Інші пам'ятки Відня

В попередніх розповідях, присвячених Відню, ми вже встигли познайомитися з головними визначними пам'ятками Австрійської столиці: сецесіоном, ратушею, парламентом, цісарським комплексом Гофбург, палацом Бельведер, архікатедрой Св. Стефана, Вотівкірхе та іншими храмами міста. Сьогоднішня розповід буде присвячена багатьом пам'ятникам, які не попали в вищезазначений перелік, але потребують нашої уваги. Почнемо з площі Марії Терези.

Простора площа Марії Терезии, спланована близько 1870 р. у рамках облаштування Рингу, є головним ядром музейного Відня. У центрі - бронзовий пам'ятник імператриці Марії Терезии (Каспар Цумбуш, 1888): імператриця, що сидить на троні, оточена державними радниками (фігури, що стоять) і полководцями Лаудоном, Дауном, Кевенхюллером і Трауном (кінні статуї).

З двох сторін площі, симетрично, розташовані два музеї - Музей природознавства (Naturhistorisches Museum) і Музей історії мистецтва (Kunsthistorisches Museum), побудовані в 1872-81 рр. Готфридом Земпером і Карлом Хазенауэром в стилі італійського ренесансу, ідентичні по конфігурації, кожен з високим куполом, з балюстрадою, прикрашеною статуями іменитих людей і протяжним фасадом з колонами і пілястрами.

Вхід в Музейний квартал:

Volkstheatre (Народний театр) поруч:

Віденська державна опера (нім. Wiener Staatsoper, до 1918 року Віденьска придворна опера) — найбільший оперний театр в Австрії, центр музичної культури. Заснований у середині XVII століття, проте спектаклі ставилися у різних приміщеннях. В 1863 було розпочате будівництво спеціального будинку для Віденської опери за проектом віденських архітекторів Августа Сікарда фон Сікардсбурга і Едуарда ван дер Нюлля; будинок був завершений до 1869, і вистави в ньому відкрилися 25 травня оперою В.А. Моцарта «Дон Жуан». У роки окупації Відня нацистами з 1938 по 1945 театр переживав занепад. У 1945 році під час бомбардування Відня будинок театру було зруйновано. Відновлено будинок було лише в 1955 році.

Бурґтеатр (нім. Burgtheater) на Dr.-Karl-Lueger-Ring у Відні є австрійським бундестеатром. Він вважається однією із найвизначніших сцен Європи, є другим найстарішим після Комеді-Франсез (фр. Comédie-Française), а також найбільшим німецькомовним драматичним театром. З 1748 року і до відкриття нової будівлі на Рінґу у жовтні 1888, вистави відбувалися у "старому" Бурґтеатрі на Міхаелерплатц (нім. Michaelerplatz). Нова будівля повністю згоріла внаслідок бомбардування 1945 р.

Спочатку Бурґтеатр розташувався у Бальхаусі (нім. Ballhaus), що був зведений за вказівкою кайзера Фердінанда І у 1540 р. у нижньому декоративному парку Хофбурґа (нім. Hofburg ), після того, як старий зал став 1525 р. жертвою пожежі. Ще до початку 18 ст. там грали у Jeu de Paume — грі-попередниці тенісу. Врешті, 14 березня 1741 р. кайзерша Марія Терезіа, видала (після загальної заборони театрів, що була запроваджена нею після смерті її батька) дозвіл "підряднику королівських придворних опер" (нім. „Entrepreneur der königlichen Hofopern“) і орендатору заснованого 1708 р. театру на Кертнерхоф — Йозефу Карлу Зеллерсу, перетворити Бальхаус на театр. Разом з тим, у безпосередній близькості був закладений новий Бальхаус, що й дав ім'я сьогоднішній площі — Бальхаусплатц (нім. Ballhausplatz). 12-го жовтня 1888 р. відбулася остання вистава на Міхаелерплатц. Трупа Бурґтеатру переїхала у нову будівлю на Рінґу.

«Новий» Бурґтеатр на Рінґу навпроти ратуші (нім. Rathaus) був спроектований у необароковому стилі Ґотфрідом Земпером (план) та Карлом Фрайхером фон Хазенауером (фасад), котрі вже разом планували Кайзерфорум у Відні. Будівельні роботи ропочалися 16-го грудня 1874 р. і розтяглися 14 років. Протягом цього часу дует архітекторів встиг між собою пересваритися. І вже 1876 р. через проблеми зі здоров'ям Земпер від'їхав назад до Риму і дав Хазенауеру, котрий у суперечці архітекторів виступав, перш за все, за велично оформлену споруду, реалізовувати свої ідеї самостійно. До того ж, відомий віденський художник Ґустав Клімт разом зі своїм братом Ернстом Клімт та Франсом Мачем створив у 1886—1888 рр. розписи стель над сходами з обидвох сторін нового театру. Вони утрьох перейняли це замовлення після спільних робіт у міських театрах Рієки та Карлових Вар, а також Національного театру у Бухаресті.

Віденський університет було засновано 12 березня 1365 року герцогом Рудольфом IV, та його братами. Назву Alma Mater Rudolphina університет отримав на честь свого засновника. Віденський університет є найстарішим університетом Центральної Європи після Карлового університета у Празі та Яґеллонського університету у Кракові. Сучасна будівля університету збудована у другій половині ХІХ ст.

Арсенал - комплекс будівель військового призначення (у минулому) на південному сході Відня в третьому районі (Ландштрассе). Декілька цегляних будівель, розташованих квадратом, утворюють цей комплекс, що знаходиться в південній частині кільцевої дороги Гюртель. Це найвідоміша архітектурна композиція в стилі романтичного історизму у Відні - комплекс створений в середньовічно-італійському і ісламо-візантийскомe стилях.

Комплекс був побудований в період з 1848 по 1856 роки у світлі березневої революції 1848 року і був першим з трьох комплексів, що замінили стару фортифікаційну систему Вени. У роки Першої світової війни виконував функції арсеналу і казарм. У 1945 році Арсенал був сильно пошкоджений бомбардуваннями, але після закінчення війни був відновлений до свого первинного стану. До складу комплексу входить Віденський воєнно-історичний музей.

Гуляючи Віднем, я завжди порівнював його з Чернівцями, хоча схожість Відня справжнього і "Відня маленького" у більшості випадків полягає лише у назвах. Приклад - Палац Юстицій у Відні. Аналогічний є і у Чернівцях. Який з них краще - судіть самі. Мені більше подобається чернівецький. Хоча віденський теж непоганий. І тут також є леви.

Палац Траутсон (Palais Trautson), сьогоднішня будівля міністерства юстиції - найзначиміший світський твір майстра барочної архітектури І. б. Фишера фон Эрлаха. Після придбання будівлі Марією Терезею в 1760 р. тут мешкала Королівська угорська лейб-гвардія.

Regierungs-Gebäude, зараз тут - музей прикладного мистецтва:

І наприкінці, ще трохи архітектури середмістя: