенківського району (кін. ХІХ – поч...

Частина 1: Китайгород Частина 2: Петриківка Хутір Галушківка (сучасна територія села Гречане Петриківського району) заснований наприкінці XVII століття козаками, що селилися на території Дикого Поля. Спочатку поселення входило до Самарської паланки. Пізніше, з середини XVIIІ століття – до Протовчанської паланки Запорізької Січі. Ідея створення в околицях Петриківки музею просто неба «Козацький хутір» вітає в повітрі з 1991 року, коли етнографічна експедиція «Чумацькими шляхами» під керівництвом Василя Скуратівського досліджувала на території колишньої Протовчанської паланки архітектуру, народний одяг і тканини, лікарські рослини, фольклор,...

Частина 1: Китайгород Для більшості українців Петриківка – це, передусім, центр «Петриківського розпису» - унікального явища українського і світового народного мистецтва. Це дійсно так і про це багато пишуть і говорять. До речі, стаття «Петриківський дивосвіт» про Петриківку, петриківський розпис та центр народний промислів авторства Юлії Рацибарської (sestra_yuliya) зайняла третє почесне місце в конкурсі „Україна-гід” від Інтернет-порталу «Новинар». Ми ж з вами сьогодні зупинимося на історії Петриківки, її небагаточислених архітектурних пам’ятках та архітектурі сільського житла селища та його околиць. Назву селища Петриківка пов'язують...

Починаючи з 1767 року землі по течії рік Протовчі і Орілі займала Протовчанська паланка - адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового. На території паланки містилось близько тисячі зимівників та кількадесят великих козацьких слобод. Це – сучасні поселення Петриківка, Китайгород, Могилів, Гречане, Галушківка, Студіївка, Шульгівка. На території колишньої козацької паланки збереглися 4 пам’ятки архітектури національного значення (3 унікальні церкви в Китайгороді та 1 в Петриківці), а також безліч мальовничих хат-мазанок під солом’яними стріхами. Розбудовується музей-скансен «Козацький хутір». Китайгород –...