Цюріх

Цюріх – швейцарське місто, яке сподобалося найменше з усіх. Ні, воно красиве, тут є на що подивитися. Але воно столичне, попри те, що не є офіційною столицею Швейцарії. А те, що центр активності країни розташований саме тут, а не в Берні, відчувається на кожному кроці. Якщо в Берні людей на вулиці так само, як і на вулицях наший райцентрів, то по Цюріху просто неможливо пройти із-за кількості людей. І ще одна дуже дивна особливість: в центрі Цюріха немає жодного продуктового магазину. Так само, мені не зустрілося жодної сувенірної лавки.

Цюріх - найбільше місто у Швейцарії по кількості мешканців. Вже кілька років він займає один з верхніх рядків у списку найзручніших для життя міст. Це є серце банківського життя країни, але тут же зосереджене неймовірна кількість арт-галерей, а також один із кращих у Європі університетів. Тут вдало сполучені між собою інновації і традиції: безшумні змійки маленьких трамваїв на тлі стародавніх двоповерхових будиночків зі ставенками, будиночки XIII століття і ультрасучасні скляні новобудови.

Цюріх компактний з погляду туристичної прогулянки: усе можна швидко обійти пішки, а старе місто починається в 500 м від вокзалу. Зазвичай, туристи відразу з відправляються шумною Банхофштрассе в історичний центр міста. Ми ж відхилимося від маршруту і почнемо оглядати Цюріх з протилежної від старого міста з боку вокзалу.

Мою увагу відразу ж привернула величезна споруда, стилізована під замок. Тут знаходиться Швейцарський національний музей.

По дорозі до історичного центру попадеться будівля у стилі пізнього модерну – Уранія. Майже таку ж саму ми вже бачити у Відні.

Лінденхоф (в перекладі - Липовий двір) - місце на пагорбі з панорамним видом на місто, що було ніколи митним пунктом, заснованим римлянами. Тут колись розташовувався римський замок, а пізніше - палац каролингів Kaiserpfalz. В 1747 році в ході археологічних розкопок тут виявили римську надгробну плиту, датовану другим століттям. На плиті міститься перше згадування Про Цюріх – Turicum. З Лінденхофа відкривається чи не найкращий вид на місто. С

таре Місто (Altstadt) - це куточок старого Цюріха між Банхофштрассе і рікою Ліммат. Це одне із самих затишних і колоритних місць у місті, де можна прогулятися у вузьких провулочках добре збереженого середньовічного міста, з розписаними стінами і квітами на вікнах.

Тут розташовані дві головні церкви міста - собор св. Петра і Фраумюнстер.

Церква св. Петра (St. Peter Kirche) вважається найстарішою в Цюріху. Перше згадування про неї відноситься до 857 року, коли Людовик Німецький подарував храм своїй доньці. Рання будівля була висотою від 7 до 10 метрів і належить до періоду 8-9 століття. Близько 1000 року старий храм замінили новим у романському стилі, який також змінився у 1230 році на пізньороманську церквц, частина якої збереглася дотепер. Рудольф Брун, перший незалежний мер міста, був похований тут в 1360 році. Неф був перебудований в 1460 році в готичному стилі. До періоду Реформації церква святого Петра була простим міським приходом.

Існуюча нині будівля освячена в 1706 році, як перша протестантська церква. До 1911 року дзвіниця служила пожежною вишкою. В 1538 році на вежі були встановлені найбільші в Європі годинники. Діаметр годиників досягає 8,7 метра, хвилинна стрілка має довжину 3,95 метри. Дзвони були додані лише в 1880 році. У цей час дзвіниця належить місту, у той час як неф - приходу Святого Петра Швейцарської Реформістської церкви.

Неподалік знаходиться інша церква, досить схожа на храм св. Петра - Fraumunster (Фраумюнстер). Храм був побудований королем Людовиком Німецьким для своєї дочки Хільдегарди в 853 році. Він служив жіночим монастирем для аристократії південної Німеччини. Монастир користувався заступництвом королів і мав право карбування монет у Цюріху аж до 13-го століття. Фактично ченці монастиря були правителями Цюріха в 1045-1524 роках. Право на володіння церквою і монастирем перейшло до міської влади вже після реформації.

Важливою архітектурною особливістю Фраумюнстер є церковний хор у романському стилі і високий склепінчастий неф. Неф останній раз реставрувався в 1911 році. У монастирі перебуває кілька фресок Поля Бодмера (Paul Bodmer). Вітражі були створені Марком Шагалом, коли йому було вже 83 року.

Rathausbrucke - міст, що з'єднує Старе Місто із протилежним берегом ріки Ліммат. Міст був побудований в 1878 році. З моста добре видно ратушу, що виходить фасадом на набережну Limmatquai на правому березі ріки Лиммат. Стародавній будинок у стилі ренесансу датується 1694-1698 р. Добре зберігся інтер'єр і фасад: розкішно декоровані стелі в банкетному залі і керамічній печі в залі засідань. Р

Ратуша - свого роду символ Цюріха, одна з основних його визначних пам'яток. Уже більше трьохсот років вона зберігає пам'ять про найвидатніші дні в історії Швейцарії. Будинок служив органом влади Республіки Цюріх до 1978 року. З 1803 року в ратуші збирається кантональна рада.

Поруч з ратушею багато гарних старих будинків.

Grossmunster (Гроссмюнстер) – головний храм Цюріха. Церква, що збудована в романському стилі близько 1100 року, відігравала значну роль в історії протестантської Реформації. Це є храм при чоловічому монастирі, який суперничав з жіночим Фраумюнстер протягом всіх середніх віків. З легендою, Гроссмюнстер був заснований Карлом Великим, чий кінь упав на коліна на могилі Фелікса і Регули - святих заступників Цюріха. Легенда допомагала підтримувати верховенство Гроссмюнстера над Фраумюнстером. Останні археологічно розкопки підтвердили наявність римських поховань на цьому місці.

Цюріхський модерн:

З найпівденнішого мосту в Цюріху, який знаходиться при впадінні Ліммата в Цюріхське озеро, відкривається панорама всього середмістя.

Але, головне в Цюріху – це, все ж таки, Цюріхське озеро з неповторними краєвидами у бік Альп. Адже озера і альпійські вершини – це і є справжня Швейцарія!

Коментарі

Пощастило швейцарцям з краєвидами.

Та і нам, вважаю, з нашими краєвидами також пощастило :)

Так, але Альпи з озерами нам би не завадили для різноманітності :)

Якби не розвалилася Австро-Угорська імперія, були б зараз в вас і Альпи, і озера :)

Альпи - так, а от з альпійськими озерами швидше за все не склалось би :)

На території сучасної Австрії вони також є :)

Там їх незрівнянно мало порівняно з Швейцарією :)

Ну то можете оголосити війну Швейцарії і здатися. Буде вам і Альпи, і озера, і розписні будиночки :)

не вам, а нам :)

а що нам, ми шенген маємо :)

а це ідея! може тоді швидше туди втраплю?:)
архітектура цікава,але вся якась квадратно-прямокутна.не вистачає їй якоїсь родзинки.я не великий знаток архітектурних стилів,тож вибачаюся,коли бовкнув дурницю.але будинки Львова мені подобаються багато більше і саме наявністю великої кількості декору,хоч швейцарські і значно доглянутіші.

А ось тобі швейцарська родзинка: http://andy-babubudu.livejournal.com/320944.html
Хоча, насправді, в Швейцарію їдуть не за будинками, а за Альпами і озерами :)
А стосовно Львова погоджуюсь: подібних міст в Європі мало.

Ого!Справді родзинка!

Суперово-кам’яново!
З.І. Чого в Altstadt висять вертикальні жовто-блакитні прапори?

Напевно, це прапор якогось кантону.
Наприклад в німецькій землі Баден-Вюртемберг скрізь висять жовто-блакитні прапори, бо це, я так розумію, прапор землі.

Я вже подумав що на честь вашого приїзду вивісили наш прапор ~:-{)

На честь нашого приїзду тільки в Бурятії вивішували український прапор, який за сумісництвом є і прапором Бурятії :)

Розташування

Scroll to Top