Сібіу

Сібіу - найбільш яскраве місто Трансільванії, яке до Другої світової війни було центром трансільванських саксонців. Зараз Сібіу є одним з найважливіших культурних центрів країни, зокрема у 2007 році місто було обрано культурною столицею Європи. У 2008 році журнал «Форбс» назвав місто восьмим «найбільш ідилічним місцем для життя» у Європі. Сібіу має величезний історичний центр, який складається з двох не схожих одну на одну частин - Верхнього і Нижнього міст. Спочатку ми познайомимося з Верхнім містом.

Місто засноване німецькими колоністами які прийшли в Трансільванію на запрошення угорських королів, після того, як вона була завойована угорцями. Більшість сімейств германських колоністів були родом з Фландрії, Люксембурга або з долини Рина, але усіх колоністів почали називати саксонцями. Сібіу був релігійним центром саксонців Трансільванії. Вперше поселення згадане в документі римського Папи Селестина, в 1191 році.

Основу Верхнього міста складають дві площі: Велика в Мала.
Велика Площа - колись центр фортеці, тепер магніт для туристів. З масштабними розмірами, (довжина 143 метрів і 93 метрів ширина) площа покрита сучасним булижником і декорована двома зовсім криницями: одна з них середньовічна, друга - сучасний фонтан, який чудово вписується в навколишнє оточення, завдяки простоті і унікальності - вода просто бризкає із землі.

Велика площа вперше документально згадана в 1411 році, як зерновий ринок. Середньовічний дух домінує і зараз, навіть незважаючи на присутність пізніших стилів бароко і ар-нуво. Так, нові стилі залишили свій відбиток, але середньовічне обличчя міста не загубилася, а красиві нові напрями, що з'явилися, в архітектурі тільки додатково гармонійно прикрасили вигляд міста.

Серед усіх будівель площі можна виділити палац Брукенталя - перший музей в нинішній Румунії, відкритий ще в 1817 році. Побудований у стилі бароко у 1778-1788 рр., палац був офіційною резиденцією барона Самуеля Брукенталя, колишнього губернатора Трансільванії.

Між 1726 та 1733 роками був побудований римсько-католицький собор в стилі раннього віденського бароко:

Велику та Малу площі розділяють римо-католицький собор та ратуша з консульською вежею.
Так ратуша виглядає з Великої площі:

А так - з Малої площі:

З ратушної вежі видно все місто:

І засніжені Карпати також видно:

В середні віки Мала Площа призначалася для торгівлі. Тут ремісники продавали свої вироби. Тому і будинки на Малій Площі відрізняються. Головна архітектурна характеристика будинків - це лоджії на першому поверсі, склепінчасті і напіввідкриті в бік площі, з напівциркулярними арками стовпами. У цих просторах і пропонувалися товари. Будівлі Малої площі належать до XIV - XVI століть і в них знаходилися майстерні ремісників міста.

Малу Площу і Площу Хует, де розташований головний храм міста, сполучає перший чавунний міст Румунії - Міст брехунів, 1859 року. Говорять що під вагою неправдивих слів міст може обрушитися. На цьому мосту пари обіцяють собі вічну любов, а якщо хтось брехатиме те з'явиться тріщина або навіть міст обрушиться. Напевно тому весільні прогулянки жениха і нареченої починаються на цьому мосту. По інших версіях, з цього моста скидали купців які обманювали покупців. Міст Брехунів розділяє Нижнє Місто і Верхнє Місто.

Символом Сібіу є саксонська лютеранська церква Св. Марії, шпиль якої заввишки 73,34 метри піднімається над усім містом:

Трансільванські саксонці перейшли в Євангельську Церкву під впливом проповіді Йоханнеса Хонтеруса. Головною церковною будівлею нової конфесії став знову побудований (1520 рік) собор Святої Марії. До теперішнього часу собор є центром Євангельської Церкви Аугсбургського Сповідання Румунії, тут же знаходиться кафедра єпископа-керівника Церкви.

Церква знаходиться у верхній частині старого міста. Побудована на місці старої римської базиліки. Будівництво почалося ще в XIV столітті. У 1448 році із західного боку були прибудовані приміщення (т. н. ferula), використовувані нині для виставок і концертів.

Сібіу було добре укріпленим містом. До наших днів зберіглася частина стіни, декілька башт і бастіонів:

Трохи прогуляємося вулочками Верхнього міста:

Православна церква Трійці:

Старий Сібіу, як багато середньовічних міст Європи, ділиться на два міста: Верхнє і Нижнє. У Верхньому місті раніше мешкали заможні люди, а нижній був промисловим і ремісничим районом. Нижнє місто чудово зберегло середньовічну атмосферу. Його криві вулички, мощені булижником і забудовані подекуди пряничними, а подекуди обшарпаними будиночками з черепичними дахами, наче зайшли з казки.

Дорога з Верхнього до Нижнього міста веде під "містком брехунів" (1866 р.):

До Нижнього міста можна спуститися і іншою дорогою - середньовічними сходами, збудованими ще у 13 столітті:

Тут починається Нижнє місто:

В основному, Нижнє місто - це старі обшарпані одно-двоповерхові будинки під черепичними дахами:

Але трапляються і більш вишукані будівлі:

Особливо привабливі - різнокольорові німецькі будинки з типово саксонськими слуховими вікнами:

Типово румунський будинок:

Одна з оборонних башт Нижнього міста:

На завершення, трохи вечірнього та нічного Сібіу: