Ряшів

Ряшів (Rzesow), як центр воєводства, звичайно відрізняється від провінційних містечок на кшталт Перемишля. Як ні як, столиця. Відповідно, місто виглядає, як сучасне з житловими коробками, високими скляними будівлями та промисловою забудовою. Старий історичний центр тут невеличкий, але симпатичний. Дві – три години достатньо, щоб обійти його повністю.

Ми ж почнемо з серця міста – ратуші і прощі Ринок. Тим більш, що ратуша у Ряшеві на сьогоднішній день особисто для мене є найцікавішою з усіх міських ратуш, які мені доводилося бачити. Ратушу збудував у 1591 році власник Ряшівського замку Микола Спитко ймовірно на місці більш ранньої споруди: в підземеллях ратуші відкрито фундаменти старих мурів і склепінь, а також довгі підвали.

У XVIII столітті ратушу перебудували у стилі класицизму, і в такому вигляді вона простояла до середини ХІХ століття. Для потреб міської ради ратушу пристосовано у 1864 у 1884 роках. У 1897 – 98 роках проведено її ґрунтовну перебудову у неготичному стилі, в якому вода і дійшла до наших днів. Було надбудовано другий поверх, по боках вмонтовано сходові клітки і дві вежечки над ними, продовжено будівлю у східному напрямку, на першому поверсі влаштовано велику залу засідань. Вершину прикрашено годинником, а понад ним поміщено орла, виконаного з позолоченої мідної бляхи.

Площа Ринок навколо ратуші має розміри приблизно 100 на 50 метрів і оточена XVI – XVII століть, споруджених на місті більш старих будинків, датованих XV – XVI століттями. Сучасний вигляд будинки на Ринку отримали на зламі ХІХ – ХХ століть. 

Одна з найкрасивіших будівель центру міста – колишній будинок товариства «Сокіл», збудована у 1890-1900 роках. У 1044 році будинок віддано під драматичний театр.

Від Ринку вулиця Костюшки приведе до парафіяльного костелу Світих Станіслава і Войцеха. Відомо, що фарний костел у Ряшеві існував вже у 1363 році і був знищений під час великої пожежі 1427 року. Сучасний костел у готичному стилі почали зводити у 1434 році. Саме з того року походить його найстаріша частина – пресвітеріум.

На початку XVI ст. костел був укріплений: оточений земляним валом, пізніше знищеним пожежею в 1621 р. і відбудованим в 1623 р. піклуванням Миколи Спитка. У 1754 р. перебудовано головну наву, добудовано бічну і надано йому ознаки бароко. Останнім часом храм реставрувався в роках 1962-65, 1971-72 і 1976. Інтер’єр костелу походить переважно з XVIII ст., головний вівтар - з 1730 р. У центральній частини вівтаря знаходиться олійний вівтар "Розпяття невідомого Христа" художника з кінця XVIII або початку XIX ст. У верхній частині є картини святого Станіслава і святоко Войцеха того ж самого періоду. Амвон у стилі рококо з багатим різьбленням походить з середини XVIII ст. Бічні дерев'яні Вівтарі, багаті на різьблення і позолоту, з олійними картинами, переважно в стилі бароко або пізнього бароко походять з І половини XVIII століття.

При костелі височіє висока, квадратна башта-дзвіниця у стилі бароко, накрита куполоподібним дахом. Башту збудовано в XVII ст. 

Від костелу починається найголовніша вулиця Ряшева - 3 Травня (колись Панська вул.) Вже багато років вона є головними прогулянковим променадом міста і його торговим центром. Забудову вулиці в головній мірі становлять невеликі, прості у формі житлові будинки, в яких, як правило, містяться якійсь громадські та цивільні установи. У 1950-60 роках більшість старих кам’яниць було піддано ґрунтовній реставрації, під час якої було спрощено їх архітектурні прикраси.

Центральне місце в ансамблі вулиці становить комплекс конвікту ордену піарів: колегіум (тепер - тепер перший Загальноосвітній Ліцей ім. Станіслава Конарського), костел Пресвятого Хреста і монастир (тепер Окружний Музей).

Костел було побудовано в 1644-1649 роках в стилі пізнього ренесансу. Це – однонавовий храм з прямокутним пресвітерієм, двома баштами на фасаді та капличкою з північного боку.

З півдня до костелу прилягає будівля кляштору, перебудована у 1695-1708 роках. Сьогодні її займає Окружний музей.

За монастирським комплексом знаходяться цікавий об'єкт початку минулого сторіччя: будівля Польського народного банку, а також будівля Банку PKO, побудовані в 1906-08 роках для комунальної ощадної каси, закладеної в 1862 р. Будівля відзначається оригінальною архітектурою: має еклектичний фасад, наближений до псевдоготики, з мішаниною багатьох стилів.

Будиночки на вул. 3 травня:

Комплекс кляштору бернардинів з величний костелом Першого Причастя Пресвятої Діви Марії знаходиться напрати міського театру (колишнього «Соколу»). Комплекс постав в першій половині XVII ст. на місці старої сакральної споруди XVI століття. Первинно стояв тут дерев'яний костел, який був побудований у 1536 р.

Костел і будівлю кляштору збудували в 1624-29 роках будівельники з Лейпціга. Засновником монастиря був тодішній власник Ряшева Микола Спитко. Згідно з його волею костел повинен був виконувати роль родового мавзолею роду. У 1898-1906 роках під керівництвом Збігнєва Хендла святиня була ґрунтовно відремонтована, а в 1978-79 роках ще раз реставрувалася. Костел побудовано у формі латинського хреста з двома каплицями по боках і квадратною баштою-дзвіницею.

Поруч з кляштором – величезна адміністративна будівля Підкарпатського воєводства.

Нова велика синагога побудована в кінці XVII століття і перебудована в 1705-1712 роках. Була знищена під час німецької окупації, відбудована в 1954-1965 роках. Тепер тут міститься Бюро артистичних виставок.

 

Більш цікавою є будівля Старої синагоги, що стоїть поруч. То є невелика, чотирикутна споруда, мурована з каміння, з прибудовами і характерною вежею, накрита високим пологим дахом, витримана у стилі бароко. Збудована божниця на зламі XVI і XVII ст., була кількакратно перебудовувана. Після знищення гітлерівцями в кінці окупації, була цілком відбудована в 1953-1963 роках. Тепер тут знаходиться Державний Архів.

Обидві синагоги разом:

І ще трохи середмістя:

Центральний вокзал в Ряшеві:

Ряшівський замок знаходиться майже в центрі міста на березі річки Віслок і приваблює потужним силуетом і міцними фортифікаціями з чотирма великими мурованими бастіонами по кутах. Але, незважаючи на це, у свідомості більшості мешканців міста замок є не оборонною спорудою, а установою правосуддя: вже більше ста років за мурами замку функціонує суд (до 1981 року була і в’язниця). У зв’язку з цим виникають труднощі і при його відвідуванні туристами. М’яко кажучи, для екскурсій він не пристосований. Але якщо ж вам пощастило проникнути в середину, то на вході необхідно буде пройти металоконтроль. Крім того, жоден з бастіонів та внутрішня територія фортеці закрити для огляду.

Замок в Ряшеві зведено у другій половині XVI століття Миколою Спитком Лігезі на місці старого дерев’яно-мурованого оборонного двору, який існував вже принаймні у XV столітті і управлявся власником містечка Старонива (сьогодні – це територія міста, на якій знаходиться замок). З початку XVI століття ці землі були власністю Яна Пакославіца. Пізніше його родина взяла собі прізвище Ряшівські (Жешувські).


Після шлюбу каштеляна багатьох земельна півдні країни Миколи Спитка з Софією Ряшівською у 1583 році Ряшів опиняється у його власності. Він приступає до розбудови своєї резиденції, яка б підкреслювала його високий соціальний та майновий статус. З основу резиденції було взято старий оборонний двір. Сьогодні до кінця не відомо, як виглядав той замок. Скоріш за все то був оборонний двір прямокутний у плані, мав два поверши і був оточений кам’яним муром півтора метри завтовшки з бійницями та мав дві кутові квадратні башти.

У 1603 році замок був здобутий племінником Миколи Спитка Андрієм Лігезі, який пошкодив замкові мури і спалив частину міста за допомогу мешканців, яку вони надали Спитку. Згодом той відвоював землі навколо замку у племінника, і за рішенням суду Ряшів і Старонива були об’єднані в одне місто, яка знов стало власністю Миколи Спитка. Близько 1620 року Спитко укріпив замкові фортифікацій: з’явилися вали і бастіони. Де дозволило захистити замок від нападу татар у 1624 році.

По смерті Миколи Спитка у 1638 році замок перейшов Георгію Себастьяну Любомирському – чоловіку його доньки. Він цілком віддався політиці і замком в Ряшеві не цікавився, перебуваючи постійно в своїй резиденції в сусідньому Ланцуті. Замок поступово занепадав, його декілька разів здобували різні війська. Ситуація змінилася у 1667 році, коли його власниками став син Георгія Гієронім Августин Любомирський. Ряшів став його головною резиденцією, і він приступив до чергової розбудови замку, яка тривала до 1695 року. Оновлений замок отримав чотири двоповерхових крила і надбрамну вежу із заходу. Безпеку йому гарантували глибокий рів і чотири розбудовані бастіони. Зі східного боку було споруджено Літній палац, який оточували прекрасні сади.
P7251508

По смерті Гієроніма і його дружини Констанції у 1708 році їх найстарший син Георгій Гнат Любомирський також користувався замком, як головною резиденцією. У 1719 році він приступив до реконструкції замку, пристосовуючи його більше для житлових, ніж для оборонних функцій. Оборонні елементи замку також були удосконалені: з’явилися равеліни, нові вали, потайні ходи. Було споруджено надбрамну башту, а на мурі по обидві її боки поставлено гармати. Розбудовано літній палац з садом та утворено великий став з островом, на якому знаходився звіринець з однією з перших в Європі альтанок в китайському стилі. У 1748 році закінчено зведення великого мосту перед замком, який складався з трьох розвідних мостів.

У 1761 році власником замку став Францішек Любомирський, хоча фактично управляла ним його мати Іванна. Ряшів був тоді одним з більш значущих осередків суспільного і культурного життя польських магнатів і шляхти. Сама Іванні Любомирська була прихильницею барських конфедератів, виступивших проти короля Станіслава Августа Понятовського. Відповідно і Ряшів став місцем бойових дій з конфедератами, в яких разом з королівськими військами брали участь і російські війська. У серпні 1769 року замок оточила трьохтисячна російська піхота, 3 козацьких сотні і декілька гармат. Звичайно, що конфедератів було вибито з замку.

У 1820 році замок було офіційно викуплено австрійською владою у Георгія Романа Любомирського, хоча фактично він вже 8 років слугував в’язницею і судом. Частину замку разом з надбрамною вежею знищила у 1842 році пожежа. Близько 1850 року біля муру з північної сторони замку споруджено триповерховий будинок в’язниці. Тоді ж надали дозвіл на забудову навколо замку. Було повністю знищено сади і навколишній ландшафт, засипано озеро і ліквідовано розвідний міст. Разом з тим, поблизу замку з’явилися симпатичні вілли.

З 1902 то 1906 рік тривав ґрунтовний ремонт замку під наглядом З.Хендля. Виявилося, що замкові мури в набагато гіршому стані, ніж це можна було собі уявити. Прийшлося розбирати їх і будувати наново. Було знищено непотрібну верхню частину оборонних мурів, маленькі вежі на бастіонах і старі вали. Нові ж оборонні елементи відрізнялися від первинних і виглядом, і матеріалом.

Замок дійшов до наших часів у вигляд прямокутника розмірами 65 x 71 метрів з внутрішнім подвір’ям площею 2000 квадратних метрів. З давнього замку залишилася лише частина мурів бастіонів і нижні поверхи башти. Надбудова другого поверху замку не має історичного обґрунтування, бо раніше він мав тільки два наземні поверхи. Не відбудовано також одноповерхову будівлю, що прилягала до замку у XVIII столітті, а також схожої прибудови з південного боку від XIX століття. Припускається що ці будівлі під час війни виконували оборонні функції, бо мали вінка-бійниці, а в мирний час слугували, як склади і приміщення для військових.

З прекрасного і колись дуже великого оточення замку залишився лише Літній Палац Любомирських з дуже цікавою архітектурою. Тепер міститься в нім музична школа. Від озера між замком і палацом, на якому улаштовано острівець з китайським павільоном, залишилося лише заглибина. Замок має дуже добре освітлення уночі. З середини 2004 року регулярно вмикається ілюмінація башти, а на свята - і всього замку.

В Ряшеві я опинився несподівано. Коли у вечорі я вже повертався додому з Перемишля, на кордоні в Медиці/Шегинях мене осінила думка ще на день залишитися у Польщі, яку я за один день так встиг полюбити. Повернувся маршруткою до Перемишля, сів в електричку і пізно у вечорі приїхав до Ряшева без будь-яких планів на ночівлю. З ночівлею дійсно спочатку виникли проблеми: всі готелі поблизу двірця і по дорозі до центру виявилися з надхмарними за моїми поняттями цінами. Я опинився на Ринку, де проходив фестиваль фольклорної музики, і площа була заповнена ресторанчиками просто неба, де глядачі попивали пивко і дивилися на дійство. І ось вдача: прямо на площі Ринок, напроти ратуші - хостел. І місця є. Супер! Залишивши речі, я пішов на нічну прогулянку містом.

На першому фото -  міський театр (колишній "Сокіл"):

Кляштор бернардинів:

Катедра:
6dGho.jpg

Костел св. Хреста:
cLUnK.jpg

Польський банк:

Ратуша:

Ринок рано з ранку:

Коментарі

а що то за дядько з гітарою?

кіркоров молодий :)

кіркоров з гітарою? О_О
і надто дрібний для кіркорова

Ну, інших варіантів в мене нема :)

обмежений в тебе світогляд ;)

якщо вимірювати гітаристами, то так :)

так, кіркоров - знаний гітарист :)

так, поет-гітарист!

Розташування

Scroll to Top