Відень. Бельведер

 Бельведер - розкішний бароковий палацовий комплекс на схід від центру Відня. Був зведений протягом 1721 - 1723 років архітектором Луксом фон Гілдебрандтом як літня заміська резиденція для одного з уславлених полководців свого часу принца Євгенія Савойського. Віденський Бельведер зберігся до наших днів у майже незміненому вигляді, за винятком неіснуючого нині звіринця у верхній частині парку й сильно переробленої оранжереї біля Нижнього палацу.

Палацовому комплексу Бельведер, як архітектурному шедевру австрійського майстра Гільдебрандта, властиве поєднання парадної величі і невимушеної простоти, широкого розмаху і водночас доступності.

Від перших десятиліть ХХ століття Бельведер є одним з найбільших і найбагатших своїм зібранням мистецьких музеїв Європи. У Верхньому палаці зібрана галерея картин від XV століття до сьогодення.

Нижній палац було збудовано у 1703 році. В його приміщенні розташований музей бароко. Поріч з ним - оранжерея і палацові стайні.

Після смерті Євгенія Савойського імператор Карл VI придбав бібліотеку принца Євгенія, яка склала істотну частину імператорської бібліотеки в Хофбурзі (нині Національної Бібліотеки). У 1752 році імператриця Марія Терезія придбала обидва палаци разом з парком. Правда, Бельведер досить довго був в запустінні, оскільки правителька вирішила й далі використовувати Шенбрунн як свою літню резиденцію. У Бельведері ж періодично влаштовувалися барвисті вистави і фестивалі. Найпишніше святкування було влаштоване тут на честь заручин Марії Антуанети з майбутнім королем Франції Людовиком XVI.

Наприкінці 1770-х рр. син Марії Терезії Йозеф І вирішив перевезти велику частину імператорської колекції з Хофбурґа у Верхній Бельведер і велів видати каталог художніх творів, що містились у палаці. Таким чином, Бельведер став одним з перших музеїв в Європі, відкритих для громадськості. 1897 року палац став резиденцією спадкоємця австрійського престолу принца Франца Фердинанда. Він потурбувався про те, щоб у палаці були проведені електрика і центральне опалювання. Отже, палац доби бароко був адаптований під житлові і службові приміщення.

Із початком Першої світової війни, Верхній Бельведер запустів, тоді Нижній палац вже від 1903 року був перетворений на картинну галерею. Попри передвоєнний неспокій, а згодом військовий час, спеціальна комісія піклувалася про регулярне поповнення художньої колекції. Так, наприклад, найвідоміша картина Ґустава Клімта «Поцілунок» була придбана музеєм практично відразу ж після її написання у 1908 році.

Після Першої світової війни, у 1920 - 21 роках, музей Бельведер ґрунтовно змінився. У Нижньому палаці розмістився музей бароко; у Верхньому — Галерея мистецтва XIX століття; оранжерею ж перетворили на Галерею сучасного мистецтва. Практично всі твори австрійського бароко були перевезені з художньо-історичного музею (Kunsthistorisches Museum) до палацу Нижній Бельведер. У економічно кризові 1930-ті роки музею, однак, вдавалося поповнювати своє зібрання шедеврами класичного і сучасного мистецтва з Франції та Німеччини.

Під час ІІ Світової війни в жовтні 1944 року західна частина Верхнього палацу була зруйнована бомбою, а в лютому 1945 року подібна доля спіткала і західне крило Нижнього палацу. По війні після тривалих і наполегливих реставраційних робіт нарешті 1953 року в Нижньому палаці був знову відкритий музей бароко, а в липні 1954 року частина зібрання предметів мистецтва XIX та XX століть була виставлена у Верхньому Бельведері і в Оранжереї.

У повоєнний час Бельведер зосередив був увагу австрійської та світової громадськості. Адже в травні 1955 року са́ме в Мармуровій залі Верхнього палацу відбулося підписання Державного Договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії представниками від Австрії та 4 держав-переможниць ІІ Світової війни — СРСР, США, Великобританії та Франції. Так, Австрійська Республіка, приєднана під час війни до німецького Третього Рейху, а з 1945 року зайнята союзними військами, знову здобула повну державну незалежність.

Наприкінці ХХ століття закінчилася ґрунтовна реконструкція Верхнього палацу - знову відкриті для огляду зали палацу з виставленими із запасників художніми творами, надають можливість побачити палацову капелу, розписану провідними італійськими живописцями XVIII століття, роботи австрійського майстра Макарта, а також багате зібрання полотен європейського імпресіонізму - від Дега до Ренуара і Ґоґена, і найбільшу колекцію творів австрійських еспресіоністів та модерністів - картини Еґона Шілле та гордості вітчизняного мистецтва Ґустава Клімта.

Між двома палацами розкинувся парк на французький манер з акуратно підстриженими кущами і низькими алеями, адже дерева не повинні розростатися і затуляти вигляд на фонтани, сходи, басейни, вази і статуї. Споруди, гармонійно зливаючись з пейзажем сприймаються як його частина, а сам пейзаж — теж творіння людських рук.

У палацово-парковому комлексі Віденського Бельведеру завжди можна подихати свіжим повітрям і на деякий час забути суєту великого міста, са́ме тому місце є улюбленим для прогулянок і відвідання, як віденцями, так і численними туристами.

Від палацового комплексу відкривається чудова панорама Відня.

Підготовлено за матеріалами Вікіпедії

Регіон:

Розташування

Scroll to Top