No name

Давно мріяв провести День народження у своєму улюбленому місті з коханою і дітьми, яких не бачив майже півроку. Щойно повернувшись з першого вдалого експериментального туру на Дністер і Поділля, взяв на декілька днів відпустку і поїхав у Чернівці. По дорозі вирішив зупинитися в декількох місцях на Житомирщині, в які давно хотів потрапити. Виїхав в Києва рівно о 5 годині, як тільки завершилася комендантська година.   Дениші - руїни палацу Терещенків Ранок, 6:45, і в мене перша зупинка у житомирському Поліссі. У селі Дениші на березі річки Тетерів стоїть руїною палац цукрозаводчиків Терещенків. Його звели у 1910 - 1913 роках за проектом...

Село Дениші розташоване на захід від Житомира на березі річки Тетерів. Скелясті береги річки приваблюють скелелазів. Поруч, на березі річки є Тригірський монастир. У самому селі стоїть руїною палац цукрозаводчиків Терещенків. Його звели у 1910 - 1913 роках за проектом архітектора Павла Голандського у стилі італійського ренесансу. Від палацу частково збереглася вежа з гвинтовими сходами та західний фасад. На фасаді є трохи архітектурних прикрас: ніші для статуй, пілястри, портики. Найцікавіше, що збереглося - це ліпнина на фасаді з рослинними орнаментами. Річка Тетерів біля Денишів:

Майже за півтора року війни я не провів жодного авторського туру ні закордон, ні по Україні. Хоча до того організував 20 авторських подорожей у багато екзотичних країн Африки, Південної Америки, Азії.  Хоча усі півтори роки я намагався щомісяця подорожувати Україною, бажання продовжувати організовувати тури не було. Я був зайнятий іншими речами, далекими від моєї довоєнної діяльності. І, чесно кажучи, вже ніколи не планував відновлювати групові авторські подорожі.  Але все змінилося на початку літа. Ми з друзями відправилися на 3 дні досліджувати Південне Поділля. На цей раз все побачене зовсім відрізнялося від того, що бачив в Україні до...

Хочу поділитися простим і надихаючим інструментом, який я веду починаючи з 2020 року. Він називається “Щоденник успіху” і являє собою звичайний текстовий Google Doc. Туди я щовечора записую від 3+ значущих речей, які мені вдалося зробити цього дня.   Для чого це? Ну ви самі знаєте, що більшість планів, які ми собі понаписували, не виконуються. А якщо і виконуються, то 80% з них не дає результатів (закон Парето ніхто не відміняв).  І ось тут приходить на допомогу цей простий інструмент. Ось як він працює: 1. Записуємо від 3 і більше речей, які нам вдалося зробити цього дня. Вони у будь-якому разі є. Крім дій, це може бути вчинок, подія, нова...

Винна гора (Вайнберг) - історична частина Чернівців, відома ще з часів Австрії. Перші панорами міста звідси з'явилися, як тільки фото-мистецтво почало набирати оберти. Зараз її важко назвати "горою" чи "гіркою". Зараз це край перед обривом, який постійно руйнується. Проте, гарні види всього історичного середмістя Чернівців тут ще можна побачити. Серед чернівчан ця місцевість відома, як "оглядовий майданчик Аврора". Як дістатися? Їдемо або йдемо вулицею Руською від центру. Проходимо "п'яну" Миколаївську церкву, переходимо міст над залізницею. За нею ліворуч повертаємо на вул. Зелену, яка через стихійний базар веде до історичного цвинтаря. На...

Маленьке село Отроків, що в Новоушицькому районі Хмельницької області, було другим за значимістю після Миньківців поселенням самопроголошеної Миньковецької держави. Саме тут знаходилася резиденція її правителя Ігнація Сцибор-Мархоцького - знаменитого дивака XVIII - XIX століть. Замок Мархоцького разом з баштами, господарськими приміщеннями та форумом частково зберігся до наших днів. Крім нього, в Отрокові збереглася Триумфальна арка, через яку здійснювався в'їзд до резиденції, та природні романтичні гроти в долині річки Ушиці. Друзі, запрошую підписуватися на мій телеграм-канал. Так ви будете оперативно дізнаватися про нові пости на сайті...

Війна ввела нас у стрес, в якому кожний з нас перебуває майже півтора роки. Багато хто з нас не планує майбутнє, бо не бачить його. Ми відкладаємо важливі рішення на час, коли закінчиться війна. Чекаємо її закінчення, а вона не закінчується. У той той же час є люди, які навпаки переусвідомили своє життя, змогли знайти себе в ньому, розпочали нові справи і стали більш успішними, ніж були до війни.  У цій статті я спробую на основі свого досвіду за час війни розібратися, яки мені вдалося виходити зі стресу, продовжувати жити, удосконалюватися и бути в ресурсі. І, звичайно, поділитися цим досвідом з вами. Ми перебуваємо у стресі, бо не бачимо...

Те, що здоров'я - це так само важливо в житті, як і кар'єра, фінанси, відносини, особисте зростання, родина, відпочинок, духовність, я зрозумів зовсім нещодавно, буквально 2 - 3 роки тому. Я просто ніколи над цим не задумувався. Вперше про "колесо життєвого балансу" я випадково дізнався у 2020 році. Коли вирішив проаналізувати своє "колесо", то виявив, що в мене є результати і системне зростання в усіх сферах. В усіх, крім здоров'я. Чому? Я про не ніколи не замислювався. Я щодня займався своїм розвитком, роботою, родиною, з головою поринав у своє хобі - подорожі, але ніколи не думав про здоров'я. І не тому, що мене особливо нічого не...

Це була найбільш довгоочікувана подорож Україною під час війни. Поділля я давно об'їздив уздовж і поперек. Але залишався один з недосліджених куточків: невеличка смуга півдня Хмельницької області між Кам'янцем-Подільським та Бакотою. Так сталося, що цей регіон виявився чи не найцікавішим на Поділлі. Дністер  неповторний на всьому своєму шляху. Але річки, які в нього впадають - Смотрич, Тернава, Ушиця, Студениця - утворюють просто неймовірні каньйони та меандри, які іноді надують норвезькі фіорди. Маршрут був такий: Кам'янець-Подільський - Китайгород - Бакота - Гораївка - Субіч - Калачківці - Панівці - Цвіклівці Другі - Кармалюкова гора -...

Одного літнього дня пощастило прокатитися корабликом по Дністру від Врублівців до гірла Студениці. Напевно, це - наймальовничіша ділянка Дністровського водосховища. Тут над берегами Дністра нависають дивовижні скельні останці і стінки, які переносять мандрівника кудись в Юту чи Аризону, і на декілька годин ти просто забуваєш, що знаходишся в рідній Україні, на межі Поділля і Бессарабії.

Поділля (особливо на півдні) заворожує своїми каньйонами, скелями, міні-фіордами, меандрами і гірськими пейзажами. Хоча "гори" тут - не зовсім гори. До Карпат вони жодного відношення не мають. Насправді Товтри - це кораловий риф давнього Сарматського моря. Вони мають органічне походження, тобто складаються з колишніх живих організмів. Товтри починаються на 10-15 кілометрів на північ від Кам'янця-Подільського і тягнуться аж до району Сатанова. Але найвищі і найпривабливіші - зовсім поруч з Кам'янцем. І найфотогенічніша товтра - це Кармалюкова гора біля села Привороття Друге. Рухаємося трасою на північ від Кам'янця. У селі Гуменці починається...

Це зовсім поруч з Кам’янцем: якихось 5 – 7 кілометрів. Якщо вже приїхали до столиці Поділля, то у Панівці треба з’їздити обов’язково! Можна бусіком, яких ходить сюди декілька раз на день, або пішки. Що дивитися? Руїни замку Потоцьких та залишки споруд кальвіністів, для яких Панівці були притулком у кінці XVI – на початку XVII століття: колегіуму і кірхи. А ще, недобудований залізничний міст-примару, пілони якого піднімається над каньйоном Смотрича. Ну і, звичайно, сам каньйон і навколишні сільські ландшафти. Особливо заворожуюче це все виглядає зранку і в осінньому тумані. Те ж саме, але невесні: Сучасне село Панівці утворилося у 1967...