Сокиряни

Змушений констатувати, що місто СОКИРЯНИ (9,9 тис. мешканців), нажаль, є найНЕцікавішим райцентром Чернівецької області. Перша згадка про поселення датується 1666 роком, а сама його назва овіяна легендами про «сокирян» чи «сокиринців» - людей, які рятуючись від турецького поневолення, прийшли у дністровські ліси. Втікачі почали розчищати хащі і ставити хати взруб. Робили це за допомогою сокири. Стук сокир було чутно задалеко, і ті, хто його чув, казали: «Це сокиринці поселення будують». Щоправда, до 1944 році поселення носило трохи іншу назву – Секуряни.

До Першої світової Секуряни мали статус волосного центру Хотинського повіту. Ось як описується поселення в Енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона (Пєтєрбург, 1890—1907): «Секуряни (Секурени, Сикурени) – містечко Бессарабської губернії, Хотинського повіту, у 80 верстах від повітового міста, біля річки Валятуркулай. Населено головним чином царанами. На скелястих берегах місцевих балок, що впадають у Дністер, знаходяться старовинні печерні храми. Жителів - 3164, 2 православних церкви, 7 єврейських молитовних будинків, школа, цегельний завод, ґуральня; багато лавок».

Сьогодні в Сокирянах так само 2 православних церкви, але залишилося жодної єврейської божниці: майже всі місцеві юдеї були знищені нацистами у 1941-му… Ніяких старожитностей в місті більше на залишилося. Проте сюди варто приїхати заради того, щоб подивитися на життя звичайного бессарабського містечка.