Подорож в альпійську казку

Щойно повернувся з альпійського раю. Плануючи кожну подорож я завжди робив так, що вона була цікавіше попередньої. Повернувшись минулого разу з Франції, я не думав, що на світі існує щось крутіше за беффруа, полум’яніючу готику та замки Луари. Так само думав і після подорожі до Гданська та Помор’я. Виявляється, що існує. Обставини, при яких я потрапив до Швейцарії та її альпійських околиць, я опущу. Скажу, що мені просто пощастило в черговий раз. Скільки ж всього довелося побачити за 4 дні! Ні, архітектура тут на до чого (хоча вона там різноманітна і було її багато), в Альпах головне – то природа. А природа у поєднанні з архітектурою – це і є формула ідеальної подорожі.

Забігаючи вперед скажу, що в минулу середу мені вдалося встановити рекорд – побувати в 5 країнах в один день. І рекорд №2: за 4 дні вдалося побувати в 25 містах. Ні, це не спішка, просто поїзди в Швейцарії літають, як кулі, та і відстані невеликі. Отже, маршрут виглядав наступним чином: Цюрих – Бальцерс – Вадуц – Шан – Фельдкірх – Дорнбірн – Ліндау – Альтштеттен – Гайс – Аппенцель – Санкт-Галлен – Штайн-ам-Райн – Вінтертур – Берн – Тун – Шадау – Оберхоффен – Унтерзеен – Інтерлакен – Брієнц – перевал Брюніг – Зарнен – Люцерн – Бруннен – Швіц – Меммінген.

Якесь українське місто. Напевно, Житомир. Чи ні?

Бесполєзне і нецікаве місто – Цюрих. На вулицях натовпи народу, а в центральній частині міста – жодного продуктового магазину та лавки з сувенірами. Моя порада – об’їжджайте Цюрих десятою дорогою.

Зате з Цюриха вже видно засніжені альпійські вершини:

А ми з початку направляємося в Ліхтенштейн – міні-державу, затиснуту серед Альп в долині Рейну. Десь років з 7 ця держава-привід не давала мені спокою: чому вона така маленька? Пам’ятаю, років в 9 я намалював докладну карту Ліхтенштейна з кожним будиночком на величезному аркуші паперу. Звичайно не так, як воно є в реалі, а за допомогою свого уявлення. Але самі контури держави і назви міст, залізниця і дороги були реальними. З тих пір я знав напам’ять назви всіх населених пунктів князівства. Хто б міг подумати, що від мрії до реальності мине майже 30 років… Ось вона, мрія, що стала реальністю: 

З боку Швейцарії кордону немає. А з боку Австрії – є: автобус зупиняється, до нього заходить прикордонник і щось питає німецькою. Документи не перевіряють. 

Кордон Швейцарії і Ліхтенштейну, що проходить по Рейну:

Ці гори – в Ліхтенштейні:

А ці – в Швейцарії. Під горами – швейцарське місто Бухс. На передньому плані – північні квартали Вадуца: 

Замок Гуттенберг у містечку Бальцерс:

А ось столиця Ліхтенштейну – Вадуц, зовсім не вразив. Точніше, більше розчарував. Жодної старовини, повний архітектурний хаос. Ось, наприклад, будівля парламенту: 

А більш огидну ратушу важко знайти:

Єдина старовина будівля Вадуцу – Roten Hous. Знаходиться на північній околиці міста: 

Але замок над Вадуцом, звичайно, вражає. До речі, замок і сьогодні виконує функції замку – в ньому проживає сім’я монарха – князя Ліхтенштейну. При цьому навколо замку можна спокійно бродити. Це вам не Міжигірря :)

Ліхтенштейнське місто в горах називається Трізенберг:

Найбільше «місто» країни – Шан:

Баварське місто Ліндау на березі Боденського озера:

Ратуша в Ліндау – не ратуша, а казка:

А це – зовсім поруч, але вже Австрія. До Німеччини всього декілька кілометрів, але відчувається, що ви в Австрії: в архітектурі відчуваються імперські нотки класицизму: 

Забув написати, що місто це називається Дорнбірн:)

Альпи в Австрії:

Фельдкірх – австрійське містечко в Альпах. До речі – найзахідніше місто в Австрії!

Ну що, повертаємося в Швейцарію?

І гори, і озера тут наймальовничіші в Європі! Та і сама країна – райська казка. Щоправда, занадто дорога казка. Але вона того варта! 

Іграшкове місто Аппенцель:

Аппенцель для Швейцарії – це як для Росії Чукотка. Його мешканці для Швейцарців – предмет насмішок. То це й не дивно, адже жінок цього найменшого кантону прирівняли у правах до чоловіків лише у 80-х роках минулого століття. А громада містечка досі приймає основні рішення шляхом зборів усіх без виключення членів громади на ось цьому майдані:

Їдемо далі, на захід. За вікном – знову Альпи:

Ще одне іграшкове швейцарське місто – Штайн-ам-Райн. Над містом височіє замок Хохенклінген: 

Гданськ, Руан чи Штайн-ам-Райн – хто з них кращий?

Починаю думати, що Штайн-ам-Райн :)

А от столиця – Берн, не так вразив. Хоча він і набагато кращий, ніж Цюріх. 

А от справжні бернські ведмедики врятували враження від столиці:

Місто Тун з гарним замком:

Тунське озеро:

Замок Шадау над Тунським озером:

Балі чи Сейшели? Та ні, Швейцарія!

Замок Оберхоффен. Здається, найфотогенічніший замок Швейцарії:

Будиночки і ратуша в старовинному містечку Унтерзеен:

Найвідоміше серед туристів альпійське місто в Швейцарії – Інтерлакен, що знаходится між двома озерами – Тунським і Брієнським: 

Саме над Інтерлакеном височіє одна з найвідоміших вершин в швейцарських Альпах – Юнгфрау (4158 м): 

Місто Брієнц знамените, передусім, традиційними старовинними дерев’яними будиночками, яким в місті понад сотня: 

Альпи над Брієнцем:

Під час подорожей Альпами часто трапляються водоспади:

На перевалах ще багато снігу:

Ще одне казкове швейцарське містечко – Зарнен:

Такої зливи, під яку я попав у Зарнені – нікому не побажаю. Але жодна непогода не змогла б зіпсувати огляд такої краси: 

Що таке Люцерн, знають, напевно всі. Навіть ті, хто не був і не збирається в Швейцарію: 

Фірвальштетське озеро, на якому стоїть Люцерн:

Панорама Люцерна:

Містечко Бруннен, що на березі Фірвальштетського озера – наймальовничіше місце у Швейцарії. Звичайно, жодні фото не передадуть того, але все ж таки спробуйте відчути ту неземну красу!

Швіц – місто, яке дало назву країні:

Коллегіум поблизу Швіца (привіт Хирову!)

Альпи навколо Швіца:

Цюріхське озеро:

Санкт-Галлен. Взагалі, швейцарські храми не відрізняються оригінальність. Головний собор монастиря бенедикток в Санкт-Галлені – приємне виключення: 

Фахверковий рай в Санкт-Галлені:

Бачив одну єдину синагогу на всю подорож – в Люцерні:

Ратуша в Меммінгені:

Штаттенбург – замок над містом Фельдкірх (Австрія):

Ще один замок в околицях Фельдкірха – Тостнер:

І ще раз Фельдкірх:

І ще раз Ліндау:

І ще раз Альпи:

Які ж Альпи без круасану? Між іншим, так і не скуштував ні разу…