Медин

Село Медин від сусідніх Скориків відділяють невеличка річка Самчик, що впадає в Збруч, та пару сотень метрів дороги. Вперше Медин згадується у 1463 році, а у 1569 році село було зруйноване татарами. Одноповерховий класицистичний палацік, про який пише Роман Афтаназі у «Діях резиденцій на кресах…» зруйновано під час Другої світової війни. Проте залишилася дерев’яна церква (майже) «хатнього» типу і зруйнований костел з плебанією поруч.

До 1869 році Медин належав до римо-католицької парафії в Токах, поки не було створено самостійну парафію, легітимність якої підтвердили у 1872 році. У 1867 році в Медині збудували перший костел та парафіяльний будинок поруч. Храм освятив у 1869 році Львівський архієпископ Франчішек Ксаверій Вершицький. Службу у костелі правив отець Шершняк. Первісно костел являв собою тимчасову капличку, землю під будівництво якої викупив о. Шершняк. Раніше на тому місці стояла корчма якогось Маркуса Флешфарба, яку у 1861 році знищила блискавка.

Костел було зведено з дубових зрубів, які пізніше були закладені цеглою із зруйнованого будинку. Зведений таким чином храм не мав ніякого стилю, був зовсім не естетичним і більше походив на звичайно стодолу. Дуже швидко залишені в стінах дубові зруби призвели до деформації стін. Три вівтарі храму були проблемі місцевим столяром і також були низької якості.

Вже в 1899 році костел потребував негайного ремонту. Ремонтні роботи було проведено у 1906, 1924 та на початку 30-х років ХХ століття. Але вже в другій половині 30-х років стеля храму, яка спочатку була ґонтовою, а в 1923 році була замінена на бляху, цілком прогнила. Акт комісії з охорони пам’яток 1936 року констатував необхідність зведення нового храму.

У 1902 році пожежа знищила парафіяльний будинок і господарські споруди. Будівництво наступної плебанії розпочали лише у 1911 році. Але в перший же рік його існування внаслідок численних дефектів будівництва його стіни полопалися. У 1888 році на подвір’ї вимурували дзвіницю, а у 1901 році встановили фігуру Св. Івана Хрестителя.

До сьогодні від поруйнованого часом костелу залишилася стіна головного фасаду та рештки вівтарної частини, яка слугує помешканням для місцевого собаки.

Трохи нижче від руїн костелу красується дерев’яна, викрашена в яскраво блакитній колір церква Св. Покрови. Храм збудовано у 1861 році тридільним в плані з дотриманням традицій подільської школи будівництва. Церква, фактично «хатнього» типу, але над навою є купол, вкритий яскравою позолотою. Інтер’єр храму розписав уродженець села художник Є. Біленький. Належить церква греко-католицькій громаді.