Колочавська вузькоколійка в горах Закарпаття

Вузькоколійних залізниць на Закарпатті ще до 80-х років минулого століття було багато. Загальна їх довжина становила приблизно 1500 кілометрів. Побудовані вони були за часів Австрійської імперії наприкінці ХІХ - початку ХХ століття. Шляхи вузькоколійок пролягали з долини уздовж русел річок у гори. Переважна частина залізниць слугувала для перевезення лісу та лісоматеріалів. Але частини мала пасажирське сполучення.

У 70-80 роки ХХ століття майже усі вони буди розібрані. До сьогодні продовжує діяти Боржавська вузькоколійка Виноградів - Хмільник - Іршава з відгалуженням від Хмільника на Берегове, де розташоване депо. До війни 2022 року між Виноградовим та Хмільником залишалося навіть пасажирське сполучення. Але с початком повномасштабної російської агресії пасажирські перевезення на усіх вузькоколійках України припинилися. Про Боржавську вузькоколійку я нещодавно розповідав.

Вузькоколійна залізниця, яку я покажу сьогодні, пролягала уздовж річки Тересва. Вона починалася у містечку Тересва, тягнулася до Усть-Чорної, а далі розгалужувалася на декілька напрямків, які тягнулися до тартаків у горах. Одна з них вела через села Німецька Мокра та Руська Мокра до Колочави. Залізниця сильно постраждала під час повені 1998 року. До 2003 року її майже повністю розібрали. Тепер вона присутня лише маленькою ділянкою близько 200-300 метрів на території села Колочава.

Частина залізниці у вигляді колій, вагонів та дрезин зберіглася біля села Лопухово Тячівського району. У 2008 році їх було перевезено на територію села Колочава.

У 2009 році на території музею-скансену "Старе село" у Колочаві відкрити перший і єдиний на Закарпатті Музей вузькоколійки. Він складається з паровоза, 10 вагонів, семафору, павільйону залізничної станції та декількох дрезин. 

Вузькоколійна колія у селі Колочава за межами музею-скансену:

На території Колочави, начебто, знаходилася станція Чертежик на честь гірського масиву поблизу села. На території музею відновлено її павільйон:

Паровоз Гр-286 виготовлено у 1951 році на заводі імені Карла Маркса (LKM) в Бабельсберзі (Німеччина). Паровоз Гр-286 працював до 1973 року, потім зберігався у паровозному депо у селі Хмільник, що на Берегівщині. 

До 2008 року експлуатувався на Боржавській вузькоколійці, поки не був викуплений приватним підприємцем для встановлення в музеї с. Колочава.

Є угорські та чеські дерев'яні та металеві вагони:

І є один радянський товарний вагон:

Три чеських дерев'яні пасажирські вагони:

В одному з вагонів відновлено інтер'єри та влаштовано невеликий музей:

Гасові ліхтарі:

Радянська символіка:

Угорський вагон:

Ще один пасажирській вагон, мабуть теж угорський:

Інтер'єр вагону добре зберігся. Можна зайти всередину і посидіти на дерев'яних сидіннях:

Зчіпка вагонів:

Семафор:

Крім паровозу та вагонів на території залізниці-музею є декілька дрезин. Серед них є дуже кумедні.

Волга-21, перероблена на дрезину. На таких любили їздити місцеві керівники залізниць.

Волга-дрезина зсередини:

Санітарна мотодрезина СМД-1:

Колія веде чи до складу, чи до навантажувальної платформи, де ще є декілька прикольних експонатів.

Снігоприбиральний ГАЗ на залізничних колесах:

А ззаду виглядає, як вагон для перевезення худоби:

Ще якась дрезина невідомого призначення:

Санки? Цікаво, яке відношення вони мають до залізниці?

Вагончик, що належав лісорубу Івану Чусу:

До війни планувалося відновити колію довжиною 1000 метрів, щоб на цьому вагончику возити вузькоколійкою по селу усіх охочих. Зараз перспектива цієї ініціативи невідома...