Ланцут

Попередня стаття
Ряшів
Наступна стаття
Гданськ, ч.1: Główne Miasto

Замок в Ланцуті, що знаходиться в 18 кілометрах на схід від Ряшева, є одним з найбільш відвідуваних замків у Польщі. Час змилостився над ним, і сьогодні ми маємо одну з найбільш добре збережених резиденцій на сході країни. Крім шикарного замкового палацу збереглися бастіонні фортифікації, цілий комплекс допоміжних будівель і чудовий ботанічний сад. Замок має вигляд чотирьохкутника з чотирма кутовими баштами і внутрішнім дитинцем. Вхід на територію комплексу безкоштовний, а ось за огляд інтер’єрів замку прийдеться недешево заплатити. При чому, фотозйомка в середині суворо заборонена. 

Перший замок стояв на штучному узгір'ї в найстарішій частині Ланцута - Лисій Горі. З другої половини XIV ст. Ланцут був власністю сандомирського воєводи Оттона Пілецького з Пільчі. Він збудував на Лисій горі невеличкий оборонний замок, який пізніше був розширений. Перша згадка про фортифікації, як оточували замок Пілецьких, відноситься до 1502 року. Тоді ж замок було двічі атаковано турками і татарами, але він не був здобутий.

У другій половині XVI ст. на південь від існуючого замочку почали розбудовувати новий замок. Первісно це була лише сторожова вежа, яку звели ще Пілецькі. У 1578 р. Христофор Пілецький переписав своє майно в Ланцуті своїй дружині Ганні Сенінській. У 1586 р. замок за борги в неї забрав відомий авантюрист, королівський ротмістер Станіслав Стадницький У І половині XVII ст. сторожову башту розбудували до оборонної садиби. У 1608 р. в результаті сусідських сутичок старий замок було підпалено лежайським старостою Лукою Опалінським.

По смерті Стадницького у 1610-20 роки його сини не стали відбудовувати старий замочок, а натомість почали розбудову нової твердині, до якої включили попередні фортифікації. Фортеці було надано вигляд підкови з чотирма бастеями по кутах. Твердиню оточував рів. 

У 1629-41 роки замок перейшов до руського і краківського воєводи Станіслава Любомирського, який цілком перебудував його на типовий "pallazzo in fortezza". Новий замок він оточив потужними земляно-мурованими бастіонними фортифікаціями у вигляді зірки, а також глибоким, сухим ровом. Автором плану замку був Мацій Трапола, а фортифікацій – Кшиштоф Мірожевський. Замок мав італійський сад і звіринець. Весь час однак головним місцезнаходженням Любомирських був Виснич. У цей період старий замок був частково відбудований, однак невідомо за чиєю ініціативою. 

Спробу захопити замок у 1655 році здійснив швецький генерал Дуглас. Він підійшов до замку і зажадав його здати. Комендант фортеці Адам Дзержак відмовив, а шведи, побачивши потужні фортифікації, відступили. Наступного року великий коронний маршал Георгій Себастьян Любомирський, син Станіслова Любомирського, створив в Ланцуті конфедерацію з метою мобілізації польського війська для протистояння шведам. В замку у Любомирського по дорозі з Сілезії гостив король Ян Казимир. У 1657 році місто атакував союзник шведів, трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці. Він знищив місто і старий замок, але новий замок вистояв. 

У II половині XVII ст., коли шведів безповоротно вигнали з Польщі, Любомирський за допомогою італійського архітектора Тильмана з Гамерен реставрував замок і модернізував фортифікації. Однак, у 1688 р. велика пожежа спустошила замок. Тодішній власник, великий коронний маршал Станіслав Геракліуш Любомирський доручив його відбудову тому з самому архітектору. В той час з’явилися барокові завершення на баштах головного фасаду. Згодом замок успадковували нащадки Георгія Любомирського.

У 1745 році замок перейшов до великого коронного маршала Станіслава Любомирського, який одружившись з Ізабеллою Чарторийською, перетворив замок на велику родову резиденцію. Після смерті чоловіка у 1783 р. княгиня Чарторийська здійснили задум прикрасити замок до рівня королівської резиденції. Тоді було збудовано театр і китайські покої, пишно декоровано інтер’єр. Декораційні роботи здійснював італійський художник Вінценто Бренні. Під керівництвом Грісмайєра також було розширено і сад до площі в 31 гектар. Замок цілком втратив оборонні ознаки, бо йому вже не погрожували татарські, турецькі чи шведські напади. 

Чергові роботи на замку (чи мабуть вже палацу) проведено у 1800 році під керівництвом Петра Агнера, який працював зі скульптором Фредеріком Бауманом. До фасадного крила було добудовано бібліотечний павільйон і «Білу Їдальню». Їх справою є збагачення інтерєру орнаментами, почерпнутими із стародавності: Бальний зал, Біла Їдальня. Фасад замку прикрашено декорацією у стилі неоготики. Поза ровом спеціально для княгині поставлено невеличкий Романтичний замочок, де могла вона відпочити від гаму і натовпу людей того, які постійно гостили в замку.

По смерті Ізабелли Чарторийської у 1816 році її майно перейшло до її онуків Альфреда і Артура Потоцьких. Ланцут був пізніше відданий Альфреду, який збудував класицистичний манеж, новий міст, поставив нові лавки і статуї. У другій половині ХІХ століття власник Альфред II Потоцький перебував переважно у Львові і Відні, і Ланцут почав занепадати. Він ліквідував італійський сад і звіринець, а на їх місці повстав лікеро-горілчаний завод і залізничний вокзал. У 1883 р. у Альфреда II Потоцького, на той час намісника Галичини, гостили в замку імператор Франц Йозеф та ерцгерцог Рудольф

У 1889 - 1911 роках, коли замок почав повільно втрачати свою розкіш, здійснено його останню перебудову в стилі французького необароко. Власниками замку на той час було подружжя Романа Потоцького і Ельжбети Радзивіл. Було побудовано нову, переплановано парк, замок отримав електрику, водопроводи, центральне опалення і телефони. З’явилася також дзеркальну оранжерея, що була, копією імператорської оранжереї в Шонбруні в Австрії. Кажуть, гроші на ці роботи виграв Роман Потоцький, граючи в покер в казино "Jockey Klubie" у Відні.

У міжвоєнний період останній власник маєтку Альфред III Потоцький передав замок властям відродженої Польщі, що. Приїздили сюди на зустрічі румунський король Фердинанд, Іаков фон Ріббентроп. У липгі 1944 р. завдяки допомозі німців Альфреду III вудалося вивезти вагонами до Відня, а потім Швейцарії і Франції, 600 найцінніших ящиків витворів мистецтва. На щастя вони не попала в руці варварам зі сходу, бо тоді їх загибель була б неминучою. З 1945 р. в замку відкрито музей. У 1996 р. з замку відбулася історична зустріч президентів Австрії, Німеччини, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії, Італії, України і Польщі, присвячене «відповідальності за долю Європи». 

Парк навколо замку:

Орел на башті:

Сонячний годинник:

Головна північно-західна брама:

Сторожка:

Стайні:

Конюшні:

Манеж:

Альтанка:

Навіть поза мурами казкового замку Ланцут приємне і цікаве місто. Його мініатюрність надає йому затишності, а багаточисельні пам’ятки архітектури – величності. Прогулятися таким містом – справжнє задоволення.

Описами споруд завантажувати не буду. Тільки фотографії і підписи до них.

Кляштор домініканців (XV – XVI ст.) з костелом:

Готична каплиця збоку костелу:

Горгулія на каплиці:

Синагога (1761 рік):

«Палацік»:

Міська ратуша:

Кам’яниці на Ринку:

Далі – ціла колекція міських вілл. Їх тут дуже багато!

Наймальовничіший куточок Ланцута:

Панорама містечка:

Попередня стаття
Ряшів
Наступна стаття
Гданськ, ч.1: Główne Miasto

Коментарі

Андрій спасибі!!!
http://starog1.blogspot.com/
Прошу, пане Степане!
нічогенький такий палацик :)
Как ета далєко ат Бєгдічєва? :)
Пгимєгно, как и до Шаггогода :)
такая глушь :)