Галич

Галич – маленьке (7 тис. мешканців) і затишне місто при впадінні річки Лукви у Дністер. А колись це була столиця одного з найбільших давньоруських князівств і одним з найвеличніших міст на теренах сьогоднішньою західної України. В наші дні від колишньої величі залишилося небагато, але Галич і сьогодні закохує в себе з першого погляду і надовго залишає найприємніші враження. Галич веде свій відлік з кінця ІХ століття. У Х столітті галицькі землі входять до складу Київської Русі, але після Любецького з'їзду князів у 1097 році Галицьке князівство становиться самостійним. В 1141 році Галич становиться столицею князівства і зберігає цей титул до перенесення Данилом Галицьким столиці до Холму у 40-х роках ХІІІ століття.

Розквіт Галича та Галицького князівства припадає на період князювання Ярослава Осмомисла (1153-1187 роки). Наприкінці ХІІ століття Галич стає столицею об’єднаного Галицько-Волинського князівства. У XIV столітті Галичем по черзі володіють Потоцькі, литовські князі, угорський король Людовік Анжуйський аж поки місто не увійшло до Речі Посполитої зусиллями короля Ягайла у 1387 році, попередньо отримавши Магдебурзьке право (1367 рік). Говорячи про давній Галич, ми маємо, насамперед княжий град поблизу сучасного села Крилос. На місті ж сучасного Галича знаходилася пристань на невелике торгово-ремісниче поселення. Саме тут, на високому пагорбі над Дністром у 1367 році розпочалося спорудження замку – головної твердині Галицького староства. За іншими літературними даними замок зведений в 1350-1352 рр. волинським воєводою Любартом. Спочатку це було дерев'яна споруда, яку оточували земляні вали. У другій половині XVI в. замок ще був дерев'яним. З 1590 по 1633 рр. на місто було здійснено 29 татарських нападів, найбільш руйнівні з яких були в 1594, 1612, 1624 роках. У 1621 році татари зруйнували замок, який незабаром був відбудований. За описом 1627 року замок був оточений з трьох боків валами, на яких підносилися п'ять оборонних башт, і мав три в'їзні брами. Тут же наголошується про необхідність його ремонту. У 1658 році замок реставрувався. Будівельними роботами керував інженер-фортификатор Ф. Корассині. У 1676 р. на Галич напали турецько-татарські війська, замок був зданий і зруйнований (залишилися лише стіни). З середини XVIII століття замок знаходився в напівзруйнованому стані. Крім того, зірвалася частина гори, на якій він стояв. У 1796 році замок був частково розібраний під керівництвом інженера А. де Хегерштейна. Їм же в 1795 році були виконані обмірні креслення. У квітні 1858 року звалилася східна частина стін, що залишилися. Трикутний в плані замок складався з двох частин, розміщених на терасах (одна над іншою). Замок був обведений глибоким ровом. Від верхньої частини залишилися руїни п'ятигранної в плані башти, що піднімається над ровом з півдня (збереглися дві стіни до рівня другого ярусу), і залишки стін з бійницями. Протягом І десятиліття башта відновлена і не найкращим чином відштукатурена. Відновлена і частина мурів: На південь від п'ятигранної башти знаходилася квадратна, а між ними (посередині стіни) - Екатерінінськая каплиця. Замок споруджений з вапняку, мергеля і цеглини. Має численні підвали. Стіни зберігають сліди поспішних різночасних ремонтів. У стінах пам'ятника збереглися закладені цеглиною бійниці. З замкової гори відкривається чудова панорама середмістя: Спустимося з замкової гори, щоб оглянути центр міста. Він розташувався у підніжжя замкової гори в межах однієї, центральною площі: маленький, але милий і симпатичний. На центральній площі 22 вересня 1998 року – у день святкування 1100-літнього ювілею Галича, відкрито пам’ятник королю Данилу Галицькому. Автори монументу - скульптор О. Пилєв та архітектор О. Чамара зі Львова. Поява пам’ятника саме на цьому місці не випадкова, адже історики вважають, що саме князь Данило сприяв появі площі на довколишніх купецьких кварталах. Пам’ятник вдало виглядає з усіх боків: Центральним елементом архітектурного ансамблю міста є церква Різдва Христова, перша документальна згадка про яку датується 1550 роком. Проте очевидно, що храм набагато старіше: одні спеціалісти датують її XIV - початком XV століття, інші - кінцем XIII – початком XIV століття. Церкву неодноразово руйнували і перебудовували. Відомо, що у 1757 році церква всередині була не обштукатурена, без склепінь, з балочним перекриттям, з однією главкою посередині ґонтового даху. У 1825 році архітектор Бергер провів реставрацію храму: з північного і південного боків зрубали контрфорси, в притворі влаштували відсутні раніше хори. До початку XX століття храм був покритий двосхилим дахом з барочним західним фронтоном. До західного фасаду примикала дерев'яна дзвіниця, яка збереглася й до сьогодні. Сучасний вигляд пам’ятка отримала після реставрації 1904-1906 років (архітектор Л.Левинський): спорудили новий купол, інтер'єр отримав нове убрання. Давніми залишилися лише фундаменти, можливо, нижні частини стін. У 1960 році проведено капітальний ремонт пам'ятки. Поруч з новою дзвіницею споруджено макет давнього Галича: Крім пам’ятника і церкви до ансамблю центру сучасного Галича входять лише декілька старих кам’яниць: Будинок з вежею, де розташовані пошта і телеграф, віддалено нагадує ратушу, яка, нажаль, до сьогодні не збереглася… З пішохідного містка в центрі міста можна насолодитися панорамою Дністра і західної частині міста: На задньому плані – село Шевченкове з найстарішим збереженим на Галичині мурованим храмом Св. Пантелеймона: