Чернігівське Полісся: ліси і болота Міжрічинської Пущі

Голігради: захід сонця над меандром річки Серет

17.09.2024

У неділю 15 вересня побував на Чернігівському Поліссі у міжріччі річок Дніпра і Десни. Ця велика територія вважається Міжрічинським регіональним ландшафтним парком. А його куточок поблизу села Отрохи, який ми відвідали, зветься Міжрічинською Пущею.

Після того, як близько місяця тому я вперше опинився у справжньому Поліссі на півночі Волинської області, я не на жарт закохався у цей регіон. Тому дуже хотілося побачити Полісся на Чернігівщині з його лісами і болотами. І хоча, зазвичай, я сам організовую подібні поїздки і тури, цього разу вирішив з’їздити, як турист. Коли побачив, що таку поїздку організовує Ярослав Козак ("Добре, поїхали"), з яким я давно мріяв розвіртуалитися, я відразу ж вирішив поїхати.

Похід Міжрічинською Пущею провів нам Андрій Сагайдак - людина, яка знає природу Полісся, як ніхто інший. Та ця мандрівка була не просто прогулянкою лісами і болотами Пущі. Це, одночасно, була і презентація нової книжки Андрія Сагайдака "Загублений світ Полісся: природа та люди великих боліт". Рекомендую цю книгу усім, хто хоче зануритися у природу Полісся, а особливо тим - хто не знає, що таке Полісся і болота. Вона дійсно переверне ваше уявлення про них.

Десна у Морівську

Після півтори години поїздки на північ від Києва старою дорогою на Чернігів, ми зробили першу зупинку на високому березі Десни. Десна - єдина велика річка України (а може і всієї Європи), яка зберегла своє природне русло.

Це чудове місце, де Десна утворює черговий меандр, знаходиться біля села Морівськ. За легендою саме з цього старовинного давньоруського міста (яке раніше також називався Муромськ) погодить богатир Ілля Муромець.

Наші основні активності відбувалися навколо села Отрохи, де знаходиться центральна садиба парку і туристично-просвітницький центр Міжрічинської Пущі. Оскільки нова книжка Андрія Сагайдака переважно про болота, то велика частина маршруту була присвячена саме ним.

Бондарівське болото

Якщо у вашому розумінні болото - це щось на кшталт порослого очеретом чи ряскою озера, то ви будете здивовані, що болота - це щось інше. На фото внизу - НЕ болото.

А як же виглядає справжнє болото? Щоб дізнатися це, Андрій повів нас на Бондарівське болото, яке знаходиться неподалік села Отрохи. Його довжина близько 13 кілометрів і воно з усіх боків оточене лісами.

На жаль, ми опинилися тут у сезон, коли давно не було дощів. Болото не висохло повністю, але на фото важко зрозуміти, що цей дерев'яна стежка проходить уздовж болота. А ще у червні вона була під водою, і пройти під нею можна було лише у високих гумових чоботах.

Найбільш повноводним болото є навесні. А зараз воно виглядає так. Попри те, що візуально це просто луг, під рослинами тут - вода.

Тут і зараз можна промочити ноги, або навіть провалитися у трясовину, якщо ступити ногою між купинами осоки у пустощі, що називається "вікнами":

Щоб зрозуміти, чим відрізняється болото від заболоченої водойми, навожу вам ілюстрацію з книги Андрія:

На межі болота та лісу:

На стежках через болото є декілька оглядових майданчиків, з яких можна оглянути болото:

Вид на Бондарівське болото із спостережної вежі. Навесні тут суцільна вода:

Над болотами - багато птахів. Але зараз не сезон, пташиним співом особливо не насолодишься.

Одне з озерців на Бондарівському болоті:

Папороть (сальвінія плаваюча):

Прогулянка лісом

Познайомившись з Бондарівським болотом, ми пішли гуляти лісом старою стежкою, яка називається "Журавлиною". Андрій Сагайдак розповідає про поліські ліси.

Лісова підстилка у багатьох місцях вкрита мхами і лишайниками:

Плаун (дереза):

Плаун булавовидний:

Бруслина:

Я не разбираюсь у рослинах, тому не знаю, як більшість з них називається.

Але сподіваюсь, що коли прочитаю книжку Андрія, буду знати все про рослинний світ Полісся))

Андрій демонструє гніздо якогось птаха:

Хатка бобра:

Капище на лісовій галявині:

Черепи тварин на капищі:

Після завершення хайкінгу болотами і лісами Міжрічинської Пущі ми зупинилися на галявині, яка називається "Лігво". Андрій розпалює вогонь, щоб варити юшку:

Музей лісових промислів

Поки Ярослав готував грибну юшку, Андрій показав нам Музей лісових промислів у селі Отрохи. Музей знаходиться у дерев'яній поліській хаті:

На Поліссі не було розвинуте землеробництво, землі тут або піщані, або болотисті. Тому мешканці Полісся переважно жили за рахунок ресурсів лісу: ягід, грибів, деревини, дичини. Це і сформувало особливості традиційного господарювання та побуту.

У хаті зібрана велика колекція предметів старовини, зібрана з навколишніх сіл, включає мисливські та рибальські знаряддя, деревообробні інструменти, інвентар бджолярів-бортників, вироби із дерева та лози, копії саморобної холодної зброї лісовиків, традиційний народний одяг.

Ткацький станок:

Мисливські знаряддя та деревообробні інструменти:

Плетені кошики:

Роги лося:

Пляшки для алкоголю:

Поки ми оглядали музейні експонати, Ярослав приготував грибну юшку з куркою.

Юшка вийшла просто фантастична!

Сімейна ферма "Рожева коза"

Наприкінці дня ми відвідали сімейну козину ферму "Рожева коза" в Отрохах, власники якої Тарас і Лариса утримують 24 кози.

Кози дуже милі і виховані.

Дуже люблять, щоб їх гладили.

Наприкінці екскурсії мали дегустацію козиних сирів від Тараса і Лариси. Сподобалися усі види, але у зв'язку з обмеженістю готівки прикупис собі лише три види). Тепер вдома по вечорах смажу халумі і згадую Полісся)