Санкт-Гоарсгаузен

29.01.2016

Санкт-Гоарсгаузен - маленьке містечко на правому березі Рейну, яке фактично складається з однієї вулиці, яка проходить уздовж річки. Над містечком височіє аж два замки Романтичного Рейну - Катц ("кіт") і Мауз ("миша"). На протилежному березі Рейну в Санкт-Гоарі стоїть ще один замок Райнфельц - найбільший з замків Рейну. Вище за течією Рейну на містом над рікою нависає овіяна легендами романтична скеля Лорелей. Санкт- Гоарcгаузен вперше згадується в документах на початку 13-го століття, але вчені вважають, що він був заснований набагато раніше, ще в 6-м столітті, коли аквітанський відлюдник Гоар (згодом Святий Гоар) оселився на протилежному березі річки, в нинішньому місті-близнюку Санк-Гоаре, що також дістав назву по імені святого.

У 1284 році це невелике рибальське село перейшло у володіння знатних і впливових графів Катценельбогенів і в 1324 році отримало статус міста з населенням всього 200 чоловік. Тоді було збудовано міську стіну завдовжки 230 метрів і заввишки 11 метрів , від якої до нашого часу дошли тільки дві вежі - східна, прямокутна, і кругла "торгова". Остання була побудована на нестабільному ґрунті, намитому лісовим струмком, через що вона з часом нахилилася. Таким чином у Санкт-Гоарсгаузені з'явилася своя "Пізанська вежа". Максимальне її відхилення від вертикалі складає вже 63 см.

Близько 1360-го року граф Вільгельм II фон Катценельнбоген почав будівництво замку, що отримав довге ім'я його засновника, пізнє спрощене і перероблене просто в Катц ("кішка"). Побудований на схилі пагорба, замок призначався для охорони міста, що знаходилося у володінні цього знатного роду. Разом з розташованою навпроти, на іншому березі Рейну, фортецею Рейнфелз (Rheinfels), що спочатку належала також роду Катценельнбогенів, цей замок утворив потужну оборонну систему.

З трьох сторін замок оточений скелями. З четвертої, найбільш беззахисної, був видовбаний глибокий рів з підвісним мостом, який міг бути підірваний у разі нападу. До винаходу вогнепальної зброї замок вважався неприступним. Звідси здалека були видні кораблі, які огинали скелю Лорелей, що дозволяло власникам успішно стягувати мито з судів, що проходили, що складало, очевидно, чималу частину їх доходу.

Замок, що успішно протистояв французьким військам Людовика XIV в 1689 році, втратив минулу славу в 1806-му році, коли був підірваний за наказом Наполеона. Після закінчення війни руїни змінили декілька власників і в проміжку між 1896 і 1899 рр. замок був знову відбудований на первинному фундаменті. Новий вигляд замку дещо втратив середньовічну чарівність - в ті часи поняття "реставрація" було відсутнє як таке і про збереження старих форм піклувалися мало - але проте виглядає дуже велично. З первинних будівель збереглися тільки кругла 45-метрова центральна вежа, частина зовнішніх оборонних укріплень і каплиця у внутрішньому дворі. У 20-му столітті були зруйновані старі склепінчасті каземати і на їхньому місці зведена сучасна будівля. Зараз замок перебуває в приватній власності.

Неподалік, на тому ж березі Рейну, нижче за течею розташований замок Мауз ("миша"), відокремлений від "Кішки" глибокою ущелиною із струмком, що протікає по дну. Закінчений в 1388 році, архієпископський замок дістав назву Турнберг (Thurnberg), але ім'я це було незабаром забуте. Легенда свідчить, що войовничі сусіди Катценельнбогени, поглядаючи з висоти своєї 45-метрової вежі в центрі Кішки на невеликий замок супротивника, в кепкування назвали його Мишею. Назва прижилася і дійшла в цьому виді до наших днів.

За Санкт-Гоаргаузеном Рейн робить крутий поворот за скелею Лорелей. Це - овіяна романтичними легендами скеля на східному березі Рейну, розташована в найвужчому місці русла на території Німеччини. Сильна течія і скелястий берег свого часу призводили до того, що тут розбивалися безліч човнів. Тому Лорелея — це також ім'я однієї із Дів Рейну, які прекрасним співом заманювали мореплавців на скелі, як сирени в давньогрецькій міфології.