Нова Чортория: палац з шикарними інтер'єрами та гігантський млин

На мальовничій річці Случ, де широка долина розділяє село на Стару та Нову Чорторию, розкинулося мальовниче місце з багатою історією. З XV століття Чортория перебувала в постійному русі, змінюючи власників, переживаючи розквіт та занепад. Її величний палац, збудований на початку XIX століття, й досі чарує своїми таємницями. У селі Нова Чортория чудово зберігся палац шляхтичів Прушинських-Оржевських початку ХІХ століття. Навколо палацу є великий парк з церквою-усипальницею, в'їзною брамою та сторожкою.

Історія Чорториї рясніє знатними іменами та знаковими подіями. Її володіли нащадки відомого князя Адама Чарторийського, з чиїм ім'ям пов'язана незвичайна назва села. Згодом, у 1857 році, через борги, Чортория переходить до князівської родини Оржевських. Княгиня Наталія Іванівна Оржевська, відома меценатка, стає останньою власницею села до 1917 року.

Історія Чорториї тісно переплетена з українським визвольним рухом. У 1919 році, під час визвольних змагань Першої світової війни, палац стає притулком для Симона Петлюри та командування Українського війська. 4 грудня 1919 року тут відбувається остання нарада Петлюри з командирами Армії УНР, де приймається рішення про розпуск армії та перехід до партизанської тактики.

На мальовничому березі річки Случ, оточений пишним парком, розташувався величний палац, що протягом століть був свідком бурхливих історичних подій. Зведений на початку XIX століття, він протягом наступних десятиліть зазнавав змін і доповнень, вбираючи в себе модні віяння того часу.

Палац у Новій Чорториї – це не просто будівля. Це свідчення епохи, втілення величі та витонченості. За часів князя Оржевського він зазнав масштабної реконструкції, перетворившись на справжній шедевр архітектури.

Від первісного палацу Прушинських, збудованого в стилі ренесансу, збереглися лише деякі фрагменти фасаду та інтер'єру. Наприкінці XIX століття за наказом князя Оржевського палац був значно розширений і перебудований. Його величний фасад з елементами модерну, з витонченим балконом-навісом, вражає уяву.

Внутрішнє оздоблення палацу колись було вишуканим і багатим. Збереглися старовинні сходи, прикрашені каштановим листям та геральдичним драконом, а також величний вітраж на античну тематику. На жаль, багато цінних елементів інтер'єру були втрачені протягом XX століття.

Інтер'єри палацу заворожують. Тут збереглася мозаїчна підлога, дерев'яні дубові двері, великі дзеркала, розетки на стелях, вітражі.

Але найцікавіше - це сходи, прикрашені каштановими листочками та геральдичним драконом:

Двірний пройом:

Дубові двері та розетка:

Вітраж між першим і другим поверхами:

Сьогодні в стінах колишнього палацу розміщується аграрний технікум.

Неподалік від палацу розкинувся мальовничий парк, закладений одночасно з ним. Його 70 гектарів наповнені різноманітними деревами та чагарниками, серед яких є й 200-літні велетні. Колись парк був прикрашений витонченими скульптурами та альтанками, але до наших днів зберігся лише симпатичний місток, що веде до круглого острівця на ставку.

Особливою окрасою парку є величні в'їзні ворота, збудовані в стилі неоготики. Ця масивна кована конструкція з гранітними стовпами вражає своєю монументальністю.

Сторожка:

Історія палацу та його власників сповнена драматизму. Княгиня Наталія Оржевська, відома меценатка, після смерті чоловіка збудувала в парку родову церкву-усипальницю. Цей величний храм, збудований у візантійському стилі, був оздоблений роботами відомих італійських майстрів та іконами Михайла Нестерова. На жаль, XX століття не пощадило цю перлину архітектури. В радянські часи храм був сплюндрований, а багато цінних речей втрачено. Лише в роки незалежності тут відновилася служба Божа.

На березі мальовничої річки Случ, оточений зеленими шатами парку, височіє величний велетень – Новочорторийський паровий млин-завод. Його багата історія сягає далекого 1870 року, коли на цьому місці був збудований один із найбільших млинів в Україні.

П'ять поверхів з одного боку, сім – з іншого, велична споруда вражала своїми масштабами. Щоденно тут мололи до 500 000 пудів пшеничного борошна, даруючи людям життядайний хліб. Млин був справжнім міні-заводом: окрім основної будівлі, тут був склад готової продукції та інші господарські приміщення.

З часом млин перетворився на електростанцію, даючи світло та тепло околицям. За роки свого існування він пережив багато змін, був закритий, але знову відродився.

Сьогодні Новочорторийський млин-завод – це не просто споруда. Це символ епохи, пам'ятка промислового минулого, що й далі несе свою важливу місію.

Величні стіни, що протягом століть вбирали шум машин та запах свіжого борошна, й далі служать людям. Тут знову кипить життя, вирує робота, адже млин-завод – це не лише історична пам'ятка, але й сучасне підприємство, що й далі виробляє високоякісну продукцію.

Церква у новій Чорториї: